Вирок № 127857769, 04.06.2025, Карлівський районний суд Полтавської області

04.06.2025

єдиний унікальний номер справи 531/3099/24

номер провадження 1-кп/531/60/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Климівка Карлівського району Полтавської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, освіта середня, розлученої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючої, не депутата, раніше в силу ст. 89 КК України не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в наступному.

Указом Президента України від 24 лютого 2024 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє і на даний час.

16 вересня 2024 року ОСОБА_5 , будучи діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно із гранатометником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , яким присвоєно військові звання, будучи військовослужбовцями, яким видано військові квитки, будучи наділеними службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації в особливий період, здійснили виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток. Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , зупинили військовозобов`язаного ОСОБА_8 , у якого попрохали надати відповідні документи для перевірки облікових даних. В подальшому, близько 20 години 27 хвилин 16 вересня 2024 року до останніх приєдналася співмешканка ОСОБА_8 . ОСОБА_4 , яка достовірно знаючи, що перед нею знаходяться військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, усвідомлюючи, що останні перебувають при виконанні службових обов`язків, вчинила сварку, під час якої вела себе агресивно стосовно останніх, після чого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжуючи вчинювати сварку, схопила рукою за шию ОСОБА_5 та відштовхнула його від себе, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді смугастої форми синця з осадненням на переднє-бокових поверхнях праворуч та ліворуч (по одному), які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, визнала повністю та пояснила, що її сина мобілізували і одразу після навчального центру відправили на «0». 16 вересня 2024 року вона побачила потерпілого ОСОБА_5 разом з іншими працівниками ТЦК, які затримали біологічного батька її дітей ОСОБА_8 . Будучи на емоціях, один раз вдарила потерпілого в обличчя, після чого її затримали працівники поліції. До неї чи ОСОБА_8 фізичну силу ні працівники ТЦК, ні працівники поліції не застосовували. Вище вказані події обвинувачена транслювала у мобільному застосунку. У скоєному не розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 16 березня 2024 року ним, разом з іншими працівниками ТЦК, було зупинено ОСОБА_8 для перевірки військово-облікових документів. Останній відмовився їх надавати, після чого було викликано працівників поліції. У присутності працівників поліції ОСОБА_8 надав документи для перевірки. Також, останній подзвонив обвинуваченій. Вона прийшла вже на емоціях, висловлювалась нецензурною лайкою та один раз вдарила потерпілого в обличчя. Працівники поліції неодноразово робили обвинуваченій зауваження стосовно нецензурної лайки, однак вона на це не реагувала. Фізичної сили ні до ОСОБА_8 , ні до обвинуваченої ні хто не застосовував. Підтримав позицію прокурора щодо призначення покарання обвинуваченій.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а її дії органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 350 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень службовій особі, яка виконує громадський обов`язок, у зв`язку з її службовою діяльністю, кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, суд враховує активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої: її вік; стан здоров`я; соціальне становище; відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра; раніше в силу ст. 89 КК України не судима; посередню характеристику за місцем проживання.

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, складеною Полтавським районним сектором №3 філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 14 лютого 2025 року, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як середній. Дослідженням інформації, що характеризує особу за місцем її проживання/навчання/роботи, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, її активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 350 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

В зв`язку з тим, що на досудовому слідстві відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченої, суд вважає за недоцільне обирати відносно неї міру запобіжного заходу.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати та цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

В зв`язку з тим, що на досудовому слідстві відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченої, суд вважає за недоцільне обирати відносно неї міру запобіжного заходу.

Речовий доказ CD-R-диск з відеозаписами «Відео WhatsApp, дата_2024-10-04 о 10.41.19_aa4cf995» та «Відео WhatsApp, дата_2024-10-04 о 10.41.19_8b0da94c», який долучено до матеріалів кримінального провадження, зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Апеляційна скарга на вирокможе бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд,протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення,негайно вручається обвинуваченій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя