Рішення № 12782429, 08.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/35008.12.10 За позовом Повного товариства «Ломбард Сіндікат-Плюс, Гульцов та компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІГРУП»

про розірвання договору

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Владимиренко К.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про розірвання договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р., який укладено між Повним товариством «Ломбард Сіндікат-Плюс, Гульцов та компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІГРУП». Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за вищезазначеним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 25.11.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 08.12.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

02.01.2010 р. між Повним товариством «Ломбард Сіндікат-Плюс, Гульцов та компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІГРУП»був укладений договір про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню (надалі –договір), за умовами якого позивач доручає та зобов’язується оплатити, а відповідач зобов’язується надати передбачені даним договором послуги по сервісному абонентському обслуговуванню комп’ютерної та офісної техніки позивача, вказаної в додатку до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов’язується протягом строку дії договору здійснювати сервісне абонентське обслуговування комп’ютерної та офісної техніки позивача, яке включає себе:

- регуляторну діагностику і технічне обслуговування комп’ютерної та офісної техніки;

-          встановлення додаткового обладнання, модернізацію і ремонт робочих станцій (включаючи вартість запасних частин);

-          встановлення (переустановлення), налаштування і поновлення операційної системи на робочих станціях користувачів;

-          встановлення та налаштування додаткового і спеціального програмного забезпечення (виключаючи вартість програмного забезпечення);

-          антивірусну перевірку і лікування робочих станцій;

-          ліквідація конфліктів обладнання і програмного забезпечення;

-          налаштування віддаленого доступу і програмного забезпечення для роботи в Інтернет;

-          консультаційні послуги по технічним і програмним засобам;

-          навчання користувачів (п. 2.1.1 договору).

Крім того, відповідач зобов’язується щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, який слідує за звітним, складати і направляти позивачу підписаний акт наданих послуг; своєчасно виставляти позивачу рахунки на оплату наданих послуг.

Згідно п. 2.2 договору позивач зобов’язався приймати надані відповідачем послуги, передбачені п. 2.1.1 договору разом із підписанням направленого відповідачем акту наданих послуг, а також оплачувати відповідачу вартість наданих послуг у відповідності з розділом 3 договору.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 3 договору, відповідно до якого вартість послуг відповідача складає 10000, 00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20 % - 1666, 67 грн. в місяць за кожний структурний підрозділ, який розташований в Україні. Оплата вартості робіт здійснюється позивачем відповідачу на основі виставленого відповідачем рахунку. Платежі здійснюються на поточний рахунок відповідача, що вказаний у договорі або в касу відповідача.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків за договором сторони несуть відповідальність у відповідності до умов даного договору і чинного законодавства України.

У випадку будь-якої прострочки платежів, передбачених розділом 3 договору, позивач виплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої прострочки (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку порушення відповідачем своїх обов’язків по даному договору, позивач має право вимагати відшкодування завданих таким порушенням збитків, а також розірвання даного договору у передбаченому чинним законодавством порядку.

Строк дії договору передбачений п. 6.1, згідно з яким даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2011 р.

Згідно п. 6.2 договору перелік послуг, що надаються за цим договором, а також обслуговуючого обладнання може бути змінений шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Всі зміни і доповнення, які стосуються даного договору, здійснюються у двосторонньому порядку і оформляються додатковими угодами та додатками.

У відповідності до п. 6.3 договору при розірванні договору сторони зобов’язані виконати свої обов’язки до дати закінчення строку договору і провести всі взаєморозрахунки.

На виконання умов договору, за період з січня 2010 р. до травня 2010 р. включно, сторонами підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ від 29.01.2010 р. на загальну суму 1200000, 00 грн., у тому числі ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2010022 від 26.02.2010 р. на загальну суму 1200000, 00 грн., у тому числі ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2010058 від 31.03.2010 р. на загальну суму 1200000, 00 грн., у тому числі ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2010119 від 30.04.2010 р. на загальну суму 1680000, 00 грн. у тому числі ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2010167 від 31.05.2010 р. на загальну суму 1700000, 00 грн. у тому числі ПДВ.

10.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія із вимогою про виконання зобов’язання з надання послуг, передбачених п. 2.1.1 договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р.

Однак, претензія була залишена відповідачем без розгляду. Жодної спроби вирішити спір у досудовому порядку відповідач не здійснив.

Позивач стверджує, що з червня 2010 р. відповідач без попередження позивача перестав здійснювати покладені на нього обов’язки передбачені п. 2.1.1 договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р., а саме не здійснює сервісне абонентське обслуговування комп’ютерної та офісної техніки позивача, вважає, що вищенаведені обставини є істотним порушенням умов договору у зв’язку з чим просить розірвати останній у судовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 907 ЦК України встановлює, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань за договором про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженням позивача, що відповідачем було істотно порушено умови договору про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р., у зв’язку з чим вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про надання послуг по сервісному абонентському обслуговуванню від 02.01.2010 р., укладений між Повним товариством «Ломбард Сіндікат-Плюс, Гульцов та компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІГРУП».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІГРУП»(03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 18, код - 36800209), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Повного товариства «Ломбард Сіндікат-Плюс, Гульцов та компанія»(65481, Одеська область, м. Южний, пр. Григорівського десанту, 28, кв. 72, код - 31154084) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Повне рішення складено 09.12.2010 р. .