Рішення № 127857380, 01.05.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9106/23

Номер провадження 2/404/2247/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Солук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у жовтні 2023 року звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в сумі 179334,35 грн., з урахуванням податків та зборів (142570,81 грн. на руки без урахування податків та зборів), стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в сумі 261080,91 грн. з урахуванням податків та зборів (207559,33 грн., на руки без урахування подтаків та зборів), та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. В обгрунтування позову зазначено, що з 16.02.2015 року була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта 1 категорії до юридичної служби управління Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в порядку переведення з Інгульскої шахти, з посадовим окладом 4700,00 грн на місяць, з нормальними умовами праці. На підставі наказу Державного підприємства «Східний гірничо- збагачувальний комбінат» № 1494-ос від 31.10.2022 року була звільнена з посади юрисконсульта юридичного відділу управління Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 31 жовтня 2022 року за угодою сторін. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. На підставі вищезазначеного на Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» було прийнято рішення про дистанційну роботу. Позивачка працювала юрисконсультом та всі свої робочі завдання, а саме: перевірку договорів, участь в судовому засіданні виконувала дистанційно. Так як відповідач не сплачував заробітну плату, то позивач не мала коштів для існування і 17 травня 2022 року виїхала з метою тимчасового захисту до Словацької республіки. В подальшому у зв`язку з погрішенням стану здоров`я позивач переїхала до Франції та 19 жовтня 2022 року вона отримує статутс тимчасового захисту у Франції, та там проходить лікування. Після лікування позивачу дозволяють повернутись в Україну. 04 серпня 2023 року позивач перетинає кордон України. 26 серпня 2023 року, коли позивач, знаходилась в Україні вона отримала свою трудову книжку. Зазначає, що на зворотній сторні наказу про звільнення зазначений підпис позивача, однак вона категорично заперечує що ставила там свій підпис, оскільки в цей час перебувала закордоном. 11 вересня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації, щодо заборгованості Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» перед ОСОБА_1 , загальну суму та по місяцям також з зазначенням суми грошової компенсації за невикористані відпустки, нараховану та виплачену заробітну плату з 01.01.2022 року по час звільнення, довідку про доходи ОСОБА_1 за вересень, жовтень 2022 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, зазначити дату надання ОСОБА_1 наказу про звільнення, трудової книжки та надати копії доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 1494-ос від 31.10.2022; докази отримання трудової книжки ОСОБА_2 , надати докази нарахування та сплати єдиного соціального внеску з заробітної плати та інших доходів ОСОБА_1 з 01.01.2022 року по 31.10.2022 року. Вказує, що відповідачем не було виконано вимог статтей 47 та 116 Кодексу законів про працю України і позивач дізналась про те, які суми, як вважає відповідач, їй повинні були сплатити при звільненні тільки з відповіді на адвокатський запит. Крім того, зазначає, що незаконним звільненням позивачу була нанесена моральна шкода. Моральна шкода, заподіяна позивачу знайшла своє відображення у душевних стражданнях, погіршенні її психологічного стану, фізичного стану та призвело до важкої хвороби позивача. Внаслідок постійної невиплати заробітної плати, відсутності грошей на харчування, оплату комунальних послуг, через скрутне матеріальне становище позивач знаходилась у тривалому хвилюванні та була вимушена виїхати за кордон для надання їй тимчасового захисту. Як я вже зазначала вище позивач працювала дистанційно із-за кордону. Це суттєво погіршило її самопочуття та стан її здоров`я. Позивач була змушена написати заяву про звільнення за згодою сторін А відтак, остання вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (том 1, а.с.69).

Під час розгляду справи, судом з`ясовано, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

В зв`язку з чим, ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (том 1, а.с.134).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 березня 2024 року позивачем подано позовну заяву (вх. № 14052 від 01.04.2024 року), якою усунуто недоілки вказані в ухвалі Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 березня 2024 року (том 1, а.с.138-211).

У зв`язку з чим, ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 квітня 2024 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Призначено судове засідання (том 1, а.с.212).

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов (вх. № 16832 від 17.04.2024 року) в якому останній зазначає, що позивач працювала з 1602.2015 року по 31.10.2023 року на Інгульській шахті Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», звідки її було звільнено за угодою сторін. Зазначає, що у зв`язку із скрутним становищем відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі в сумі 83299,34 грн, про що позивачу надана відпрвідна довідка. Вказує, що ішою заборгованості відповідач немає, тому заборгованість по заробтінй платі в сумі 179334,35 грн, яку наводить позивач в своїх розрахнках є не обгрунтованою та не підлягає задоволенню. Щодо середнього заробітку за час розрахунків при звільненні відповідач зазначає, що позивачем зазначена сума за 12 місяців, , що є порушенням статті 117 Кодексу законів про працю України. Щодо моральної шкоди зазначає, що вказана вимога не містить чіткого формулювання причинного зв`язку між моральною шкодою та звільнення працівника, в позові не міститься жодних доказів щодо вини відповідача в незаконному звільненні позивача. А відтак, просить відмовити у задоволенні позову (том 1, а.с.217-222).

