Рішення № 12783934, 29.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2010 р.Справа № 8/42-10-3987 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кравець І.В.,

від відповідача Трюханова І.В.,

розглянув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройград-Юг” про стягнення 21940,54 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2010 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/42-10-3987, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 18.10.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.11.2010 р., у судовому засіданні 08.11.2010 р. –на 24.11.2010 р., у судовому засіданні 24.11.2010 р. оголошено перерву до 29.11.2010 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг” (далі –ТОВ „Техноторг-Лізинг”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройград-Юг” (далі –ТОВ „Стройград-Юг”) 19094,96 грн. основного боргу, 791,09 грн. інфляційних втрат, 131,85 грн. –3% річних, 961,32 грн. пені, 4582,79 грн. штрафу (всього –25562,01 грн.), вказуючи на неналежне виконання відповідачем у період з 25.10.2008 р. по 25.03.2009 р. умов договору фінансового лізингу від 30.07.2007 р. № 131.

В судовому засіданні 29.11.2010 р. позивачем уточнено вимоги в частині розміру штрафу, який зменшено до 961,32 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ „Техноторг-Лізинг” посилається на положення ст.ст.16,526,625 ЦК України, ст.ст.193,216 ГК України, ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, умови договору фінансового лізингу від 30.07.2007 р. № 131, рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 28/191-09-5083 тощо.

Відповідач подав уточнений письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову про стягнення основного боргу в сумі 7794,46 грн. за березень 2009 р. у зв’язку з тим, що жодних вимог про сплату цієї заборгованості до ТОВ „Стройград-Юг” не надходило, а в решті позову провадження у справі припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, вказуючи на наявність рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 28/191-09-5083.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

30.07.2010 р. між ТОВ „Техноторг-Лізинг” (Лізингодавець) та ТОВ „Стройград-Юг” (Лізингоодержувач) укладено договір № 131 (Договір), згідно якого Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу в користування навантажувач колісний Т-156Б-09 вартістю 269500,00 грн., а Лізингоодержувач приймає його та зобов’язується своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені додатком № 1 до Договору „Розрахунок лізингових платежів методом ануїтетів”, а саме: 28.08.2007 р. –1940,40 грн.; в період з вересня 2007 р. по серпень 2010 р. щомісячно по 7794,46 грн. до 25 числа звітного місяця.

08.08.2007 р. сторони підписали акт № 131-1, яким засвідчили факт прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за Договором.

26.03.2009 р. Лізингодавець та Лізингоодержувач уклали додаткову угоду № 1В, якою за взаємною згодою припинили дію Договору та домовились про повернення об’єкт лізингу на протязі 1 дня з моменту підписання цієї угоди. Того ж дня відбулось повернення майна, про що свідчить акт № 131В1 прийому-передачі до додаткової угоди 1В до Договору.

Договір, додаток № 1, додаткову угоду до нього та акти прийому-передачі підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

В подальшому Лізингодавець звернувся до господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою в рамках провадження у даній справі про стягнення з Лізингоодержувача 19094,96 грн. основного боргу (7794,46 грн. –лізинговий платіж за березень 2009 р. та 11300,50 грн. –частина заборгованості з лізингових платежів за період з 25.10.2008 р. по 25.02.2009 р.), 791,09 грн. інфляційних втрат, 131,85 грн. –3% річних, 961,32 грн. пені та 961,32 грн. штрафу.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 806 ЦК України закріплює, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом; особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В ч.ч.1,2,7 ст.292 ГК України передбачено, що під лізингом слід розуміти господарську діяльність, спрямовану на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів –фінансовий чи оперативний...; правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього кодексу та інших законів.

Згідно із ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР (із змінами) фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 цього ж Закону України лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За змістом ч.1 ст.16 названого Закону України сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий договір фінансового лізингу.

При цьому ТОВ „Техноторг-Лізинг” як Лізингодавцем придбано та передано у користування об’єкт лізингу, в т.ч. належної якості та комплектації (будь-яких претензій з цього приводу не надходило), про що свідчить, зокрема, досліджений у описовій частині рішення акт від 08.08.2007 р. № 131-1 прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за Договором.

В свою чергу Лізингоодержувачем у порушення приписів ст.ст.525,526, 610,629,806 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, ст.292 ГК України, ст.ст.1,11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та умов Договору не сплачено лізинговий платіж у розмірі 7794,46 грн. за березень 2009 р., тобто останній місяць користування майном перед розірванням угоди за взаємною згодою, не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг” та додатку № 1 до Договору строк виконання зобов’язання настав 25.03.2009 р.

Не приймаються до уваги викладені у відзиві на позов твердження представника відповідача про те, що перерахуванню платежу мало передувати пред’явлення вимоги, оскільки вони суперечать змісту Договору, який будь-яких попередніх оплаті чергового лізингового платежу дій від Лізингодавця не вимагає.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що позов в частині стягнення з ТОВ „Стройград-Юг” 7794,46 грн. лізингового платежу за березень 2009 р. підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України наведено поняття: „неустойка” (штраф, пеня) –грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; „штраф” –неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; „пеня” –неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобов’язання.

Пункт 3 ч.1 ст.611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме сплата неустойки.

В п.10.5 Договору закріплено, що за порушення Лізингоодержувачем зобов’язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених Договором, останній сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими Договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, а також сплачує Лізингодавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми усієї заборгованості Лізингоодержувача за лізинговими платежами, що існувала на день виконання такого порушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за Договором по внесенню лізингового платежу за березень 2009 р. у сумі 7794,46 грн., тому Лізингоодержувач має сплатити за 28 днів прострочки (кількість днів визначена представником позивача під звукозапис у засіданні суду 29.11.2010 р.) пеню в сумі 130,95 грн., виходячи з облікової ставки НБУ –12% або 0,06% в день (округлення здійснено позивачем) та 3% річних у сумі 17,94 грн., а також інфляційні втрати в сумі 70,15 грн. (фактично інфляція у березні 2010 р. становила 101,4%, проте позивач у розрахунку використовував менший коефіцієнт –1,009, що є його правом) та штраф у сумі 4,68 грн. як разовий платіж –0,06% (розмір встановлено позивачем за п.10.5 Договору) від лізингового платежу за березень 2009 р., у зв’язку з чим позов у названій частині теж підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 11300,50 грн. боргу за період з 25.10.2008 р. по 25.02.2009 р. та нарахованих на вказану суму неустойки, 3% річних та інфляційних втрат господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на таке.

Згідно із п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 28/191-09-5083, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ „Техноторг-Лізинг” до ТОВ „Стройград-Юг” про стягнення 26981,04 грн. основного боргу, 1410,97 грн. пені, 6475,44 грн. штрафу, 306,06 грн. –3% річних, 2109,93 грн. інфляційних втрат (всього –37070,96 грн.).

При цьому зі змісту розрахунку ціни позову у справі № 28/191-09-5083, примірник первісної редакції якого для залучення до матеріалів справи № 8/42-10-3987 надав представник відповідача (остаточний розрахунок позовних вимог у справі № 28/191-09-5083 для огляду в судовому засіданні надав представник позивача), вбачається, що господарським судом вирішено по суті спір про стягнення з ТОВ „Стройград-Юг” на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг” заборгованості за Договором та санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 25.10.2008 р. по 25.02.2009 р.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині тих вимог, за якими вже прийнято та на теперішній час виконано рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, слід припинити.

Доводи ТОВ „Техноторг-Лізинг” відносно того, що ним в позовній заяві по справі № 28/191-09-5083 через бухгалтерську помилку невірно відображено відомості про сплату ТОВ „Стройград-Юг” 11300,50 грн. лізингових платежів, що підтверджується відсутністю доказів проведення оплати цих коштів, не спричиняють зворотній висновок, адже рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. по справі № 28/191-09-5083 встановлено, що „відповідач лізингові платежі вносив не в повному обсязі, заборгованість складає 26981,04 грн.”, тобто судом визначено та стягнуто борг за спірний період у повному обсязі. Наведений факт за правилами ч.2 ст.35 ГПК України не потрібно доводити знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,80,82-85 ГПК України, вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройград-Юг” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Толбухіна, 5; код 32989531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг” (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1; код 34234628) 7794/сім тисяч сімсот дев’яносто чотири/грн. 46 коп. основного боргу, 17/сімнадцять/грн. 94 коп. –3% річних, 70/сімдесят/грн. 15 коп. інфляційних втрат, 130/сто тридцять/грн. 95 коп. пені, 4/чотири/грн. 68 коп. штрафу, 80/вісімдесят/грн. 18 коп. державного мита та 86/вісімдесят шість/грн. 25 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Провадження в частині решти вимог припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 06.12.2010 р.

Суддя