Рішення № 12784222, 02.09.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2010                     Справа № 10/96

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", 36014, м. Полтава, вул. П.Комуни, 40а

про стягнення 1 781 585,16 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19/1111 від 18.05.2010 р.;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м. Полтава 1 781 585,16 грн. заборгованості, яка утворилась на підставі укладеного між сторонами договору № б/н від 01.11.2003 р. про надання послуг з транспортування холодної води, експлуатацію та технічне обслуговування підвищувальних насосів холодної води в м. Полтаві за період з 01.03.2009 р. по 30.04.2010 р. (з урахуванням додаткових угод), в тому числі :

-          693 556,03 грн. заборгованість за отримані від позивача послуги з транспортування холодної води, 43 617,32 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 48 948,51 грн. інфляційні нарахування та 11 190,40 грн. три проценти річних;

-          788 150,02 грн. заборгованість за отримані від позивача послуги з підвищення тиску холодної води (з урахуванням часткової сплати), 54 584,13 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 126 672,39 грн. інфляційні нарахування та 14 866,36 грн. три проценти річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчить розписка про повідомлення про дату і час наступного судового засідання, вчинена представником відповідача у попередньому судовому засіданні 17.08.2010 р., яка залучена до матеріалів справи (а. с. 120).

Відповідач позов частково визнає за мотивами відзиву на позовну заяву № юр/116 від 17.08.2010 р. (вх. № 09271д від 17.08.2010 р.), а саме: основну заборгованість за отримані від позивача послуги з транспортування холодної води, заперечує основну заборгованість за отримані від позивача послуги з підвищення тиску холодної води та штрафні санкції за порушення умов договору як завищені. Крім цього, представник відповідача посилається на збитковість підприємства, пояснюючи цим виниклу заборгованість.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (відповідача - у минулому судовому засіданні), оцінивши надані документальні докази, суд

встановив :

01.11.2003 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (виконавець) та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (замовник) було укладено договір про надання послуг з транспортування холодної води, експлуатацію та технічне обслуговування підвищувальних насосів холодної води в м. Полтаві (далі - Договір), відповідно до якого виконавець з метою задоволення потреб населення м. Полтави з централізованого водопостачання зобов’язувався надати замовнику послуги виробничого характеру з транспортування холодної води через мережі холодного водопостачання виконавця та підвищення тиску холодної води в житлові будинки та об’єкти соцкультпобуту підвищувальними насосами виконавця, а замовник зобов’язувався прийняти та оплатити вказані послуги.

При цьому сторони узгодили кошторис, що є невід’ємною частиною договору, за яким вартість послуг з транспортування холодної води через мережі холодного водопостачання та підвищення тиску холодної води підвищувальними насосами визначена в сумі 105 979,10 грн. в місяць на дату підписання договору (п. 3.1 Договору).

Оплата замовником вартості послуг, визначених п. 2.1. та 2.2. Договору, проводиться на підставі узгодженого згідно п. 3.1. Договору кошторису витрат та оформленого виконавцем рахунку на їх оплату до 15 числа місяця наступного за місяцем надання послуг. В додатки до позовної заяви залучено копії кошторисів за період з березня 2009 р. по квітень 2010 р., підписаних та скріплених печатками сторін (а.с. 19-32).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі несплати послуг у визначений п. 3.2. Договору строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Строк дії даного Договору відповідно до його п. 5 визначений з 01.11.2003 р. по 31.12.2004 р.. Крім цього, сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору, а саме: № 1 від 14.10.2004 р., б/н від 19.10.2006 р., б/н від 14.03.2008 р., б/н від 08.04.2008 р., б/н від 26.12.2008 р., б/н від 01.02.2009 р., б/н від 29.12.2009 р. (а.с. 11-18), якими, зокрема, продовжувався строк дії Договору. Останньою додатковою угодою № б/н від 29.12.2009 р. сторони домовилися продовжити дію цього Договору до 31.12.2010 р..

Виконавцем за період з 01.03.2009 р. по 30.04.2010 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по транспортуванню холодної води на загальну суму 693556,03 грн. та послуг по підвищенню тиску холодної води на загальну суму 2397891,40 грн., що підтверджується рахунками на оплату № 1678 с та № 630 с за кожен місяць спірного періоду (а.с. 77-104). За даними позивача в порушення ст. 692 ЦК України та наведених пунктів Договору відповідачем не проведено жодної оплати вартості послуги по транспортуванню холодної води та частково оплачено вартість послуг по підвищенню тиску холодної води.

На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 1 781 585,16 грн., в тому числі 693 556,03 грн. за отримані від позивача послуги з транспортування холодної води та 788 150,02 грн. заборгованість за отримані від позивача послуги з підвищення тиску холодної води (з урахуванням часткової сплати), що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

З огляду на неналежне виконання Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" зобов'язань з оплати вартості послуг позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 1 781 585,16 грн. заборгованості за надані послуги на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортування холодної води, експлуатацію та технічне обслуговування підвищувальних насосів холодної води в м. Полтаві № б/н від 01.11.2003 р., в тому числі :

-          693 556,03 грн. заборгованість за отримані від позивача послуги з транспортування холодної води, 43 617,32 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 48 948,51 грн. інфляційні нарахування та 11 190,40 грн. три проценти річних;

-          788 150,02 грн. заборгованість за отримані від позивача послуги з підвищення тиску холодної води (з урахуванням часткової сплати), 54 584,13 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 126 672,39 грн. інфляційні нарахування та 14 866,36 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором по транспортуванню холодної води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову складає 693 556,03 грн.. Дану заборгованість відповідач визнає, про що письмово повідомив суд у відзиві на позовну заяву № юр/116 від 17.08.2010 р. (вх. № 09271д від 17.08.2010 р.)

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 693 556,03 грн. основного боргу з транспортування холодної води підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором по підвищенню тиску холодної води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги своєчасно в повному обсязі не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову складає 788 150,02 грн.. Дану заборгованість відповідач не визнає як завищену, про що письмово повідомив суд у відзиві на позовну заяву № юр/116 від 17.08.2010 р. (вх. № 09271д від 17.08.2010 р.).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" відповідачу по справі надсилалися повідомлення про припинення зобов’язання зарахуванням, відповідно до яких було повідомлено про наявність однорідних вимог.

На вимогу суду позивачем надано докази на підтвердження зарахування відповідачем суми боргу за підвищення тиску холодної води - копії повідомлень про припинення зобов’язання зарахуванням, а саме : № 7/1195 від 28.05.2010 р. на суму 85880,45 грн. (а. с. 62), № 7/1590 від 07.07.2010 р. на суму 42264,66 грн. (а. с. 67), № 7/1589 від 07.07.2010 р. на суму 51852,65 грн. (а. с. 72), № 7/2182 від 26.08.2010 р. на суму 54041,44 грн. (а. с. 123).

Загальна сума зарахованих зустрічних вимог становить 234 039,20 грн., в тому числі :

- 85880,45 грн. зараховано до моменту звернення з даним позовом - 28.05.2010 р. (позовна заява надійшла до суду 04.06.2010 р. відповідно до відмітки канцелярії суду на позовній заяві) :

- 148 158,75 грн. зараховано після звернення позивачем з даним позовом : 07.07.2010 р. - 42264,66 грн. та 51852,65 грн., 26.08.2010 р. - 54041,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку : вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 85880,45 грн. основного боргу за підвищення тиску холодної води, зобов'язання по яких припинено до моменту звернення з даним позовом, є необґрунтованими, в частині стягнення з відповідача 148 158,75 грн. між сторонами відсутній предмет спору, оскільки зобов'язання в цій частині припинено після порушення провадження у справі, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 554110,82 грн. основного боргу обґрунтовані нормами матеріального права та поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є правомірними.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі несплати послуг у визначений п. 3.2. Договору строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідач проти стягнення у повному обсязі штрафних санкцій у вигляді пені, трьох процентів річних та індексу інфляції заперечує, посилаючись на норми ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статті 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" в обґрунтування своїх доводів щодо надмірного розміру санкцій посилається на системні неплатежі споживачів за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого підприємство є збитковим, на підтвердження останнього твердження надає звіт про фінансові результати за І півріччя 2010 р. та баланс підприємства станом на 30.06.2010 р. (а.с. 110-113).

Враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством та беручи до уваги майнове становище останнього, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені до 30 000,00 грн..

При цьому судом враховано, що нарахування річних та інфляційних збитків не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, право на зменшення яких при задоволенні позову про стягнення надане суду ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 26056,76 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 175620,90 грн. за період з 01.03.2009 р. по 30.04.2010 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги обґрунтовані як нормами матеріального права, так і поданими доказами в частині стягнення 1443 789,73 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 175620,90 грн. інфляційних нарахувань, 26056,76 грн. трьох процентів річних, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в цій частині. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 85880,45 грн. за підвищення тиску холодної води у позові слід відмовити, в частині позовних вимог щодо стягнення 148 158,75 грн. провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України з огляду на відсутність між сторонами предмету спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в сумі 17 816,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються відповідно до ст. 49 ГПК України на Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 78, 83, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. П.Комуни, 40-а), р/р 260034687 в АБ "Полтавабанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03361661 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м. Харкові, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030 : 1443 789,73 грн. основного боргу, 175620,90 грн. інфляційних нарахувань, 26056,76 грн. три проценти річних, 30 000,00 грн. пені, 17 816,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 85 880,45 грн. відмовити.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення 148 158,75 грн. провадження у справі припинити.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                     О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.