Рішення № 127848198, 28.05.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/426/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті»

(02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8/127;

ЄДРПОУ: 43518172; e-mail: fc.sonati@gmail.com),

в особі представника Капустинської Марини Олександрівни

(02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8/127;

РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Ідея Банк» у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 138417 грн 06 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.08.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №Z06.105.79198. Згідно вказаного кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 74999 грн, зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач вказує, що свої зобов`язання кредитор виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 138417 грн 06 коп. Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за означеним кредитним договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», на підставі Договору факторингу № 25/07 від 25.07.2023 року. У зв`язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив долучити до матеріалів справи відповідь представника Акціонерного товариства «Ідея Банк», виписку по особовим рахункам та Свідоцтво про хворобу № 28, після чого повідомив про небажання приймати участь у розгляді справи та залишив залу судового засідання до оголошення судом про перехід до стадії ухвалення судового рішення, а також його проголошення.

Оцінюючи питання можливості розгляду справи за відсутності відповідача який залишив залу суду, суд враховує наступне.

Сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Суд відповідно до ч.ч.3,4 цієї ж статті зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасником судового розгляду.

Ця норма закону повинна дисциплінувати учасників процесу, в тому числі відповідача який у даному випадку неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи з метою одержання необхідних доказів, стимулювати його належно користуватися як своїми процесуальними правами, так і процесуальними обов`язками.

Згідно ч.ч.3-4 ст. 216 ЦПК України, учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.

Таким чином, оскільки відповідач залишив залу судового засідання, суд розцінює такі його дій як обраний ним спосіб захисту своїх прав за наявності належних можливостей їх реалізувати у повній мірі, а тому перешкод для розгляду справи судом не встановлено. Крім того, суд не може не відзначити, що у межах даного провадження за клопотанням саме відповідача оголошувались перерви задля надання йому можливості надати додаткові докази та звернутися до банківської установи.

Беручи до уваги наведене вище, з урахуванням встановлених процесуальним законодавством строків розгляду справи, дотримуючись та забезпечуючи баланс інтересів учасників справи, зважаючи на усвідомленість учасників справи про її розгляд, забезпечення судом під час провадження умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її об`єктивного розгляду, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.08.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №Z06.105.79198, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 74999 грн зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору 24 місяців (пп.1.1-1.4. Договору кредиту №Z06.105.79198 від 21.08.2017).

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу № 25/07.

Відповідно до п.2.1. зазначеного договору, клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору факторингу передбачено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.5.1 договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору.

Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до Витягу (в порядку ч. 2 ст. 95 ЦПК України) Реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 25.07.2023 №25/07, до ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017.

Згідно Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017, сформованої первісним кредитором (АТ «Ідея Банк»), станом на 27.07.2023, заборгованість відповідача становить: заборгованість за основним боргом в сумі 52908 грн 35 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 37989 грн 29 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 47519 грн 42 коп., що разом становить 138417 грн 06 коп.

Усі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 25.07.2023. ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Розмір заборгованості позичальника підтверджується випискою з рахунку позичальника IBAN НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017 у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту), залишку прострочених відсотків, який долучено позивачем до позову.

Однак, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017 у розмірі 47519 гривень 42 копійок, суд враховує наступне.

Пунктом 1.11. договору кредиту №Z06.105.79198 від 21.08.2017 встановлено, що обслуговування кредиту банком включає: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів України, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку, шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених, згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно п. 4.2. паспорту споживчого кредиту, банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,15 % щомісячно від початкової суми кредиту.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Беручи до уваги те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору №Z06.105.79198 від 21.08.2017, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.

Водночас, той факт, що банк відступив позивачу право вимоги на певну суму не звільняє позивача від обов`язку доведення обґрунтованості розміру заявлених вимог, як і не позбавляє суд повноважень щодо перевірки законності таких вимог.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017 у загальному розмірі 90897 гривень 64 копійки, з яких: 52908 грн 35 коп. - заборгованість за основним боргом; 37989 грн 29 коп. - заборгованість за відсотками.

Надаючи оцінку доказам поданими ОСОБА_2 у судовому засіданні, суд звертає увагу відповідача, що поданий ним лист АТ «Ідея Банк» від 02.05.2025 за №Вих.Зв-К-2025\2040, стосується кредитного договору № Z71.105.78804 від 21.04.2017, який не є предметом дослідження у даній справі та за яким, згідно змісту листа, відсутні зобов`язання, оскільки угоду закрито. Водночас, щодо інших кредитних договорів, відповідача повідомлено про відступлення права грошової вимоги до нових кредиторів.

Також, з поданого відповідачем листа АТ «Ідея Банк» від 28.04.2025 за №Вих.Зв-К-2025\1896 вбачається, що на момент відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №Z06.105.79198 від 21.08.2017, заборгованість відповідача становила 138417 гривень 06 копійок, що додатково свідчить про те, що усі нарахування відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» права грошової вимоги, оскільки розмір заборгованості збігається з вимогами позивача, а станом на 28.04.2025 у ОСОБА_1 відсутні кредитні зобов`язання перед АТ «Ідея Банк», через відступлення права грошової вимоги.

Суд бере до уваги подане відповідачем Свідоцтво про хворобу № 28, однак у даній справі не може врахувати його під час ухвалення судового рішення, оскільки даний спір не є спором, пов`язаним з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1590 гривень 77 копійок.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» заборгованість у розмірі 90897 (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто сім) гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1590 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто) гривень 77 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті»

(02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8/127;

ЄДРПОУ: 43518172; e-mail: fc.sonati@gmail.com),

представник позивача ? Капустинська Марина Олександрівна

(02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 8/127;

РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)

Повний текст рішення складено 03 червня 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький