Рішення № 12784059, 06.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 10/150-10-4345 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоорганіка-Південь»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»

про стягнення 24278,99грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Екоорганіка-Південь»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Моноліт»2400 грн. основного боргу за товар, що поставлений позивачем за накладною №18 від 23.07.2009р. та одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯПЛ №117633 від 23.07.2009р. та 278,99 грн. пені, що нарахована відповідачу з 08.09.2010р. на суму боргу 24 000 грн. за 27 днів прострочення платежу. Поряд з цим, із змісту позовної заяви ТОВ «Екоорганіка-Південь»і наданих до неї доказів вбачається, що основний борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 24 000 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву від 03.12.2010р. за вх. №32563, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 24278,99 грн., з яких, 24000 грн. - основний борг за товар, що поставлений позивачем за накладною №18 від 23.07.2009р. та одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯПЛ №117633 від 23.07.2009р.; 278,99 грн. - пеня, що нарахована відповідачу з 08.09.2010р. на суму боргу 24 000 грн. за 27 днів прострочення платежу.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23.07.2009р. позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 39000 грн., що підтверджується накладною від 23.07.2009р. №18 та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯПЛ №117633 від 23.07.2009р.

Тією ж датою позивач виставив відповідачу рахунок -фактуру №СФ-0000017 від 23.07.2009р. на оплату поставленого товару в сумі 39000 грн.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 15000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача у ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, згідно з якою, 31.07.2009р. відповідач перерахував позивачу 15000 грн.

30.08.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій заявив вимогу оплати боргу за поставлений товар в сумі 24000 грн. Вказану претензію відповідач одержав 01.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24000 грн., позивач також простить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 278,99 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявна у матеріалах справи накладна, згідно з якою, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 39000 грн., довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, та рахунок-фактура позивача, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання - передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов'язання, зокрема, зобов'язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов'язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що 31.07.2009р. відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 15 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, письмової домовленості щодо строків оплати відповідачем поставленого позивачем товару між сторонами не існувало, а претензію позивача з вимогою оплати залишку боргу в сумі 24000 грн. відповідач одержав 01.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, і тому здійснити оплату поставленого позивачем товару відповідач зобов'язаний в строк до 08.09.2010р.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Проте, відповідач у встановлений строк залишок боргу за поставлений позивачем товар не оплатив і жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими і правомірними, а тому задовольняються господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 278,99 грн., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому згідно з вимогами ч.1 ст.546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а в силу вимог ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин

щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

З огляду на вищевикладені вимоги законодавства, а також встановлені обставини справи, які свідчать про те, що між сторонами не укладено у письмовій формі відповідного правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем товару у виді неустойки (пені), господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1 .Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоорганіка-Південь»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»(66800, Одеська область, смт. Ширяєве, вул. Шевченко, 115, код ЄДРПОУ 22515160, р/р 260012878 в «Райффайзен банк Аваль»м. Одеса, МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоорганіка-Південь»(65012, м. Одеса, вул. Л.Шмідта, 19, код ЄДРПОУ 36435187, р/р 26002010027641 у відділенні «Одеської регіональної дирекції»ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) основний борг в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. 93 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять одну) грн. 28 коп.

З.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 06 грудня 2010 року.