Рішення № 127835007, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне№460/10352/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерстава соціальної політики України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв`язку з не нарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у розмірі 8462,00 грн за січень - червень 2024 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї у розмірі 8462,00 грн., за період січень - червень 2024 року.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв`язку з не нарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у розмірі 4084,00 грн за липень - серпень 2024 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї у розмірі 4084,00 грн., за період липень - серпень 2024 року.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у зв`язку з не нарахуванням та виплатою недоплаченої соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у розмірі 8968,00 грн за вересень - грудень 2024 року не у відповідності відповідно до вимог ст. 46 Конституції України та рішень Конституційного суду України;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї у розмірі 8968,00 грн., за період вересень - грудень 2024 року відповідно до вимог ст. 46 Конституції України та рішень Конституційного суду України.

На обґрунтування позовним вимог позивач зазначає, що відповідачем порушенні Конституційні права позивача у зв`язку з тим, що протиправно не доплачено позивачу соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї. Таким чином звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду скасовано та справи повернуто для продовження розгляду.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що він є не належний відповідач та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

В матеріалах справи наявні наступні документи:

Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;

Картка платника податків ОСОБА_1 ;

Відомості з Державного реєстру фізичних особ платників податків про джерела суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.07.2024.

Довідка Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про те що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління з 01.07.2024 по 31.12.2024.

Попередній (орієнтовний ) розрахунок витрат.

Заява про відшкодування моральної школи.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші виплати соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі по тексту - Закон №1768-ІІІ в редакції чинній на момент призначення позивачу державної соціальної допомоги) спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

В розумінні статті 1 Закону №1768-ІІІ, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї;

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону №1768-ІІІ, середньомісячний сукупний доход сім`ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім`ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. До сукупного доходу сім`ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених заходів.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", врегульовано Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі - Порядок №250).

Порядок № 250 визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України ,,Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, перелік документів та/або відомостей, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- довідку про доходи за шість місяців перед місяцем звернення (за наявності), у разі коли для обчислення сукупного доходу враховуються шість місяців перед місяцем звернення;

- посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 250 розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї. Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України ,,Про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

До стабілізації економічного становища в Україні прожитковий мінімум для сім`ї та розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для громадян із статусом особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для малозабезпеченої сім`ї, крім випадків, передбачених абзацом п`ятим цього пункту.

Пунктом 9 Порядку № 250 передбачено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців.

Шість місяців становлять шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).

Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 (далі Порядок № 632).

Таким чином, розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям нараховувалась та виплачувалась відповідно до норм Закону № 1768-III, Порядку № 250 та Порядку № 632.

Однак суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в Управлінні соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації. Статусу внутрішньо переміщеної особи не має.

Відповідно до пунктом 3 Порядку № 250 визначено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї з використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 215 ,,Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1302).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 250 у разі встановлення нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір державної соціальної допомоги перераховується без звернення уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Органи соціального захисту населення проводять перерахунок раніше призначеної державної соціальної допомоги з місяця встановлення нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Однак, якщо органи соціального захисту населення не володіють такою інформацією, то розмір державної соціальної допомоги може бути перерахований з місяця подання заяви уповноваженим представником малозабезпеченої сім`ї до закінчення строку її призначення.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Крім того, пунктом 21 Порядку № 250 передбачено, що контроль за правильністю призначення і виплати державної соціальної допомоги здійснює орган соціального захисту населення та Державна соціальна служба.

Також суду зазначає, що в матеріалах позовної заяви відсутні докази звернення позивача до органів соціального захисту населення чи Мінсоцполітики щодо здійснення перерахунку розміру соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 250 у разі наявності підстав повинен був подати заяву про перерахунок розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування).

Також згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі ,,Перетяка та Шереметьєв проти України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2018 у справі № 826/4406/16, від 26.06.2018 у справі № 802/1064/17-а, від 03.07.2018 у справі № 826/16634/16.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення.

Схожа позиція висловлена в окремих рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішення від 25.11.2017 № 6-рп/1997 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 ЦПК України (справа громадянки ОСОБА_2 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) та від 25.12.1997 № 9- зп/1997 у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води).

Окрім того, звертаємо увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а, від 06.11.2019 у справі № 826/15078/17, від 30.06.2020 у справі № 640/1609/19.

Отже, доводи позивача не містять обґрунтування порушення його прав, оскільки ОСОБА_1 фактично проживає та зареєстрований в місті Костопіль Рівненської області, до управління соціального захисту населення за місцем проживання не звертався для перерахунку розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям відповідно до Порядку № 250, крім того у додатках до позовної заяви відсутні докази звернень до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації та Мінсоцполітики. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже відсутні докази порушення прав позивача, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Позовна вимога про стягнення на користь позивача моральної шкоди є похідною від інших заявлених вимог, в задоволенні яких відмовлено, а тому в суду немає підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про зобов`язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Міністерство соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10,м. Київ,01001, ЄДРПОУ/РНОКПП 37567866)

Суддя У.М. Нор