Рішення № 127857770, 21.04.2025, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/3555/24

номер провадження 2/531/167/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді - Герцова О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Нагорної О. С,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою, у якій позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з відповідачкою вони перебували у шлюбі, зареєстрованому 20.11.2013 року, мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Донька, ОСОБА_4 , проживає з батьком та знаходиться на його утриманні. Позивач вказує, що ОСОБА_3 участі в житті дочки не бере, не цікавиться її розвитком, взагалі не підтримує з дитиною жодних відносин.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 08.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, а також запропоновано відповідачці у разі невизнання позову, у п`ятнадцяти денний строк з дня вручення їй ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву.

Вказаним правом відповідачка не скористалася та не подала відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 06.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач вказав, що фактично шлюбні відносини припинено два роки тому Представник позивача зазначив, що відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, перебуває у лікаря-нарколога під наглядом з діагнозом ППРА. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Причини неявки відповідачки, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, суду не відомі.

Від начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності їх представника. При розгляді справи покладаються на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 , який є другом позивача, підтвердив, що відповідачка жодної участі у вихованні дитини не приймає, позивач повністю утримує дитину сам та займається її вихованням.

Свідок ОСОБА_6 , яка працює разом з позивачем, зазначила, що відповідачка не займається вихованням дитини, спілкується з позивачем лише тоді, коли в неї закінчуються гроші, часто бачила колишню дружину позивача у нетверезому стані.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, заслухавши позивача та його представника, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Заслухавши позивача та його представника, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28.03.2020 р. (а.с. 13).

ОСОБА_4 , проживає разом з батьком в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якому для дитини створено всі умови для проживання, є місця для навчання та ігор, підтверджується що та актом обстеження умов проживання (а. с. 15).

ОСОБА_4 відвідує педагога розвиваючого простору «Совеня», що підтверджено заявою ОСОБА_7 . У цій же заяві зазначено, що батько дитини ОСОБА_1 активно бере участь у житті дитини, цікавиться її досягненнями та розвитком, всебічно сприяє її розвитку у соціумі. (а.с. 16).

З довідки, виданої Закладом дошкільної освіти № 5 «Берізка» вбачається, що батько ОСОБА_1 приводить і забирає дитину з садочка (а.с. 18).

У висновку Служби у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради вказано, що відповідачку не доцільно позбавляти батьківських прав (а. с. 49), але суд критично ставиться цього висновку, оскільки представником позивача надано копію постанови Карлівського районного суду, з якого вбачається, що ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, а саме систематично зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя (а.с. 66).

Разом з тим, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, про що свідчить копія довідки, виданої КНП «Карлівська лікарня ім. Л. В. Радевича» (а.с. 65).

З характеристики, наданої головою ОСББ «Салют» вбачається, що ОСОБА_3 проживає окремо від позивача та доньки, фактично життям дочки не ціквиться, оскільки зловживає алкогольними напоями. Від мешканців будинку надходили скарги на її поведінку, так як остання мала конфлікти з сусідами будучи в нетверезому стані (а.с. 67).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України«Проохорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У відповідності зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати свою дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка вихованням своєї дитини не займається, матеріально не забезпечує, необхідних умов для розвитку дитини не надає, не цікавиться долею та здоров`ям сина, маючи при цьому об`єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов`язками.

У відповідності до ст.12 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідачка, маючи об`єктивну можливість виконувати свої батьківські обов`язки у відношенні дитини, ухиляється від їхнього виконання, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків.

У відповідності зі ст. 164 ч.1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин по справі, зокрема ставлення батьків до дитини.

Пунктом 16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодопозбавлення батьківських праввизначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, від 06.05.2020 у справі № 641/2867/17-ц.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт того, що відповідачці відомо про спір щодо позбавлення її батьківських прав, але жодним чином на це не відреагувала, до суду не з`явилася, відзиву не надала, на контакт зі Службою у справах дітей не вийшла також може свідчити про відсутність інтересу до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим вважає за необхідне, як крайню міру, позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні її сина, оскільки байдужість відповідачки до дитини свідчить про винну поведінку відповідачки та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Доказів, що спростовують вказане відповідачкою суду не надано.

Також, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що за приписами ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-3, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Відповідно до вимог ч.6 ст.164 СК України копію цього рішення після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідач, у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01 травня 2025 року.

Суддя О. М. Герцов