Рішення № 12785374, 06.12.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 року                                                            Справа №18/2355

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора –Павленко О.А.,

від першого позивача –Денжанська О.С. - представник за довіреністю,

від другого позивача –Тесля О.М. –представник за довіреністю,

від відповідача –Чуприна О.О. –директор,

Єрьоменко В.В. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в

особі Черкаської обласної ради та в особі

комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку

рад і об’єктів комунальної власності”, м. Черкаси

до приватного підприємства “Гостинний двір”, м. Черкаси

про розірвання договору та зобов’язання повернути приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та в особі комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” до приватного підприємства “Гостинний двір” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року, укладеного між обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” та приватним підприємством “Гостинний двір” (у редакції згідно договору №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року); зобов’язання відповідача повернути в належному стані комунальному підприємству “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” нежитлове приміщення загальною площею 626,9 кв. м. (приміщення готелю літ. “А-2” загальною площею 417,3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1” загальною площею 71,0 кв.м., котельню літ. “В-1” загальною площею 138,6 кв.м., огорожа 1, замощення 1), розташоване по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2010 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06 грудня 2010 року на 15 год. 00 хв.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представники першого позивача та другого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 02 грудня 2010 року та у доповненні до відзиву від 06 грудня 2010 року. Зокрема, відповідач вказував, що прокурор у позовній заяві не зазначив в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави у спірних правовідносинах; не вказав норму законодавства, відповідно до якої Черкаська обласна рада уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, прокурором подано позов в інтересах комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності”, яке не є органом державної влади чи місцевого самоврядування. Також відповідач зазначав, що актом від 18 листопада 2010 року не зафіксовані обставини, що свідчать про використання комунального майна не з метою, яку орендодавець передбачав при укладенні договору оренди. Згідно вказаного акту, обстеження проводилося лише один раз –18 листопада 2010 року, а тому відсутність осіб, яким надавалися послуги з тимчасового розміщення у день обстеження, не означає, що такі послуги не надавалися відповідним особам у інші дні.

Умовами спірного договору не передбачено, що метою передачі майна в оренду є надання послуг з постійного проживання чи інша діяльність, яка передбачає постійне проживання третіх осіб у орендованому приміщенні. Крім того, прокурор не надав доказів того, що відповідач зобов’язаний надавати послуги з тимчасового розміщення чи організовувати діяльність з тимчасового розміщення.

Посилання прокурора на пояснення директора відповідача Чуприни О.О. не є доказом порушення відповідачем п. 1.1. спірного договору, оскільки використання орендованого майна як готелю договором не передбачено.

Таким чином, невикористання орендованого майна як готелю (на думку відповідача) не означає, що це майно не використовувалося для надання послуг у сфері готельного господарства та туризму. З огляду на: мету передання майна в оренду (підготовка для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму; невеликий обсяг обороту від надання приміщень для короткотермінового проживання –персонал для обслуговування орендованого майна на умовах трудового договору не наймався.

В той же час, на випадок необхідності обслуговування, укладалися договори аутсорсінгу з суб’єктами підприємницької діяльності, які надавали такі послуги.

Також відповідач вказував, що довідка головного контролера - ревізора контрольно –ревізійного управління в Черкаській області від 29 вересня 2010 року не є належним доказом, оскільки складання працівниками КРУ такого документу як довідка законодавством України не передбачено. Крім того, у довідці відсутні дані про предмет обстеження, відповідачу не пропонувалося надати будь –які документи пов’язані з його господарською діяльністю. Прокурором не надано звіт за результатами оцінювання процесу надання готельних послуг або протокол випробування (перевірки) на відповідність вимогам безпеки та протокол випробування (перевірки) на відповідність вимогам категорії, акт проведення обов’язкової сертифікації готельних послуг.

Серед документів, доданих прокурором до позовної заяви відсутній сертифікат відповідності. Викладене означає, що на момент укладення спірного договору орендоване майно не було придатне для надання готельних послуг.

