Рішення № 12783269, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 05-5-27/7401-27/32423.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайра»

до Акціонерного товариства закритого типу проектно-розвідувального

конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом

«Київський Будпроект»

про стягнення 17185, 5 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

Від позивача не з’явились;

Від відповідача не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайра»до Акціонерного товариства закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»про стягнення 22185, 50 грн. –основного боргу, 2278, 45 грн. –пені, 336, 69 грн. –3 % річних та 1643, 72 грн. - інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за виконані роботи.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайра»та Акціонерним товариством закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект» було укладено договір № 2209/ІІ/08-ТП ТО, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайра»зобов’язалося виконати роботи з розробки проектної документації внутрішніх інженерних мереж по об’єкту: «Реконструкція інженерного комплексу № 1 з надбудовою під офісно-діловий центр по проспекту Перемоги, 67, в Святошинському районі», а Акціонерне товариство закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»зобов’язалося прийняти роботи та оплатити їх. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайра»своєчасно і в повному обсязі виконало роботи за договором, однак Акціонерне товариство закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»свої зобов’язання щодо оплати прийнятих робіт виконало частково.

У зв’язку із цим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з відповідача 22185, 50 грн. –основного бору, 2278, 45 грн. –пені, 336, 69 грн. – 3 % річних та 1643, 72 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. 10 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайра»звернулося із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайра» задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року скасовано, а матеріали справи № 05-5-27/7401 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року справу № 05-5-27/7401 прийнято до свого провадження, присвоєно № 05-5-27/7401-27/324 та призначено розгляд га 25.10.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 25.10.2010 року з’явився, однак витребуваних ухвалою суду від 04.10.2010 року доказів не надав.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 04.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 25.10.2010 року було відкладено розгляд справи на 08.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2010 року подав докази витребувані ухвалою суду та заявив клопотання про збільшення позовних вимог у якому просив суд стягнути з відповідача 22185, 5 грн. –основного бору, 4468, 14 грн. –пені, 709, 32 грн. – 3 % річних та 2 332, 36 грн. інфляційних нарахувань.

Судом заявлене клопотання було прийняте до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи та частково подав витребувані ухвалою суду докази.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.11.2010 року була оголошена перерва до 23.11.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 23.11.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у судовому засіданні та подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій у зв’язку із частковою сплатою відповідачем основного боргу, просив суд стягнути з відповідача 17185, 5 грн. –основного бору, 3571, 12 грн. –пені, 570, 65 грн. –3 % річних та 1806, 71 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом задоволена подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 23.11.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 23.11.2010 року було відкладено розгляд справи на 07.12.2010 року.

Представник позивача у судове засідання у судове засідання 07.12.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав докази по справі.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03113, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 53, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств серія АЕ № 487570 від 03.11.2010 року, та вказано в позові.

Згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 ЦК України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки позивачеві була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на адресу його місцезнаходження, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

В С Т А Н О В И В:

19.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайра»(надалі - виконавець) та Акціонерним товариством закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»(надалі - замовник) було укладено договір № 2209/ІІ/08-ТП ТО (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов’язується належним чином виконати роботи з розробки проектної документації внутрішніх інженерних мереж по об’єкту: «Реконструкція інженерного комплексу № 1 з надбудовою під офісно-діловий центр по проспекту Перемоги, 67, в Святошинському районі»на стадії «РЦ»(надалі –проектна документація), а замовник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи (оформлену проектну документацію) та оплатити їх.

Ціна договору (вартість виконаних робіт) погоджена та визначена сторонами, згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1) на момент підписання договору, включає затрати виконавця та плату за виконання ним проектних робіт становить 70309, 17 грн., крім того ПДВ 14061, 83 грн., всього 84371, 00 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору, протягом трьох робочих днів з моменту укладання цього договору замовник зобов’язаний перерахувати виконавцю авансовий платіж в розмірі 50 % від ціни договору, що становить 42185, 50 грн.

Із наданої до матеріалів справи виписки по особовому рахунку виконавця від 24.11.2008 року вбачається, що замовником було перераховано на рахунок виконавця авансовий платіж згідно договору у розмірі 42185, 50 грн.

Відповідно, зобов’язання щодо здійснення передоплати за договором замовник виконав у повному обсязі.

Датою завершення робіт за договором вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.3 договору).

15.10.2009 року між замовником та виконавцем підписано акт здачі-прийняття науково-технічної продукції по договору № 2209/ІІ/08-ТП ТО від 19.11.2008 року, згідно до якого виконавцем передано, а замовником прийнято належно виконані роботи по оформленню проектної документації, претензії щодо робіт відсутні.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що останній етап оплати, який складає 50 % від загальної суми, настає після погодження проектної документації та зняття всіх зауважень.

Виходячи зі змісту даного пункту договору підставою для розрахунку є погодження проектної документації та зняття всіх зауважень, однак спосіб погодження сторонами договором не визначено.

Оскільки між замовником та виконавцем наявний підписаний акт здачі-прийняття науково-технічної продукції та у зв’язку із відсутністю у замовника претензій щодо виконаних робіт, суд вважає проектну документацію погодженою.

