Постанова № 12785864, 23.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.11.10 Справа № 9/115 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддяБонк Т. Б.

суддіБойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) ОСОБА_2 представник

від відповідача ОСОБА_3 представник

розглянув апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5, м. Тернопіль б/н від 04.10.2010 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2010 р.

у справі № 9/115 (10)

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5, м. Тернопіль

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6, м. Львів

про стягнення 29468 грн. основного боргу за послуги перевезення, 5193, 63 грн. пені, 2445, 83 грн. інфляційних втрат, 787, 74 грн. 3% річних за весь період прострочення, 390 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000 грн. витрат на правову допомогу

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2010 р. у справі № 9/115 відмовлено в позові Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5, м. Тернопіль до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6, м. Львів про стягнення 29468 грн. основного боргу за послуги перевезення, 5193, 63 грн. пені, 2445, 83 грн. інфляційних втрат, 787, 74 грн. 3% річних за весь період прострочення, 390 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами ні договору на перевезення вантажу, ні договору транспортного експедирування у міжнародному сполученні в письмовій формі, згідно вимог вищевказаних норм ЦК України, не укладено. А заявка, на яку посилається позивач як на доказ у справі, має лише інформаційний характер і не може вважати ся договором, оскільки як зазначалось вище, перевезення здійснюється на підставі договору перевезення вантажу і заявки.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем договір на перевезення вказаного вантажу не укладався, заявка на перевезення від 06.03.2009 р. є додатком до договору та є чинною лише на підставі укладеного між сторонами договору, як додаток, а не самостійний договір відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. CMR у графі 24 не містить обовязкової відмітки вантажоотримувача ТзОВ «Віда-ІФ», м. Івано-Франківськ про отримання вантажу з зазначенням дати розвантаження, що в CMR відсутнє зазначення про те, що саме СПД-ФО ОСОБА_6 була замовником зазначеного перевезення. Апелянт стверджує, що жодних коштів за вказане перевезення позивач не сплачував, а касові ордери, на які посилається позивач, ним же виписані, і ним же підписані, відтак, не можуть бути належним доказом у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що договору підписаного між позивачем та відповідачем на перевезення вантажу за заявкою на перевезення вантажу від 06.03.2009 р. немає, що відповідач пообіцяв направити такий договір для підписання, однак не направив, заявка на міжнародне перевезення вантажу відповідачем позивачу була направлена факсом, на її виконання позивач вчинив перевезення вантажу. Основним документом, який підтверджує перевезення вантажу в міжнародному сполученні є CMR.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Перевезення вантажу, яке є предметом спору у даній справі, за своєю правовою природою є міжнародним перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Взаємовідносини сторін в міжнародному відношенні регулюються: Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956 р.), ЦК України, Законамим України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транспорт», Статутом автомобільного транспорту, іншими нормативними актами України.

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19.05.1956 р., Союз РСР приєднався 01.08.1983 р., і вона стала чинною для нього з 01.06.1986 р.

Відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», Україна є правонаступником прав і обовязків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Крім того, на підставі Постанови Верховної Ради України від 17.09.2002 р. «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів»Україна приєдналася до Конвенції, відповідно до ст. 34 якої коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України»встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невідємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відтак, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються, крім національного законодавства про перевезення вантажів, положення Конвенції.

Згідно ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером).

Ст. 6 цієї ж Конвенції визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів.

Згідно п. 1 ст. 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, відправник несе відповідальність за всі затрати і збитки, спричинені йому в наслідок неточності або недостатності: а) вказівок, згаданих в підпунктах b), d), e), f), g), h) і j) п. 1 ст. 6; b) вказівок, згаданих в п. 2 ст. 6; с) всіх інших вказівок або інструкцій, які даються відправником для складання накладної або для включення в неї.

Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, є доказом умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що кількість вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної.

Відповідно до ст. 11 Конвенції, відправник зобовязаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п. 1).

Згідно п. 2 ст. 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обовязках перевізника (транспортера), відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки, які можуть бути спричинені відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Перевізник несе відповідальність на тих же засадах, що і комісіонер, за наслідки втрати або неправильного використання документів, згаданих у накладній, долучених до неї або вручених йому; суму, яка належиться до відшкодування не повинна, однак, перевищувати ту, яка належала би до оплати у випадку втрати вантажу ( п. 3 ст. 11 Конвенції).

Відповідно до ст. 13 Конвенції, по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, отримувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті.

Прострочення має місце, якщо вантаж не був доставлений в договорений строк або при відсутності договореного строку, приймаючи до уваги обставини, в яких перевезення проводилось, а при частковому завантаженні приймаючи до уваги час, необхідний для складання партії вантажу частинами в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при звичайних умовах для виконання перевезення старанним перевізником (ст. 19 Конвенції).

У всіх інших випадках, згідно ст. 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнього, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній.

Прострочення в доставці вантажу може привести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було вчинено письмове застереження протягом 21 дня з дня передачі вантажу в розпорядження отримувача ( п. 3 ст. 30 Конвенції).

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоотримувача за договором, без застережень, перевезення вважається завершеним.

Розвантаження вважається завершеним після вручення водієві належним чином оформлених CMR чи ТТН на завантажений або вивантажений вантаж.

П. 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою РМ Української РСР від 27.06.1969 р. № 401, передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобовязуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

П. 47 Статуту передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що предявляються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру акти заміру (зважування).

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

Щодо договору і заявки на перевезення вантажу, то як вбачається з матеріалів даної справи, позивач за умовами заявки від 06.03.2009 р. був перевізником, а відповідач експедитором.

Експедитор, відповідно до ЦК України, є посередником між замовником і перевізником. Відповідно, при здійсненні перевезення вантажу, підпис і печатка експедитора у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) не ставиться.

Підтвердженням того, що автомобіль замовляється експедитором є виключно договір перевезення вантажу і заявка, яка є додатком до договору.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувач), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК України).

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Відповідно до ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що між сторонами ні договору на перевезення вантажу, ні договору транспортного експедирування у міжнародному сполученні в письмовій формі, згідно вимог вищевказаних норм ЦК України, не укладено. А заявка, на яку посилається позивач як на доказ у справі, має лише інформаційний характер і не може вважатися договором, оскільки як зазначалось вище, перевезення здійснюється на підставі договору перевезення вантажу і заявки.

Згідно п. 1 ст. 9 Конвенції, доказом умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером) є накладна (CMR).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції, однак в СМR не передбачено зазначення про договірні відносини між позивачем та відповідачем.

У поданій позивачем CMR А б/н, зокрема, не зазначено, що саме СПД-ФО ОСОБА_6 є замовником даного перевезення.

Так, дана міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є договором між перевізником з вантажовідправником та/або вантажоотримувачем, однак, позивач заявив позовну заяву про оплату за дане перевезення до СПД-ФО ОСОБА_6, а не до відправника та/або отримувача вантажу.

Підтвердженням того, що міжнародне перевезення вантажу (товару) у міжнародному сполученні виконується у відповідності до норм Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, є запис у правому верхньому кутку бланку СМR наступного змісту: «Дане перевезення, незважаючи ні на які інші договори, здійснюється у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезенням вантажів (СМR)».

Такий запис на номерному бланку СМR свідчить про те, що перевізник та інша сторона договору перевезення (вантажовідправник, експортер, експедитор тощо) визнали головну роль над даним конкретним перевезенням товарів міжнародних норм та правил, визначених Конвенцією СМR. Відомості, що заносяться до граф накладної СМR, повинні бути завірені печатками (штампами) сторін договору перевезення, при цьому повинно бути дотримані норми законодавства щодо укладення договорів, які передбачені у країні, де здійснювалось укладення такої угоди (згідно з національним законодавством України, укладення угоди повинно бути засвідчене підписом уповноваженої особи підприємства та скріплене печаткою підприємства, що вимагається ч. 2 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А № б/н, відправником є : Mykola Pokpyshka c/Man Dowis 21еlona Espania (графа 1 СМR А № б/н), одержувачем: Vida IF Ivano - Frankivskу, Ucraina (графа 2 СМR А № б/н), місце розвантаження вантажу: Ucraina (графа 3 СМR А № б/н), місце та дата завантаження вантажу: Blanka - Murcia - Espania (графа 4 СМR А № б/н), документи, які додаються: графа 5 СМR А № б/н), в цій частині не заповнена, у графах 6, 7, 8, 9 СМR А № б/н, зазначено знаки та номера, кількість місць, рід пакування, найменування вантажу: 26 Palets Limon 1920 Cajas Madeva, в графі 11 СМR А № б/н вагу брутто 20400, у графі 13 СМR А № б/н: Вказівки відправника - + 5 градусів, графа 14 умови оплати не визначені, у графі 15 «Оплата, яка підлягає поверненню»СМR А № б/н містить дату: 19.03.09 р.; у графі 16 СМR А № б/н вказано перевізника YAROSLAV, Ucraina, у графі 17 СМR А № б/н «Наступний перевізник»вказано: ВО 7477АК/ВО6000ХХ; у графі 18 СМR А № б/н «Зауваження та застереження перевізника»заповнена штампом Держкарантину від 16.03.09 р., графа 18 СМR А № б/н «Особливі узгодження»заповнена штампом Державної СЕС від 16.03.09 р., у графі 20 «Підлягає до оплати»СМR А № б/н проставлено кутковий штамп з написом: «Прізвище, імя по-батькові, підпис»; графа 21 СМR А № б/н «Складено»містить напис: 10 Marzo 04, графа 22 СМR А № б/н містить підпис та штамп відправника: MARIKRIS DE CHIPI, S. L. Blanka - Murcia nia; графа 23 СМR А № б/н «Реєстраційний номер»містить напис PEGANDZUK YAROSLAV, Ucraina/066/10870”, графа 24 СМR А № б/н «Вантажоодержувач», де обов”язково має бути проставлений підпис та штамп отримувача вантажу, міститься штамп Івано-Франківської міської СЕС, ЄДРПОУ 01993316, з написом «Ввезення, реалізацію (використання) дозволено», дата 19.03.2009 р. № 131, особистий підпис / ОСОБА_7С./ (а. с. 56).

Згідно ст. 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом 7 днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнього, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній. Прострочення в доставці вантажу може привести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було вчинено письмове застереження протягом 21 дня з дня передачі вантажу в розпорядження отримувача.

Із СМR А № б/н вбачається, що графа 24 СМR А № б/н «Вантажоодержувач»не заповнена, що є порушення ст. 30 Конвенції, та не може бути доказом того, що вантаж був отриманий саме ТзОВ ВІДА-ІФ, м. Івано-Франківськ, інших доказів позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Згідно Конвенції, водій зобовязаний отримати у графі 24 СМR відмітку про отримання вантажу, завірену підписом та печаткою підприємства-одержувача. Назва підприємства в печатці з точністю до букви повинна збігатися з назвою одержувача, вказаною в рубриці 2 СМR, включаючи форму власності, оскільки здача товару вантажоотримувачу у пункті призначення це остання процедура при виконанні договору перевезення в міжнародному сполученні.

На підтвердження виконаних зобовязань щодо міжнародного перевезення товару, водій повинен вимагати відповідну розписку на бланку договору перевезення про прийом товару тією особою, яка реально зазначена у накладній (п. 1 ст.13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Отже, апеляційний суд вважає, що СМR А № б/н не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Згідно заявки від 06.03.2009 р. на перевезення вантажу у міжнародному автомобільному сполученні за маршрутом: Blanka Murcia (Е) Івано-Франківськ (UA), вантаж лимони 20 т, дата завантаження: 10.03.2009 р., адреса завантаження: Espania, MARIKRIS DE CHIPI, S. L. Polind SAN Rogue auda, Мadrid Blanka Murcia A Partir, 1600, термін доставки: 16.03.2009 р., адреса розвантаження: Івано-Франківськ, вул. Петлюри, 76 (а. с. 14).

У заявці від 06.03.2009 р. найменування підприємства отримувача вантажу в Івано-Франківську не зазначено, у графі заявки «Реквізити»зі сторони перевізника поставлена лише кругла печатка з написом ОСОБА_5, особистий підпис, як і інші реквізити, відсутній (а. с. 14).

Позивач зазначив, що доказом надсилання відповідачу рахунку на суму 42 468 грн. і актів виконаних робіт є повідомлення про вручення рекомендованого листа за № 3576344.

Проте, судом встановлено, що рахунок і акти виконаних робіт, які надійшли до відповідача були виставлені від СПД-ФО ОСОБА_8, а не від СПД-ФО ОСОБА_5

Підтвердженням того, що саме ці документи надійшли по пошті до відповідача є конверт, на якому є наклейка поштового відділення, де зазначений номер рекомендованого листа № 3576344 (а. с. 62). На даному конверті відправником зазначений ОСОБА_5, а рахунок і акт засвідчений штампом ОСОБА_8

Відповідач стверджує, що він направляв рахунок і акти саме ті, на які вчинено посилання у позовній заяві.

Однак, з огляду на вищенаведені докази, суд дійшов висновку, що, якщо порівняти рахунок і акти від 19.03.2009 р., які були у вказаному вище конверті (а. с. 59, 60), і рахунок і акти від 19.03.2009 р. (а. с. 16,17), які були подані разом із позовною заявою, то вбачається, що вони є подібними, однак різниця між ними полягає у розмірі суми, відповідно, 42 468 грн. та 35 468 грн., рахунок від 19.03.2009 р. № 19/03 на суму 35 468 грн. (а. с. 60) підписаний ПП ОСОБА_8, а рахунок від 19.03.2009 р. № 19/03 на суму 42 468 грн. (а. с. 16) підписаний ПП ОСОБА_5, бланки рахунків однакові, номера рахунків, дата його виписування і маршрут, за яким здійснювалося перевезення співпадають.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.07.2009 р. відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 7 000 грн., а 17.08.2009 р. в розмірі 6 000 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 4 від 20.07.2009 р. (а. с. 95) та № 8 від 17.08.2009 р. (а. с. 95).

Однак, на даних касових ордерах відсутні підписи СПД-ФО ОСОБА_6, від якої, як зазначено у цих ордерах, були прийняті кошти, вказані прибуткові касові ордери підписані в односторонньому порядку лише зі сторони ОСОБА_5

Крім цього, як вбачається із довідки наданої УКРСИББАНКОМ від 27.07.2010 р. № 137-168/3139 (а. с. 34), який обслуговує СПД-ФО ОСОБА_6, про рух коштів на поточному рахунку підприємця по контрагентах: ТзОВ «Віда-ІФ», ТзОВ «Гросса», СПД-ФО ОСОБА_5 за період з 01.01.2009 р. по 27.07.2010 р., розрахунків СПД-ФО ОСОБА_6 з контрагентом СПД-ФО ОСОБА_5 в період з 01.01.2009 р. по 27.07.2010 р. не було. Остання операція була проведена СПД-ФО ОСОБА_6 11.08.2009 р.

Слід зазначити, що відповідь начальника Івано-Франківської регіональної митниці про те, що вантаж був доставлений на митницю і розмитнений, не підтверджує факту, що дане перевезення було замовлено саме СПД-ФО ОСОБА_6 та організацією вантажоотримувача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2010 р. у справі № 9/115 (10) залишити без змін, апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5, м. Тернопіль без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддяБонк Т. Б.

СуддяБойко С. М.

СуддяМарко Р. І.