Через відсутність згоди Черкаської обласної ради на ремонт майна (будинок обслуговуючого персоналу та котельня), відповідач не мав можливості використовувати все майно, яке орендував. Зазначена обставина перешкоджала, в тому числі, і початку процедури сертифікації.

Крім того, відповідач зауважував, що протягом дії спірного договору останнім здійснювались заходи щодо організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму. Зокрема, було проведено капітальний ремонт будівлі готелю літ. “А2”; приміщення зазначеної будівлі надавалися для короткотермінового проживання та розміщення; з метою використання у діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму всього майна, яке орендувалось, направлялися звернення та кошторисні документи власнику цього майна –Черкаській обласній раді; відповідач неодноразово звертався до Черкаської обласної ради з клопотанням надати дозвіл на виділення земельної ділянки для обслуговування орендованого майна. В зв’язку з чим, відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2010 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс “Дніпро” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У своєму клопотанні представник відповідача зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями, зокрема, є підприємства, які є орендодавцями і в тому випадку, коли договір оренди укладається з дозволу органів, що виконують функції власника. Таким чином, внаслідок укладення договору оренди, виникли права та обов’язки у сторони цього договору - обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”, в зв’язку з чим рішення суду, як зазначав представник відповідача, може вплинути на права та обов’язки вказаного підприємства.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”, суд встановив, що рішенням Черкаської обласної ради від 08 вересня 2010 року за №36-58/V передано з балансу обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро” Черкаської обласної ради на баланс комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” нежитлове приміщення, яке було предметом спірного договору оренди. Крім того, згідно копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно власником орендованого відповідачем майна є Черкаська обласна рада.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи в суді обласне комунальне підприємство “Готельний комплекс “Дніпро” фактично не є орендодавцем (балансоутримувачем) спірного майна, суд ухвалив заявлене клопотання залишити без задоволення, оскільки у разі розірвання договору спірне майно не підлягає переданню зазначеному підприємству, а тому рішення з даного господарського спору ніяким чином не може вплинути на права та обов’язки зазначеного підприємства.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2355.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом під час розгляду даного спору, 14 січня 2005 року між обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” (орендодавець) та приватним підприємством “Гостинний двір” (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Даний договір було укладено на підставі рішенням Черкаської обласної ради №16-19 від 26 травня 2004 року “Про оренду комунального майна”.

Відповідно до п. 1.1. даного договору орендодавець зобов’язався передати орендареві в строкове платне користування філіал готелю “Дніпро”, по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси, загальною площею 626,9 кв.м., а саме: приміщення готелю літ. “А-2”, площею 417, 3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1”, площею 71,0 кв.м., котельня літ. “В-1”, площею 138, 6 кв.м., огорожа 1, замощення І, розташованого на земельній ділянці площею 26911 кв.м.

На момент укладання спірного договору, майно комунальної власності знаходилось на балансі обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”.

Згідно п. 1.3. договору об’єкт оренди надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

Договір вступає в дію з дня підписання і діє протягом 5 років з дня посвідчення договору ( п. 6.1. договору).

В подальшому між сторонами було укладено договір №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року.

Так, згідно п. 1.1. договору №1 орендодавець зобов’язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування приміщення філіалу готелю “Дніпро” розміщене по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси: готель літ. “А-2”, площею 417, 3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1”, площею 71,0 кв.м., котельня літ. “В-1”, площею 138, 6 кв.м., огорожа 1, замощення 1, вартість якого визначена за експертною оцінкою становить без ПДВ 167865 грн. 00 коп., з ПДВ 201438 грн. 00 коп.

Майно передається в оренду з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

Згідно п. 11.1 договору №1 цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 14 січня 2005 року і до 14 січня 2010 року включно.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13 квітня 2010 року зі справи №05/499 визнано за відповідачем право на оренду цілісного майнового комплексу філіалу обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”, розташованого по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси, на строк і умовах, визначених договором оренди від 14 січня 2005 року, з урахуванням змін, внесених 24 квітня 2007 договором № 1.

Рішенням Черкаської обласної ради від 08 вересня 2010 року №36-58/V передано з балансу обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро” Черкаської обласної ради на баланс комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” філіал готелю “Дніпро”, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, 4.

Фактична передача нерухомого майна відбулася 30 вересня 2010 року, що підтверджується актами прийому - передачі ( а.с. 25 - 30).

В обгрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора Черкаської області посилався на порушення відповідачем істотних умов договору оренди, та зазначав, що передане в оренду нерухоме майно використовується відповідачем не за призначенням.

Так, на момент перевірки комунальним підприємством “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” не було встановлено наявності клієнтів, відсутній обслуговуючий персонал, про що було складено акт від 18 листопада 2010 року.

Опитаний з даного питання директор орендаря пояснив, що як готель орендований цілісний майновий комплекс не функціонував з моменту укладення договору оренди, обслуговуючого персоналу немає.

Невикористання нерухомого комунального майна у відповідності до умов договору підтверджено спеціалістом контрольно –ревізійного управління в Черкаській області в ході перевірки орендного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”.

Зокрема, згідно довідки від 29 вересня 2010 року головного контролера - ревізора контрольно –ревізійного управління в Черкаській області, використання орендованого майна для надання послуг у сфері готельного господарства та туризму відповідачем документально не підтверджено (не надано книги реєстрації, книгу обліку доходів і витрат та інші розрахункові документи, що підтверджують факти оплати послуг за проживання).

Відповідно до п. 8.3. договору №1 від 24 квітня 2007 року орендодавець має право розірвати договір оренди в разі невиконання п. 1.1., тобто невикористання приміщення, або його частини відповідно до визначеної мети в пункті 1.1. даного договору.

В зв’язку з чим, на підставі ст. 651 ЦК України прокурор просив суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року та зобов’язати відповідача повернути орендоване майно.

Як було зазначено вище, приміщення філіалу готелю “Дніпро” передавалося в оренду з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

Основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг, встановлено “Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг”, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19 (далі - Правила №19).

          Відповідно до ст. 1 Закону України “Про туризм” та абз. 3 п. 1.3. Правил №19 готель –це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням. Порядок встановлення категорій готелям визначається Кабінетом Міністрів України;

Згідно абз. 7 п. 1.3. Правил №19 готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.

Аналогічні засоби розміщення –це підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів ( абз. 4 п. 1.3. Правил №19).

Згідно п. 1.8, п. 1.9. Правил №19 персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні споживачів, повинен мати відповідну професійну підготовку, володіти іноземними мовами в необхідному обсязі в залежності від категорії готелю, додержуватись правил службового етикету (бути ввічливим, люб'язним, мати охайний вигляд).

Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні споживачів, повинен проходити медичне обстеження, результати якого відображаються в особових медичних книжках. Особова медична книжка пред'являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Проте, як зазначав відповідач у своєму відзиві, персонал для обслуговування орендованого майна на умовах трудового договору не наймався, а на випадок необхідності обслуговування відвідувачів, укладалися договори аутсорсінгу з суб’єктами підприємницької діяльності, які надавали відповідні послуги.

Визначення терміну “послуги з тимчасового розміщення (проживання)” надано в Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року, № 297, згідно якого - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Послуги з тимчасового розміщення (проживання) підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля в порядку, встановленому законодавством, про що вказано в п. 8 вищезазначеної Постанови.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджених Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 27 січня 1999 року, № 37 для проведення сертифікації послуг з розміщення та оцінювання засобу розміщення заявник подає заяву до призначеного органу з сертифікації або до Національного органу України з сертифікації, який направляє заяву до призначеного органу із сертифікації.

Заявником на сертифікацію послуг з розміщення може бути фізична або юридична особа - виконавець послуги або вповноважена ним особа.

Тобто, приватне підприємство “Гостинний двір” є об'єктом готельних послуг, та як наслідок є об’єктом обов'язкової сертифікації даних послуг, а відтак відповідач має дотримуватися вимог діючих Правил.

Однак на протязі більше п’яти років відповідач не звертався до відповідних органів з заявою на проведення обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) у Системі сертифікації УкрСЕПРО та/або оцінювання засобу розміщення.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про туризм” за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.

До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів.

Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

В пункті 3.6. Правил №19 вказано, що договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі:

найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім'я по батькові, інформацію про державну реєстрацію);

прізвище, ім'я та по батькові споживача;

інформацію про номер (місце в номері), що надається;

ціну номера (місця в номері);

інші необхідні дані на розсуд готелю.

Проте належних доказів, що підтверджують надання відповідачем послуг з організації діяльності місця короткотермінового проживання та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму надано не було.

Надані відповідачем: виписки банків по особовому рахунку №260008015, податкові накладні, платіжні доручення про оплату обладнання і матеріалів системи каналізації, виконаних робіт по благоустрою території, книга обліку розрахункових операцій, фіскальні чеки, амбарна книга “Реєстрації проживаючих у котеджі приватного підприємства “Гостинний двір” не є належними доказами, які підтверджують належну організацію відповідачем діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту використання майна за призначенням, а саме: організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

          Позивач, звертаючись до суду, просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року, укладеного між обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” та приватним підприємством “Гостинний двір” (у редакції згідно договору №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року), оскільки відповідачем орендоване майно використовується не за призначенням.

          Так, відповідно до п. 8.3. договору №1 від 24 квітня 2007 року орендодавець має право розірвати договір оренди в разі невиконання п. 1.1., тобто невикористання приміщення, або його частини відповідно до визначеної мети у п. 1.1. даного договору.

Розірвання договору за вимогою однією зі сторін є одним із способів захисту цивільних прав –припиненням правовідношення (п. 7 ст. 16 ЦК України) і здійснюється відповідно до ст. 651 ЦК України.

Водночас, ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, положеннями ст. 651 ЦК України передбачено декілька способів розірвання договорів, зокрема, за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною або в односторонньому порядку (постанова ВГСУ від 26 травня 2009 року зі справи №18-13/4784).

Також, ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Однак при цьому слід зазначити, що недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 ГК України щодо обов’язку з надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звертатися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору.

При цьому судом враховано лист ВГСУ від 06 серпня 2008 року за №01-8/471 та Постанову Верховного Суду України від 17 червня 2008 року зі справи №8/32 пд.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд дійшов висновку, що сторони укладаючи спірний договір визначили істотною умовою договору передачу майна комунальної власності саме з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у використанні орендованого майна не за призначенням, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В зв’язку з чим, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача повернути комунальному підприємству “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” (як балансоутримувачу) орендоване нежитлове приміщення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Прокуром заявлено дві вимоги немайнового характеру: про розірвання договору оренди та про зобов’язання повернути майно.

Згідно п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

          Оскільки вимога про зобов’язання відповідача повернути орендоване майно є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року (в редакції згідно договору №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року) укладеного між обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” та приватним підприємством “Гостинний двір”.

3.          Зобов’язати приватне підприємство “Гостинний двір” (вул. Менделєєва, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 32934189) повернути у належному стані комунальному підприємству “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” ( бул. Шевченка, 185, кім. 118, м. Черкаси, ідентифікаційний код 04014200) нежитлове приміщення загальною площею 626,9 кв. м. (приміщення готелю літ. “А-2” загальною площею 417,3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1” загальною площею 71,0 кв.м., котельню літ. “В-1” загальною площею 138,6 кв.м., огорожа 1, замощення 1), розташоване по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси.

4.          Стягнути з приватного підприємства “Гостинний двір”, вул. Менделєєва, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 32934189 в доход Державного бюджету України, через державну податкову інспекцію в місті Черкаси, для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 85 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

5.          Стягнути з приватного підприємства “Гостинний двір”, вул. Менделєєва, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 32934189 в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018, код 22050003 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                       А.В. Васянович

Повний текст судового рішення підписано 10 грудня 2010 року.