Рішення № 12782956, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/46807.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» до Приватного підприємства «Водолій»

про стягнення 123226,27 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 07 грудня 2010 року по справі було оголошено повний текст рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Водолій»(відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 123226,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 25.11.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.12.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2007 року між позивачем (Страховик) та ДП «Сантрейд»(надалі по тексту - Страхувальник) було укладено поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 250537856 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

З положень Договору вбачається, що строк його дії розпочинається з 00год. 00хв. 01.10.2007р. до 24год. 00хв. 30.09.2008р. (розділ 4 Договору добровільного страхування).

Обєктом Договору добровільного страхування є автомобіль «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 19.02.2008р. по вул. Метрологічній в місті Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Газель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 мав законне право на керування автомобілем «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його імя та подорожнім листом службового легкового автомобіля (копії документів в справі).

В результаті ДТП автомобіль «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами ВДАІ МВС України на імя ОСОБА_1 (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 123 226,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11328 від 25.11.2008р. та № 1542 від 04.03.2009р. (належним чином засвідчені копії платіжок містяться в матеріалах справи). Розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховими актами № 37572 від 10.11.2008р. та № 40952 від 24.02.2009р. (копії страхових актів в справі).

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2008р. (копія постанови в справі) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Шмат Романом Анатолійовичем п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що автомобіль «Газель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою УДАІ в місті Києві, а гр. ОСОБА_2 перебував з ПП «Водолій»у трудових відносинах, що встановлено Голосіївським районним судом м. Києва під час розгляду адміністративної справи № 3-7759/08 та зазначено в постанові відповідного суду від 21.02.2008р. (копії документів в справі).

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як визначено зі звіту № 80 від 07.05.2008р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 19.02.2008р., складає: 82179,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактур № СФ-0000087 від 30.04.2008р. та № СФ-0000005 від 21.01.2009р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить: 119 584,40 грн., проте, актів виконаних робіт з ремонту автомобіля «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підтвердження суми в розмірі 119 584,40 грн. до матеріалах справи не надано.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, а також факт перебування гр. ОСОБА_2 у трудових відносинах з ПП «Водолій»та встановлену Голосіївським районним судом м. Києва винність гр. ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, що мало місце 19.02.2008р., відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану Шмат Романом Анатолійовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Газель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі - 82179,16 грн. (оціненої шкоди).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача - 82179,16 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 977,55 грн. (821,79 грн. державного мита та 155,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відповідача) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Водолій»(ідентифікаційний код: 30856785, адреса: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 14-Б, офіс, 57) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(ідентифікаційний код: 16285602, адреса: 01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, будинок, 33, р/р № 2650002447600 в АКІБ «Укрсіббанк»в м. Харків, МФО 351005) грошові кошти: основного боргу 82179,16 грн. (вісімдесят дві тисячі сто сімдесят девять гривень 16 копійок) та судові витрати: державного мита 821,79 грн. (вісімсот двадцять одну гривня 79 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 155,76 грн. (сто пятдесят пять гривень 76 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення - 10.12.2010р.