Рішення № 12782985, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/46407.12.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер» до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова

компанія «Інвестсервіс»

про стягнення 11379,08 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 07 грудня 2010 року по справі було повний текст рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Дністер»(позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 11379,08 грн.

Протягом перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 11367,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВВ/2902648.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 22.11.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.12.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2007 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та Державне підприємство «Рава-Руський шпалопросочувальний завод»(надалі - Страхувальник) було укладено договір про страхування наземного транспорту № 114-3201/515-07 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір страхування або Договір добровільного страхування).

Обєктом Договору добровільного страхування є, в ому числі, транспортний засіб «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 27.06.2008р. за адресою: 37 км + 800 м автодороги Львів-Рава-Руська, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що гр. Сікорський Ігор Павлович мав законне право на керування автомобілем «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його імя та подорожнім листом службового легкового автомобіля серії 05-ААХ № 670118 (копії документів в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 9532,31 грн., що підтверджується банківською випискою (копії виписки в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 32-369-08/114-3201/515-07-01/08 від 18.07.2008р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05.08.2008р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. п. 14.2б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Судом встановлено, що згідно з постановою Жовківського районного суду Львівської області від 27.08.2008р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи) відносно іншого учасника ДТП, що відбулося 27.06.2008р., зокрема - ОСОБА_1, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2902648 (тип договору 3, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з ОСОБА_2 полісу № ВВ/2902648 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 662/08 (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був заподіяний внаслідок ДТП, що відбулося 27.06.2008р., становить: 11566,04 грн.

Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що полісом № ВВ/2902648 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 25500,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2, транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 9022,31 грн. = 9532,21 грн. (відшкодована шкода) 510,00 грн. (франшизи за полісом № ВВ/2902648).

Позивач в порядку досудового врегулювання спору 13.07.2009р. направив відповідачу вимогу (про відшкодування 10130,31 грн. в регресному порядку) (копія вимоги в справі). Факт надсилання відповідного документу позивачем та отримання його відповідачем 16.07.2009р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні № 1498340 (копія повідомлення в матеріалах справи). На відповідну претензію позивача відповідач відреагував, та в своєму листі № 1520 від 06.08.2009р. повідомив позивача, що лише після встановлення цивільним судом ступеня вини кожного з водіїв ДТП, ЗАТ «Інвестсервіс»готова розрахувати суму належного страхового відшкодування та провести виплату у терміни передбачені чинним законодавством. На лист відповідача від 06.08.2009р. позивач, ЗАТ «Інвестсервіс» повідомив, що згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05.08.2008р., дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, відтак, винуватцем ДТП, що відбулося 27.06.2008р. є саме - ОСОБА_2, а не його Страхувальник. Факт надсилання позивачем відповідного листа та отримання його відповідачем 30.11.2009р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні № 1711281 (копія повідомлення в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач, на його лист ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відтак, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі - 9022,31 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в сумі 9022,31 грн. в чітко визначений законом строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання в строк, встановлений положеннями чинного законодавства не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 913,72 грн. (за шість місяців прострочення, починаючи з 31.12.2009р.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа , яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування»зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. З ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. З ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача виключно у межах фактичних витрат (ліміту) перейшло право зворотної вимоги до особи (ЗАТ «Інвестсервіс»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних (процентів за користування чужими грошовими коштами) та інфляційних витрат, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі - 177,11 грн. та інфляційних витрат в сумі - 404,05 грн., оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж суд зазначає, що застосування по аналогії до правовідносин страхування положень ЦК України, які регулюють грошові правовідносини, пов'язані з нарахуванням процентів за договірними грошовими зобов'язаннями (договори купівлі-продажу, позики та банківського вкладу відповідно) є безпідставним. До того ж відповідні наслідки відповідальності за прострочення сплати страхового відшкодування в порядку регресу не передбачені положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 9936,03 грн. з них 9022,31 грн. страхового відшкодування та 913,72 грн. пені.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 304,68 грн. (99,36 грн. державного мита та 205,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(ідентифікаційний код: 23498273, адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, Кудрявський Узвіз, будинок, 5-Б) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»(ідентифікаційний код: 13800475, адреса: 79022, Львівська область, м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, будинок, 174, р/р 2650701000663 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк»м. Львова, МФО 325365) грошові кошти: основного боргу 9022,31 грн. (девять тисяч двадцять дві гривні 31 копійку) і пені - 913,72 грн. (девятсот тринадцять гривень 72 копійки) та судові витрати: державного мита 99,36 грн. (девяносто девять гривень 36 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 205,32 грн. (двісті пять гривень 32 копійоки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення - 10.12.2010р.