Рішення № 12782368, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/38815.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»

до Приватного підприємства «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»

про визнання права власності

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача не з’явились

від відповідача не з’явились

          В судовому засіданні 15.11.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання договору оренди від 04.01.2000р. та про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно –квартиру №3 загальною площею 145,00 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Спаська 10, Літ. «Г».

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не сплачує орендну плату та заперечує право власності позивача на відповідне приміщення.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

04.11.2010р. розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2000 року між ТОВ «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор»та ПП «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор»було укладено договір оренди об’єкта нерухомості, згідно п. 1.1 якого орендодавець зобов’язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов’язується прийняти у строкове користування споруду, що визначена у цьому договорі, та зобов’язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Об’єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві приватної власності на підставі акту від 03.10.1995 року, зареєстрованого в КП «КМБТІРПВ»(п. 1.2 договору).

Відповідно до положень п. 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 договору, об’єкт, що орендується, являє собою квартиру № 3, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 10 (Літ. «Г»), загальною площею 145,0 кв. м.

Згідно п. 5.1 договору розмір орендної плати за один квадратний метр складає 50 грн. за один місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 02 числа кожного місяця.

01.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій зазначив про необхідність сплати орендних платежів за договором оренди об’єкту нерухомості від 04.01.2000 року протягом 10 банківських днів на розрахунковий рахунок ТОВ «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор», посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендних платежів.           

У відповідь на вказану претензію відповідач направив лист від 15.08.2010 року у якому повідомив про відсутність підстав для сплати орендних платежів, оскільки, ТОВ «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор» не є належним власником об’єкту оренди, визначеного у договорі оренди від 04.01.2000 року, в зв’язку з чим позивач не мав відповідних прав щодо укладення вказаного договору. Також зазначив, що у разі не надання належних документів на підтвердження за ТОВ «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор»права власності на об’єкт нерухомості, відповідачем буде ініціюватись питання щодо розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 04.01.2000 року.

Заявлені вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, умови укладеного договору оренди від 04.01.2000 року не передбачають права на одностороннє розірвання договору, такий може бути розірвано або ж за угодою сторін або в судовому порядку.

Порушення строків сплати орендної плати, факт направлення відповідачем листа від 15.08.2010 про відмову від виконання зобов’язань, розцінюється судом як істотне порушення договору з боку відповідача.

Враховуючи наведене, а також той факт, що відповідачем виконання договору було припинено, суд дійшов висновку про необхідність розірвання договору оренди об’єкта нерухомості від 04.01.2000 року.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до Акту від 03.10.1995р. Державне комунальне підприємство по утриманню житла в Подільському районі на підставі рішення виконкому Подільської районної ради народних депутатів від 18.06.1995р. № 234 (п. 3.3) передало позивачу приміщення в будинку 10-г по вулиці Спаській загальною площею 155,5 м2.

В матеріалах справи наявний технічний паспорт на вказане приміщення (квартира №3 в житловому будинку №10 Літ. Г по вулиці Спаській).

В матеріалах справи наявний Акт комісійного обстеження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 09.06.2010р. приміщення №3 по вул. Спаській 10Г, відповідно до якого вказане приміщення знаходиться в задовільному стані та використовується під житлове.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 321,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди об’єкта нерухомості від 04.01.2000р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»(ідентифікаційний код 22956704, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська 10Г) та Приватним підприємством «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»(ідентифікаційний код 19494884, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська 10Г).

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»(ідентифікаційний код 22956704, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська 10Г) право власності на нерухоме майно – квартиру №3 загальною площею 145,00 м2, житловою 101,4 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Спаська 10Г.

Стягнути з Приватного підприємства «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»(ідентифікаційний код 19494884, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська 10Г) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно –проектна майстерня «Реставратор»(ідентифікаційний код 22956704, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська 10Г) судові витрати в розмірі 321,00 (триста двадцять одна гривня) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 03.12.2010р.