Ухвала суду № 12782027, 18.11.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2, - ОСОБА_3,

та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в особі філії в м. Одесі, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, ОСОБА_6, про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та зобов'язання скасувати заборону відчуження об'єкта нерухомого майна,

в с т а н о в и л а:

04 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18 жовтня 2007 року між Банком та нею був укладений кредитний договір № 5772210, згідно якого Банк надав їй кредит у розмірі 228 000 дол. США під 11,90 річних строком до 18 жовтня 2010 року. Фактично кредит був оформлений нею для отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_4, який є партнером декількох підприємств у сфері нерухомості, для придбання нежитлового приміщення з метою його подальшого перепродажу. В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 отримав вже в банку декілька аналогічних кредитів, то він домовився з керівництвом банку оформити кредит на неї, так як вона є його підлеглою на підприємстві, знаходилася у нього в залежності та дала згоду на вчинення договору. Одночасно у забезпечення виконання кредитного договору був укладений між Банком та нею іпотечний договір, за умовами якого Банку було передано в іпотеку нежиле приміщення загальною площею 96 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, буд. 55, та договори поруки, укладені між Банком та ОСОБА_6, а згодом 24 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 При укладанні спірних договорів був порушений порядок їх укладання, а умови договорів порушують положення Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, умови спірних договорів не відповідають законодавству України, так як не мають встановлення вартості кредиту та передбачають надання й одержання кредиту в іноземній валюті, фактично кредитний договір був укладений між сторонами для приховання іншого правочину, а саме кредитування банком відповідача ОСОБА_4А, тому такі дії мають ознаки удаваного правочину. Ці порушення привели до порушення її прав, як "удаваного" позичальника, тому такий правочин порушує публічний порядок і є нікчемним. Також, знаходячись у фінансової та трудової залежності від відповідача ОСОБА_4, вона уклала спірні договори під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 203, 215, 216, 228, 233, 235, 524, 533, 628 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 просила суд визнати недійним кредитний договір та визнати цій договір укладеним між Банком та відповідачем ОСОБА_4, визнати недійсними іпотечний договір, укладений між Банком та нею, та договори поруки, укладені 18 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 та 24 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 ( а.с 3-6).

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_2 доповнила позов вимогою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про зобов'язання скасувати накладену заборону відчуження об'єкта нерухомого майна на підставі спірного договору іпотеки з внесенням відповідних записів до Державного реєстру, зазначивши в заяві, що надала вимушену згоду на укладення договору кредиту під впливом тяжких обставин, а також впливом психічного тиску, що є підставою для визнання угоди недійсною ( а.с. 75- 76).

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав.

Представник відповідача, АТ "Перший Український Міжнародний банк", проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що будь-якої домовленості між банком та ОСОБА_4 щодо укладення оспорюваних угод немає. Умови договору у повної мірі відповідають діючому законодавству, позичальник була вільна у виборі банку та умов отримання кредиту. До жовтня 2008 року кредит сплачувався. Надання згоди на заміну боржника є правом банку, тому рішення про відмову заміни Боржника у кредитному договорі на ОСОБА_4 прийнято виходячи з прав та інтересів банку ( а.с 36 -40, 51-52, 54-56, 87-90).

Приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутністю (а.с. 48)

Третя особа, ОСОБА_6, в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Представники відповідача АТ "Перший Український Міжнародний банк", приватний нотаріус ОСОБА_5, третя особа, ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У даному випадку у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2, пояснення на апеляцію представника позивачки ОСОБА_2, - ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4,, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 працювали в сфері посередницьких операцій з нерухомістю, а саме позивач працювала у ТОВ "Реалті Академія" на підставі трудового контракту від 01 серпня 2007 року на посаді директора цього товариства. Тобто, перепродаж нерухомого майна з прибутком було її професійною діяльністю, від якої вона мала отримувати збільшення до заробітної плати та винагороду за підсумком року ( п. 3.1, 3.3 Трудового контракту) - а.с. 78-82.

18 жовтня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (після зміни найменування Публічним акціонерним товариством "Перший Міжнародний банк", далі - Банк) був укладений кредитний договір № 5772210, згідно якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 228 000,0 доларів США строком до 18.10.2017 року, зі сплатою процентів за графіком ( Додаток № 1 до договору), з цільовим призначенням для придбання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 9-14).

18 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, позивач ОСОБА_2 придбала нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за 1 228 800,00 грн., які передані продавцю до підписання договору у повному обсязі ( а.с. 15-17).

18 жовтня 2007 року між Банком та позивачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, який посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, за яким позивач передала в іпотеку Банку вказане нежиле приміщення у забезпечення її зобов'язань по кредитному договору № 5772210, яке було оцінено у сумі 1 536 000,00 грн. ( а.с. 95- 100).

Суд першої інстанції вважав, що оцінка предмету іпотеки в суму, яка вище суми її придбання, свідчить про ліквідність цього об'єкту нерухомого майна на час укладення договору кредиту та іпотеки, тобто підтверджує твердження позивача та відповідача ОСОБА_4, що нерухоме майно придбалося для перепродажу, тобто за більшою ціною.

18 жовтня 2007 року між Банком та третьою особою, ОСОБА_6, був укладений договір поруки № 5787327, згідно якого поручитель ОСОБА_6 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням позивача по договору кредиту № 5772210, в тому числі по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки в повному обсязі (а.с. 107-109 ).

24 червня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 6578248, згідно якого поручитель ОСОБА_4 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням позивача по договору кредиту № 5772210, в тому числі по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки в повному обсязі ( а.с. 19-20).

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка ОСОБА_2 договір підписала, ніяких заперечень проти вказаних пунктів договору не заявляла, всі грошові кошти 228 000 дол. США, отримала і розпорядилася ними на свій розсуд. Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачкою ОСОБА_2 не наведено обставин, які породжують передбачені ст. ст. 203, 215, 228, 233, 235 ЦК України підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Тому права позивачки порушені не були і не підлягають судовому захисту.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження позивачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними, у тому числі не відповідають Закону України "Про захист прав споживачів", є неспроможними за таких підстав.

У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.

Суд першої інстанції з достовірністю встановив, що Банк у відповідності до наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі в іноземній валюті доларах США (а.с. 134-137).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то законодавець до теперішнього часу не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Тому операції з надання або одержання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Посилання позивачки ОСОБА_2 на положення Закону України "Про захист прав споживачів", є помилковими, оскільки між сторонам у справі виникли договірні правовідносини, які регулюються спеціальним законодавство в системі кредитування, а не вказаним законом.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення по суті позовних вимог немає.

При подачі апеляційної скарги позивачка ОСОБА_2 зобов'язана була сплатити судовий збір в сумі 4, 25 грн., але не сплатила, а також сплатила витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на невірні реквізити. Тому вказані судові витрати підлягають стягненню з неї на корить держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 04, 25 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито, та

витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській

області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік