Рішення № 12784417, 07.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.09.2010р.Справа № 14/156

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Селянського фермерського господарства "Зоря Полтавщини", с. Келебердівка, Полтавський район, Полтавська область, 36000

про стягнення 24948,54 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 22.06.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості та збитків у вигляді 3% річних та збитків від інфляції по договору № 8 про постачання засобів захисту рослин та посівного матеріалу на загальну суму 24948,54 гривень, з яких сума основного боргу складає 21000,00 гривень, збитки від інфляції 2976,60 гривень, 3% річних 971,94 гривень, а також витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00 гривень.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином (копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимог п. 4 ухвали суду від 17.08.2010 року про відкладення розгляду справи не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 10 квітня 2009 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Черкаси (надалі Позивач) та Фермерським господарством "Зоря Полтавщини", с. Келебердівка (надалі Відповідач) було укладено Договір № 8 про постачання засобів захисту рослин та посівного матеріалу (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного вище Договору Продавець (Позивач у справі) згідно замовлення Покупця (Відповідач у справі) продає останньому засоби захисту рослин (ЗЗР), визначені в Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору асортимент ЗЗР, їх загальна кількість, індикативна ціна визначається в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору .

Відповідно до п. 2.2. Договору ЗЗР поставляють Покупцю (Відповідач у справі) окремими партіями, за накладними згідно строку, вказаному в Додатку № 1. Перша партія поставляється після передоплати ЗЗР в об'ємі, визначеному у Додатку № 1.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Покупець (Відповідач у справі) здійснює розрахунок у розмірі 45% від вартості всього товару, визначеного в Додатку № 1 даного договору на момент поставки Товару.

Платіжним дорученням № 6 від 07.04.2009 р. Відповідач перерахував Позивачу 12000,00 гривень в рахунок поставки товару.

Взяті на себе за Договором зобов'язання Позивач виконав належним чином, в повному обсязі, поставивши на підставі накладної № 23 від 14.04.2009 р. Відповідачу ЗЗР та посівний матеріал Соняшник НК-БРІО в кількості 55 посівних одиниць на загальну суму 33000,00 гривень.

Покупець (Відповідач у справі), згідно з умовами Договору, зобов'язувався провести повні розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (Позивач у справі) (55% залишку вартості поставленого Товару) до 30 серпня 2009 року.

Взятих на себе за Договором зобов'язаннь в частині повної оплати за поставлений товар Відповідач не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 21000,00 гривень.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 24948,54 гривень, з яких сума основного боргу 21000,00 гривень, збитки від інфляції 2976,60 та 3% річних в сумі 971,94 гривень. Крім того, з метою захисту свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивач змушений був звернутися за допомогою до адвоката, оплативши вартість наданих останнім послуг в розмірі 3000,00 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами та доказами і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 21000,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані збитки від інфляції за період із травня 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 2976,60 гривень та 3% річних в сумі 971,94 гривень за період із 01.05.2009 р. по 30.06.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи. Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

05.05.2010 р. між Позивачем та адвокатом ОСОБА_2, м. Полтава було укладено договір № 15-ап про надання адвокатських послуг. ОСОБА_2 є адвокатом, в підтвердження чого надано копію свідоцтва № 597 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане КДКА Полтавської області 22.05.2008 р.

Позивачем відповідно до п. 3.1. договору про надання адвокатських послуг сплачено адвокату 3000,00 гривень, що підтверджується копією Квитанції № 15-АП від 05.05.2010 р.

Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

В контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам - фізичним чи юридичним особам.

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми витрат на послуги адвоката в сумі 3000,00 гривень обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу 21000,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 2976,60 гривень та 3% річних в сумі 971,94 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 250,00 гривень.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволені позову - на відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума витрат на послуги адвоката в розмірі 3000,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Зоря Полтавщини", с. Келебердівка, Полтавський район, 38000 (р/р 260057237 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 32166085) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму основного боргу 21000,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 2976,60 гривень, 3% річних в сумі 971,94 гривень, суму державного мита в розмірі 250,00 гривень, суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3000,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.