Рішення № 12785138, 06.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 57/198-10

вх. № 8808/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Задоров Д.В., дов. № 02/01 від 11.01.2010 р, головний мененджер;

Представник відповідача - Малахатко І.І., дов. від 22.09.2010р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ

до Приватного підприємства "БМТ", м. Харків

про стягнення 68336,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ТОВ “Елемент Лізинг” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача – ПП “БМТ” на свою користь додаткову винагороду у розмірі 68336,14 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором фінансового лізингу транспортних засобів за № Єл/Хрк –009/ДЛ від 26.11.2007 року щодо сплати додаткової винагороди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 жовтня 2010 року о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року ( з урахуванням ухвали від 01.11.2010 року про виправлення описки) відкладено розгляд справи на 15 листопада 2010 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 29 листопада 2010 року оголошувалась перерва до 06 грудня 2010 року об 11:00 год.

Присутній в судовому засіданні 06 грудня 2010 року представник позивача позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов, вважає необґрунтованим збільшення позивачем в односторонньому порядку розміру лізингових платежів.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матералів справи, 26 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг ”(далі - позивач) та Приватним підприємством «БМТ» (далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0099/ДЛ (далі - договір), у відповідності до умов якого, позивач (лізінгодавець) придбає у власність предмет лізингу і надає його лізингоотримувачеві (відповідачу) за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору і Правил (додаток № 1); найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток № 2). Загальна сума договору складає 382781,57 грн.; (п.5) строк лізингу – сорок вісім місяців, починаючи з дати Акта прийому-передачі предмету лізингу в лізинг (п. 5.7).

Сторони договору лізингу, ціна договору формується і вказується в національній валюті України – гривні. У випадку зміни курсу гривні до долара США більше, ніж на п’ять відсотків лізінгодавець має право змінити ціну договору в односторонньому порядку. Порядок зміни ціни визначений Загальними правилами фінансового лізингу транспортних засобів. Курс долара США на день підписання договору лізингу складає 5,05 грн. за один долар США. ( 5.5 договору)

Факт передачі предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 19 грудня 2007 року, згідно з яким, позивач передав, а відповідач отримав транспортний засіб – сідлович тягач MERSEDES-BENZ ACTROS1840, шасі WDВ 9540321К525156, 2000 року виготовлення. Зауважень від відповідача до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4), яким сторони погодили істотні умови Договору, а саме, умови передачі предмета лізингу, його реєстрацію, строки і порядок розрахунків лізингових платежів тощо.

          Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного внесення оплати з додаткової винагороди в сумі 68334,14, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до п.3.1.6 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), відповідач зобов’язався вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів (додаток № 3 до договору) оплачувати лізингові.

У відповідності до п. 3.3.3 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) Лізінгодавець (позивач) вправі переглянути в односторонньому порядку розмір лізингових платежів у випадку зміни курсу гривні до долара США більш ніж 5% (п. 3.3.3.1); внесення в законодавство України змін, які спричинили додаткові витрати для Лізингодавця, пов’язані із предметом лізингу, а також зміна підтверджених витрат лізингодавця на придбання предмета лізингу(п. 3.3.3.2).

Нові умови договору лізингу набувають чинності на п’ятий день із моменту спрямування письмового повідомлення на юридичну адресу лізингоотримувача (п. 3.3.4).

На виконання умов договору, позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення з рахунками про оплату додаткової комісії в зв*язку зі зміною лізингових платежів №№ 262,261,260 від 27.01.2009 року, №№ 1126,1125,1752,1754,1753 від 25.06.2009 року, №№ 2139, 2481,2788, від 03.08.2009 року, №№ 2799, 2789, від 29.10.2009 року, №№ 299, 300, № 513, № 512, № 511 від 22.04.2010 року, № 782 від 21.05.2010 року, №№ 1056, 1057 від 29.07.2010 року та рахунки на оплату щомісячної додаткової комісії, у зв’язку зі зміною лізингових платежів № ЭЛ/Рах-0099\ ВК19_11_2008 від 27 січня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_12_2008 від 27 січня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_01_2009 від 27 січня 2009 року; ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_02_2009 від 24 березня 2009 року; ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_03_2009 від 24 березня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 21_04_2009 від 25 червня 2009 року ; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_05_2009 від 25 червня 2009 року ; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_06_2009 від 25 червня 2009 року; № ЭЛРах-0099\ ВК_ 20__07_2009 від 03 серпня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_08_2009 від 07 вересня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 21_09_2009 від 29 жовтня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК 19_10_2009 від 29 жовтня 2009 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_11_2009 від 18 січня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 21_12_2009 від 18 січня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19012010 від 24 березня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19022010 від 24 березня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_03_2010 від 24 березня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_04_2010 від 17 травня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 19_05_2010 від 19 липня 2010 року; № ЭЛ/Рах-0099\ ВК_ 21 _06_2010 від 19 липня 2010 року.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 68336,14 грн. заборгованості з додаткової винагороди не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати додаткової винагороди за договором фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0099/ДЛ, який був укладений між сторонами 26 листопада 2007 року.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з додаткової винагороди по договору фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0099/ДЛ від 26.11.2007 р. документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 68336,14 грн. додаткової винагороди, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно збільшення суми боргу на суму різниці курсу гривні до долару США та посилання його на те, що таке збільшення суперечить чинним нормативно правовим актам України, не відповідає дійсним обставинам справи та базується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.

Пунктом 5.5 договору лізингу, умовами п.п. 3.3.3, 3.3.3.1 Додатку до договору лізингу № 1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів» до договору лізингу, додатком № 3 «Графік лізингових платежів» передбачено формування ціни за договором лізингу в залежності від зміни курсу гривни до долара США більш ніж на п’ять відсотків, в цьому разі, лізингоотримувач зобов’язаний, крім поточного платежу, передбаченого додатком №3 до договору лізингу, сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, якій підлягає оплаті на протязі 5-ти днів з дати виставлення.

З матеріалів справи вбачається, що курс гривни до долара США був змінений більш, ніж на п’ять відсотків.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини , які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Згідно ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність ” кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Визначена сторонами умова щодо розміру лізингових платежів на час здійснення розрахунків не суперечить законодавству та свідчить про дійсну угоду, яка забезпечує захищеність сторін у разі фіксації державою інфляційних процесів та визначення співвідношення національної валюти до інших валют з урахуванням відповідного коефіцієнта.

Слід зазначити також, що законодавчі акти України, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.03.93 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «БМТ», ідентифікаційний код 32677557 (місцезнаходження: м. Харків, вул.. Артема, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” , код 34832663, (юридична: 03038, м. Київ, вул.. М. Грінченко, 4, оф. 130; фактична: 03058, м. Київ, вул.. Леваневського, буд. 6, оф. 85; р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346) 68336,14 грн. додаткової винагороди; 683,36 грн. витрат по оплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2010 року

справа № 57/198-10