Рішення № 127848189, 27.05.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/507/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом

Акціонерного товариства «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819)

в особі представника Лубоцької Наталії Іванівни

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

адреса: АДРЕСА_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I.Позиціїсторін таучасників справ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі

Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 174803 грн 94 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.01.2023 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-981332.1. 31.07.2023 в рамках кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 140000 грн 00 коп., зі сплатою 57% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 17.10.2024. Отже, сума боргу відповідача за траншем G02.10701.010308100 від 31.07.2025, станом на 10.12.2024 року становить 174803 грн 94 коп., з них: сума простроченого боргу у розмірі 135529 грн. 90 коп. та сума прострочених процентів у розмірі 39724 грн. 04 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.04.2025, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що кредитний договір було укладено на інших умовах, ніж ті, про які іде мова наразі. Пояснює, що дійсно укладала із банком кредитний договір, однак у такому відрізняється розмір відсотків за кредитом, який був значно менший ніж той, про який зазначено наразі, укладений із банком генеральний кредитний договір №ГКД-981332.1 на умовах фіксованої кредитної ставки 57% річних, однак відповідно до п. 1.3. Договору №М32.00206.009913917 річна процентна ставка є фіксованою, але її розмір становить 79.99%. Окрім того, вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилався позивач не є вірним. Натомість, надає свій розрахунок заборгованості, що становить 25393 грн. 83 коп.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2025 поновлено пропущений процесуальний строку на подання відзиву на позовну заяву.

05.05.2025 від Гук М.І., яка діє в інтересах АТ «Ідея Банк», надійшла відповідь на відзив. Представник просить вимоги позовної заяви задовольнити у повному обсязі. Вказує, що спірні правовідносини, які є предметом розгляду справи виникли з приводу невиконання відповідачем кредитного договору від 31.07.2023 №G02.10701.010308100, та усі доводи відповідача щодо кредитного договору від 17.01.2023 №М32.00206.009913917 не є предметом розгляду цієї справи. Зобов`язання, які виникли з приводу виконання кредитного договору № М32.00206.009913917 від 17.01.2023 є припиненими внаслідок їх виконання. Зазначає, що наведений відповідачем розрахунок заборгованості не ґрунтується на умовах договору (на процентній ставці, визначеній умовами договору), а тому не відображає реальний розмір заборгованості. З метою уникнення будь-яких сумнівів щодо обґрунтованості та правильності обчислення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № G02.10701.010308100 від 31.07.2023, яка заявлена позивачем до стягнення у справі, банком надається розрахунок заборгованості (детальний) за кредитним договором №G02.10701.010308100 від 31.07.2023, виконаний станом на 10.12.2024, у формі, що відображає порядок обчислення заборгованості за вказаним кредитним договором протягом усього періоду її утворення.

13.05.2025, шляхом формування документів у підсистемі Єдиноїсудової інформаційно-телекомунікаційноїсистеми «Електроннийсуд»,від ОСОБА_1 до судунадійшли запереченняна відповідьна відзив. ОСОБА_1 ,зазначила проте,що 17.01.2023року згідно умов №ГКД-981332.1, було відкрито кредитну лінію із фіксованою відсотковою ставкою - 57% річних, але фактично вона отримала кошти за умовами Кредитного договору № М32.00206.009913917 від 17.01.2023 року, де фіксована відсоткова ставка дорівнює 79,99% річних, що унеможливлює подальші логічні розрахунки і доводить той факт, що Кредитні договори № G02.10701.010308100 від 31.07.2023 та № М32.00206.009913917 від 17.01.2023. Вказує, що загадані договори безпосередньо пов`язані між собою, тому просить суд використовувати обидва договори при прийнятті рішення щодо справи. Позовні вимоги просить задовільнити частково, враховуючи інформацію, викладену нею у відзиві на позовну заяву.

27.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі відповідача.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності дост.128 ЦПК України, що, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідного учасника справи.

Відповідно до частин 6,7ст.14 ЦПК України,адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно ч.6ст.128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч.8 п.2,4ст.128 ЦПК України).

Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явились, матеріали справи містять клопотання учасників про розгляд справи за їх відсутності, відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.01.2023 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-981332.1.

В рамках кредитного договору, відповідач отримала транш за номером №G02.10701.010308100 у розмірі 140000 грн., зі сплатою 57% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані відсотки і комісію, а також інші платежі за кредитним договором.

Останній платіж боржником здійснено 17.10.2024.

Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 10.12.2024, за розрахунком позивача, становить 174803 грн 94 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 135529 грн 90 коп.; прострочені проценти 39274 грн 04 коп.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 10.12.2024 року, окрім того, судом береться до уваги також наявний у матеріалах справи детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №М32.00407.009572567 від 15.06.2022, виконаний станом на 10.07.2024, який долучений представником позивача до відповіді на відзив.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 17.10.2024 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, та інші платежі за кредитним договором (траншем) на день повного погашення заборгованості, а також суму пені, нарахованої з врахуванням зазначеного вище. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст.526,530 ЦК України,зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовамист.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України,у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності дост.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост.549 ЦК Українита умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст.599 ЦК України,зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно дост.1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України,позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи доводи відповідача, суд вважає, що такі не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.

Як убачається з матеріалів справи, під час укладення кредитного договору відповідач ознайомилась з текстом та змістом договору в цілому, у тому числі з паспортом споживчого кредиту, погодилась з такими умовами, проставивши на них свої особисті підписи. Наведене свідчить про те, що банком була надана інформація відповідачу, що надається кредитодавцем споживачу, відповідно до вимог частини третьоїстатті 9 ЗУ «Про споживче кредитування».

Також, позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та про орієнтовну загальну вартість кредиту саме за підписаним ним кредитним договором.

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Підписавши кредитний договір, позичальник зобов`язався виконувати усі його умови та узгодив усі платежі за таким договором і протягом 14 календарних днів з дня укладення договору позичальник не відмовився від нього без пояснення причин.

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів з приводу того, що відповідач зверталась до АТ «Ідея Банк» з вимогою надати роз`яснення щодо незрозумілості умов кредитного договору. У свою чергу, під час розгляду справи не встановлено підстав ставити під сумнів надані банком фінансові документи, а також відображені у них дані, які використані під час проведення відповідних розрахунків.

Суд критично відноситься до доводів відповідача стосовно того, що укладений із банком генеральний кредитний договір на умовах фіксованої кредитної ставки 57% річних, однак відповідно до п. 1.3. договору кредиту № М32.00206.009913917 від 17.01.2023 вказано, що річна процентна ставка є фіксованою в розмірі 79.99%, адже договір кредиту №М32.00206.009913917 від 17.01.2023 не є предметом розгляду даної справи та на ньому не ґрунтуються заявлені вимоги.

Більше того, представник позивача разом з відповіддю на відзив надала детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 31.07.2023 №G02.10701.01030100, у якому розмір процентів становить 57%, що відповідає умовам генерального кредитного договору ГКД-981332.1 від 17.01.2023 в межах якого відповідачу було видано транш №G02.10701.01030100 від 31.07.2023 у розмірі 140000 грн., тобто внаслідок невиконання умов договору якого виникли спірні правовідносини, що є предметом розгляду справи.

Окрім цього, матеріали справи містять виписку по рахунку, яка відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу відповідачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 по справі № 554/4300/16-ц зробив висновок про те, що «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором».

Суд зауважує, що відповідач жодних належних своїх розрахунків суду не надала. Водночас, позивачем надано усі необхідні матеріали для проведення дослідження, що свідчить про зацікавленість останнього в усуненні будь-яких суперечностей та повному і всебічному судовому розгляді.

Таким чином, у суду відсутні законні та обґрунтовані підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем не відповідає дійсності.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останньої на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 174803 гривень 94 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач -Акціонерне товариство«Ідея Банк»;

представник позивача ЛубоцькаНаталія Іванівна

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

адреса: АДРЕСА_1 )

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький