Ухвала суду № 127821993, 02.06.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/217/25

Справа № 754/5788/24

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуюючої судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Позивач АТ "ПУМБ" через свого представника - Киричук Г.М. звернулося до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі кредитного договору №1002053230801 у розмірі 83 772,34 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 25.04.2024 року відкрито провадження усправі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2024 року клопотання відповідача задоволено та витребувано у Позивача оригінали документів, що були долучені до позовної заяви.

Витягом з протокола судових засідань від 24.10.2024 року повторно витребувано докази по справі

27.11.2024 року на адресу суду від представника АТ "ПУМБ" - Киричук Г.М. надійшли оригінал Кредитного договору №1002053230801 від 22.12.2021 та оригінал Паспорту споживчого кредиту від 22.12.2021 року. Також додатково повідомлено суд, що надати до суду оригінали інших 2-х витребуваних документів на даний час немає можливості, оскільки через електронний документообіг в Банку вони зберігаються лише в електронному варінті, зокрема, це - письмова вимога (повідомлення) вих. №КНО-44.2.2/74 від 01.02.2024 року; - платіжна інструкція №TR.54764738.91186.8810 від 22.12.2021 про видачу кредиту.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.02.2025 року визнано необгрунтованим відвід головуючій у справі судді Панченко О.М. заявлений відповідачем ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

17.03.2025 від Відповідача по справі надійшло клопотання про витребування доказів по справі, а також письмові пояснення по справі у яких відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки з розрахунком заборгованості він не згоден.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року, що занесена до протоколу судового засідання постановлено клопотання про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у АТ "ПУМБ" виписку по рахункам із зазначенням руху коштів відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості до кредитному договору, правовстановлюючі документи Банку, копію довіреності на співробітників, які підписували кредитний договір № 1002053230801 від 22.12.2021 року. Судовицй розгляд відкладено на 28.04.2025 року.

Судове засідання, що призначалося судом на 28.04.2025 року відкладено на 02.06.2025 року у зв`язку із не наданням суду витребуваних доказів за ухвалою суду.

На адресу АТ "ПУМБ" направлено лист-нагадувння щодо надання в розпорядження суду витребуваних судом доказів. Позивачу роз`яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Так, станом на 02.06.2025 позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 19.03.2025 та не надав витребуваних судом доказів на ствердження своїх позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надіслала до суду заяву в якій просила суд у зв`язку із не виконанням позивачем вимог ухвали суду про витребування доказів залишити позов без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, вважає, що така позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 22.12.2021 на підставі кредитного договору № 1002053230801 видано кредит у сумі 68 517 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2024 року складає 86772.34 (вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні 34 копійки) грн., з яких: - 60053.47 грн. - заборгованість за кредитом; - 7.47 грн. - заборгованість процентами; 26711.4 грн. - заборгованість за комісією.

З огляду на зазначені в позові обставини справи та за клопотанням відповідача у справі, ухвалою суду від 19.03.2025 року, що занесена до протоколу судового засідання витребувано у АТ "ПУМБ" виписку по рахункам із зазначенням руху коштів відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості до кредитному договору, правовстановлюючі документи Банку, копію довіреності на співробітників, які підписували кредитний договір № 1002053230801 від 22.12.2021 року.

Згідно розписок про отримання від 04.04.2025 року та від 06.05.2025 року представником позивача була отримана ухвала суду від 19.03.2025 року про витребування доказів та нагадування про їх надання суду.

Станом на дату розгляду справи витребувані докази до суду не надходили.

Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних доказів вказує на невиконання ухвали суду від 19.03.2025 та відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті. Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 19.03.2025. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов`язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом.

Так, стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 02.06.2025 ухвала від 19.03.2025 не виконана і як наслідок витребувані судом письмових доказів, позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Панченко