Рішення № 12781839, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/33425.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Суми-Авто», м.Суми

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн Лімітед», м. Київ

про: стягнення 1 154,75 грн.

за участю:

представника Позивача –Підгорна Н.М.- представник (дов.№14 від 27.04.2010р.)

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Суми-Авто»,м.Суми (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн Лімітед», м. Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 154,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку АА №147941 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Акт виконаних робіт № ЗА-0017738 від 21.11.2008р. на суму 750,76 грн., Довіреність серії ЯОШ № 804051, гарантійний лист, Акт виконаних робіт № ЗА-0000468 від 16.01.2009р. на суму 403,99 грн., Довіреність серії ЯОШ № 804078, гарантійний лист від 16.01.2009р. № 03-01, претензію на суму 1154,75 грн. з доказами направлення претензії Відповідачу та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.180, ч. 7 ст. 193, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,54,57 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.11.2010р. Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 09.11.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та копію поштового повідомлення.

Крім того, Позивачем клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –03115, м.Київ, вул.Святошинська, буд.3.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 09.11.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Суми-Авто»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслайн Лімітед»(Відповідач) було досягнуто згоди щодо ремонту автомобілів що підтверджується Актами виконаних робіт № ЗА-0017738 від 21.11.2008р. на суму 750,76 грн. та № ЗА-0000468 від 16.01.2009р. на суму 403,99 грн., підписаними з боку обох сторін без зауважень.

Відповідач надав Позивачу гарантійні листи щодо оплати наданих послуг ремонту автомобілів, проте всупереч домовленості, Відповідачем не була здійснена оплата на суму 1154,75 грн.

На адресу Відповідача була направлена претензія №б/н з вимогою про сплату боргу вручення якої Відповідачу підтверджено відміткою на врученні поштового відправлення від 09.11.2009р.

Позивач відповіді на претензію не отримав, Відповідач заборгованість не оплатив.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою позивач взяв на себе зобов’язання виконавця, а саме: здійснити послуги по ремонту автомобілів, а останній прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідач надав Позивачу гарантійні листи щодо оплати наданих послуг ремонту автомобілів, проте всупереч домовленості, Відповідачем не була здійснена оплата на суму 1154,75 грн.

На адресу Відповідача була направлена претензія №б/н з вимогою про сплату боргу вручення якої Відповідачу підтверджено відміткою на врученні поштового відправлення від 09.11.2009р.

Позивач відповіді на претензію не отримав, Відповідач заборгованість не оплатив.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія, яка направлена Відповідачу 04.11.2009р. та отримана останнім 09.11.2009р. з вимогою сплати суми заборгованості є вимогою про оплату наданих послуг.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1154,75 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Суми-Авто», м.Суми ідентифікаційний код 03120443 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн Лімітед», м.Київ, ідентифікаційний код 33306224 на користь Публічного акціонерного товариства «Суми-Авто», м.Суми ідентифікаційний код 03120443 основний борг у розмірі 1154,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайн Лімітед», м.Київ, ідентифікаційний код 33306224 на користь Публічного акціонерного товариства «Суми-Авто», м.Суми ідентифікаційний код 03120443 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.11.2010р. оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.12.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева