Рішення № 127835090, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне№460/5040/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області № 262140014806 від 13.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985, період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.08.1985 по 15.08.1990 та періоди роботи з 12.08.1991 по 04.10.1991 в Міській дитячій лікарні №2; з 10.10.1991 по 09.03.1992 у Військовій частині НОМЕР_1 , зарахувати до пільгового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.08.1985 по 01.02.1986, з 12.08.1991 по 04.10.1991, з 10.10.1991 по 09.03.1992, з 29.09.1992 по 30.09.1994, з 12.10.1994 по 16.02.1998, з 02.03.1998 по 04.07.2024 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.01.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.01.2025.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що Відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1985, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просить задовільнити позовні вимог повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача 2.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві подав відзив на позовну заяву, в якому вказав що у Позивача відсутній стаж для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просить відмовити у позові повністю.

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву Позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та 13.01.2025 прийнято рішення №262140014806 про відмову у призначенні пенсії.

Зі змісту рішення вбачається, що Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу за вислугу років та зазначено: стаж роботи за вислугу років 22 роки 0 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: - період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985, оскільки внесення записів у зазначену трудову книжку не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, чинної на дату заповнення трудової книжки, зокрема, запис внесено без належного обгрунтування з посиланням на відповідні документи, відсутній диплом; періоди роботи з 01.08.1985 по 15.08.1990, оскільки відсутня інформація неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав держав; період роботи з 12.08.1991 по 04.10.1991, оскільки є виправлення дати / номера наказу на прийняття/звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок; період роботи з 10.10.1991 по 09.03.1992, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу (російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992року)».

30.01.2025 Позивач звернувся із заявою до Відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив зарахувати всі періоди роботи згідно трудової книжки до стажу за вислугою років та призначити пенсію згідно поданої заяви від 07.01.2025.

Листом від 21.02.2025 №8357-5897/С-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомив що право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких, на відповідних посадах, становить не менше як 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року. До страхового стажу і до стажу за вислугою років не враховані наступні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 :

з 12.08.1991 по 04.10.1991, оскільки є виправлення дати наказу про прийняття на роботу та дата звільнення, що є порушенням інструкції про ведення трудових книжок;

з 10.10.1991 по 09.03.1992, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу.

До стажу роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років не враховано період: з 01.08.1985 по 01.08.1986, оскільки в трудовій книжці цей період вказано як робота в воєнній частині.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 №168, до вислуги років зараховується робота в медичному пункті або медичній службі військової частини.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, Позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено Судом під час розгляду справи з наданих Позивачем документів, зокрема трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у періоди:

з 01.09.1983 по 04.07.1985 навчалась в медичному училищі;

з 01.08.1985 (наказ №173 від 01.08.1985) по 01.02.1986 (наказ №47 від 01.02.1986) працювала у Військовій частині НОМЕР_4 на посаді медичної сестри;

з 12.08.1991 (наказ №41 від 12.08.1991) по 04.10.1991 (наказ №53 від 04.10.1991) працювала в Міській дитячій лікарні №2 на посаді дільничої медичної сестри;

з 10.10.1991 (наказ №196 від 10.10.1991) по 09.03.1992 (наказ №47 від 09.03.1992) працювала у військовій частині НОМЕР_1 , у фізіотерапевтичному кабінеті на посаді медичної сестри;

з 29.09.1992 (наказ №180-к від 28.09.1992) по 30.09.1994 (наказ №181-к від 28.09.1994) у ДТМО Ватутінського р-ну м. Києва на посаді медичної сестри гельминтологічного стаціонару;

з 12.10.1994 (наказ №285 від 12.10.1994) по 16.02.1998 (наказ №53 від 16.02.1998) військової частини НОМЕР_5 на посаді медичної сестри медичного пункту;

з 02.03.1998 (наказ №5 від 02.03.1998) по 04.07.2024 (наказ №186 від 04.07.2024) у Центральній стоматологічній поліклініці Міністерства оборони України на посаді медичної сестри.

З огляду на наведені норми обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На думку Суду, право Позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому неакуратне внесення дати про призначення на роботу до трудової книжки позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Щодо вимоги про зарахування до загального страхового стажу період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 1985 по 15.08.1990, Суд зазначає таке.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального страхового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом х чоловіком (дружиною) в місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до п. «з» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно п. 13 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. Постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4). виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Підставою для цього служать довідки, видані командирами військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, визначеному Міністерством оборони.

Відповідно до вказаних норм Позивачу видана Довідка від 18.07.1990 №136 Військовою частиною Польова пошта НОМЕР_6 , в якій зазначено, що під час проходження військової служби в даній частині її чоловіком, ОСОБА_2 , у період з 07.1986 по 08.1990 разом з ним проживала та не мала можливості працювати за своєю спеціальністю.

Отже, дана довідка відповідає усім передбаченим на той момент нормам та підтверджує те, що Позивач перебувала з чоловіком військовослужбовцем в період 07.1986 по 08.1990 і не була працевлаштована.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що період перебування Позивача із чоловіком військовослужбовцем який проходив військову службу, будучи не працевлаштованою, а саме 07.1986 по 08.1990, на підставі довідки №136 від 1990 року має бути врахований при обчислені трудового стажу ОСОБА_1 який дає право на отримання пенсії.

З метою ефективного захисту прав Позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.01.2024 №262140014806 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву Позивача щодо призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985, період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.08.1985 по 15.08.1990 та періоди роботи з 12.08.1991 по 04.10.1991 в Міській дитячій лікарні №2; з 10.10.1991 по 09.03.1992 у Військовій частині НОМЕР_1 , зарахувати до пільгового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.08.1985 по 01.02.1986, з 12.08.1991 по 04.10.1991, з 10.10.1991 по 09.03.1992, з 29.09.1992 по 30.09.1994, з 12.10.1994 по 16.02.1998, з 02.03.1998 по 04.07.2024.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, Суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605 грн 60 коп, сплачена відповідно до квитанції від 17.03.2025, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, який прийняв спірне рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області № 262140014806 від 13.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 04.07.1985, період проживання, як дружини військовослужбовця у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю з 01.08.1985 по 15.08.1990 та періоди роботи з 12.08.1991 по 04.10.1991 в Міській дитячій лікарні №2; з 10.10.1991 по 09.03.1992 у Військовій частині НОМЕР_1 , зарахувати до пільгового стажу за вислугу років періоди роботи з 01.08.1985 по 01.02.1986, з 12.08.1991 по 04.10.1991, з 10.10.1991 по 09.03.1992, з 29.09.1992 по 30.09.1994, з 12.10.1994 по 16.02.1998, з 02.03.1998 по 04.07.2024 та повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,м. Київ,04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська,16, м. Київ, Київська обл.,04053, ЄДРПОУ 42098368)

Суддя К.М. Недашківська