Однак, як вбачається з п. 2.3 договору, ним не визначений строк оплати останнього етапу робіт після погодження проектної документації.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2010 року вихідним листом № 20 виконавець пред’явив до замовника вимогу про сплату останнім боргу за договором.

Зазначена вимога була отримана замовником 03.06.2010 року.

Так, відповідно до положень п. 2 ст. 530 ЦК України, замовник повинен був остаточно розрахуватися за виконані роботи у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 10.06.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що замовником на рахунок виконавця у якості оплати за виконані проектні роботи були перераховані грошові суми у розмірі 20000, 00 грн. (виписка по особовому рахунку № 26005010473491 за 14.10.2009 року) та 5000, 00 грн. (платіжне доручення № 190 від 20.07.2010 року) що разом становить 25000, 00 грн.

Таким чином, згідно наявним у справі матеріалам, обов’язок щодо оплати виконаних робіт за договором відповідач здійснив частково.

Так, станом на день вирішення спору у замовника існує заборгованість перед виконавцем у розмірі 17185, 50 грн. (42185, 50 грн. - 25000, 00 грн.)

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (частина 1 статті 887 ЦК України).

Згідно п. 1 п.п. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

Згідно ст. 525 одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Замовником не надано суду доказів оплати заборгованості виконавцеві за виконані роботи за договором.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором № 2209/ІІ/08-ТП ТО від 19.11.2008 року обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у повному обсязі, а саме у розмірі 17185, 50 грн.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення встановлених договором строків оплати у розмірі 3571, 12 грн. за період з 16.10.2009 року по 23.11.2010 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення встановлених договором строків оплати, замовник зобов’язується на письмову вимогу виконавця сплатити йому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від розміру не перерахованої суми, за кожен день прострочення.

Як зазначалося вище, замовник повинен був остаточно розрахуватися за виконані роботи до 10.06.2010 року, тобто заборгованість у останнього настала 11.06.2010 року.

Відповідно, пеню належить нараховувати з 11.06.2010 року.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Відповідно, суд вважає можливим нарахування пені до 23.11.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2009 року замовником частково було здійснено оплату робіт у розмірі 20000, грн., та 20.07.2010 року –у розмірі 5000, 00 грн.

Таким чином, заборгованість за договором у термін з 11.06.2010 року по 19.07.2010 року становила 22185, 50 грн., та з 20.07.2009 року по 23.11.2010 року –17185, 50 грн.

Так, за перерахунком суду, з врахуванням розміру облікової ставки НБУ у відповідні періоди та інші фактори, пеня за порушення замовником встановлених договором строків оплати становить:

22185, 50 грн. х 19 % х 28 днів (з 11.06.2010 року по 07.07.2010 року) / 365 днів = 323, 36 грн.

22185, 50 грн. х 17 % х 12 днів (з 08.07.2010 року по 19.07.2010 року) / 365 днів = 124, 00 грн.

17185, 50 грн. х 17 % х 21 день (з 20.07.2010 року по 09.08.2010 року) / 365 днів = 168, 09 грн.

17185, 50 грн. х 15, 5 % х 106 днів (з 10.08.2010 року по 23.11.2010 року) / 365 днів = 773, 58 грн.

Таким чином, розмір пені за порушення встановлених договором строків оплати за період з 11.06.2010 року по 23.11.2010 року становить 1389, 03 грн.

Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення встановлених договором строків оплати суд вважає обґрунтованими але такими, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1389, 03 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 1 806, 71 грн. за період з 16.10.2009 року по 23.11.2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на вказане, розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості складає:

17185, 50 грн. х 105 % (зведений індекс інфляції за період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року) - 17185, 50 грн. = 859, 28 грн.

Таким чином, індекс інфляції за весь час прострочення дорівнює 859, 28 грн.

Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення суд вважає обґрунтованими але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 859, 28 грн.

До того ж, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 16.10.2009 року по 23.11.2010 року у розмірі 507, 65 грн.

Як зазначалося вище, заборгованість у відповідача виникла з 11.06.2010 року.

Так, згідно перерахунку суду, 3 % річних в період з 11.06.2010 року по 23.11.2010 року становлять:

22185, 50 грн. х 3 % х 40 днів (з 11.06.2010 по 19.07.2010 року) / 365 днів = 72, 94 грн.

17185, 50 грн. х 3 % х 127 днів (з 20.07.2010 року по 23.11.2010 року) / 365 днів = 179, 39 грн.

Відповідно, три проценти річних від простроченої суми в період з 11.06.2010 року по 23.11.2010 року становлять 252, 33 грн.

Так, суд позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних суд вважає обґрунтованими але такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 252, 33 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 11, 89, 93, 202, 509, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82, 83, 84 ГПКУкраїни, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу проектно-розвідувального конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»(03113, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код: 01273763) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайра»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код: 32485894) основну заборгованість у розмірі 17185 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят п’ять) грн. 50 коп., пеню у сумі 1389 (одна тисяча триста вісімдесят дев’ять) грн. 03 коп., інфляційні нарахування у розмірі 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 14 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 68 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М.А. дата підписання 09.12.2010 року