В свою чергу позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 17356 від 22.04.2024 року), в якій зазначено, що до відзиву відповідачем не додано жодних доказів на підставу своїх заперечень. Відповідачем не надана довідка про розрахунок середньої заробітної плати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, не надано доказів нарахування та виплати заробітної плати, не надано наказів про прийняття позивача на роботу, звільнення та переміщення на інші посади та штатного розпису. Відповідач є роботодавцем та всі ці документи є у нього в наявності. Також відповідачем не надається розрахунок не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку та не надають докази таких виплат. Відповідач зазначає у відзиві, що позивачем не зроблено правильного розрахунку при цьому відповідач не надає свого розрахунку, тому вважає, що суд не може приймати розрахунки відповідача, які нічим не підтверджені (том 1, а.с.223-228).

Відповідачем надано до суду додаткові пояснення, в яких останній проить суд застосувати співмірність боргу та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000,00 грн з врахуванням позицій Верховного Суду викладених у постановах від 31.08.2022 року № 363/3659/20, від 05.10.2022 року справа № 753/6287, від 15.03.2023 року справа № 201/8085/21, від 21.03.2023 року справа № 201/8083/21, від 04.04.2024 року справа № 201/8088/21, від 12.09.2024 року справа № 569/9632/22 (том 1, а.с.237-239).

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові та заявах по суті справи. В судове засідання, призначене на 01 травня 2025 року позивач не з`явилась, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 17614 від 01.05.2025 року) про розгляд справи за відсутності позивача та її представника та підтримання позовних вимог (том 2, а.с.9).

Відповідач в судовому засіданні частково визнав позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 83299,34 грн, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000,00 грн, в іншій частині позову просить суд відмовити посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, та заявах по суті справи. В судове засідання призначене на 01 травня 2025 року відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (том 2, а.с.7), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина третя статті 12 Цивільного процесуального кодексу України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що 16 лютого 2015 року позивач була прийнятий на роботу в Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Інгульська шахта на посаду юрисконсульта 1 категорії до юридичної служби управління, в порядку перведення з Інгульської шахти, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , та наказом № 286/ос від 13 лютоо 2015 року виданого Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (том 1, а.с.164-174).

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 1494 о/с ОСОБА_1 була звільнена із посади юрисконсульта юридичного відділу управління Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» 31 жовтня 2022 року за угодою сторін, на підставі частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с.162).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

17 травня 2022 року ОСОБА_1 виїжджає з метою тимчасового захисту до Словацької республіки, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (том 1, а.с.182-188).

В подальшому у зв`язку з погрішенням стану здоров`я позивач переїхала до Франції та 19 жовтня 2022 року вона отримує статутс тимчасового захисту у Франції та там проходить лікування (том 1, а.с.189-195).

Після лікування позивачу дозволяють повернутись в Україну. 04 серпня 2023 року позивач перетинає кордон України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (том 1, а.с.182-188).

Згідно довідки Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Інгульська шахта, заборгованість перед ОСОБА_1 по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 83229,34 грн (том 1, а.с.161). Ця сума визнається відповідачем.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома стаття 43 Конституції).

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом частини четвертої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина перша статті 47 Кодексу законів про працю України).

Відтак, зажаючи на зазначені вище норми закону, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 83299,34 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробтінй платі в сумі якій просить позивач, а саме 179334,35 грн., з урахуванням податків та зборів (142570,81 грн. на руки без урахування податків та зборів, суд зазначає наступне.

Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Представником позивача ні в позові, ні в судовому засіданні не обгрунтовано поданий розрахунок заборгованості по заробітній платі, не вказано, як вона нараховувалась та яка методика застосовувалась при вирахуванні такої заборгованості, а відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 83299,34 грн, яка позивачем довденев та визнана відповідачем

Разом з цим, за приписами частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Позивачем доведено, а відповідачем визнано, що останнім своєчасно не виплачено заробітну плату, а тому на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню і середній заробіток за період затримки розрахунку - але не більш як за шість місяців.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 .

Пунктом 2 розділу II Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що позивач був звільнений із займаної посади 31 жовтня 2022 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є серпень 2022 року та вересень 2022 року, загалом 45 робочі дні, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 575,87 грн. (11453,72 грн.+14460,65 грн.:45 дні) / (23 дн.+22 дн.) ) (том 1, а.с.161).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 01.11.2022 року і по 01.05.2023 року (не більше як за шість місяців стаття 117 Кодексу законів про працю України) становить 74287,23 грн. (575,87 грн. х 129 дн.), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку: з 01.11.2022 року і по 01.05.2023 року в сумі 74287,23 грн.

Крім стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивач також заявив до стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 Цивільний кодекс України).

Крім того, у частині першій статті 237-1 Кодексу законів про працю України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкод має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо наданих представником позивача виписок та епекрізів про захворювання позивача, то вони жодним чином не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між звільненням позивача та її хворобою.

Отже, з урахуванням наведених обставин, характеру страждань позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, суд вважає, що моральна шкода у розмірі 10000,00 грн є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір 842,87 грн виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 84287,23 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 842,87 грн. (84287,23 грн. х 100 % : 361080,91 грн. х 3610,81 грн).

Крім того, та в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 832,99 грн. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі щодо якої пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору позивачами, виходячи з такого розрахунку: загальна сума задоволеної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі складає 83299,34 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в сумі 832,99 грн. (83299,34 грн. х 100 % : 179334,35 грн. х 1793,34 грн).

Керуючись статтями 47, 94, 97, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 10-13, 43, 49, 76-81, 141, 206, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року в сумі 83299,34 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 74287,23 грн, моральної шкоди в сумі 10000,00 грн та судового збору 842,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір 832,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787; місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Горького, будинок № 2.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2025 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницький Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка