Рішення № 12781836, 02.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/28102.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Київ,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 159 308,72 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Гугін А.Г.–представник (за довіреністю № 204 від 02.08.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

В судовому засіданні 11.11.2010р. оголошувалась перерва до 26.11.2010р. у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 159 308,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки № ПР-40403 від 01.06.2009р., Додаткові умови до Договору поставки №ПР-40403 від 01.06.2010р., видаткові накладні, розрахунок пені, лист-претензію від 06.07.2010р. № 175 з доказами направлення та отримання Відповідачем, дебіторську заборгованість Відповідача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку АБ № 003013 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Свідоцтво №100122613 про реєстрацію платника податку на додану вартість Відповідача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.ч.2 ст.20, ст. 193 Господарського кодексу України.

13.10.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи наступні документи: Довідка відносно наявності інших правовідносин між сторонами від 06.10.2010р. № 303/1, Витяг з ЄДРПОУ станом на 05.10.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.10.2010р. підписаний з боку Позивача.

В судовому засіданні 11.11.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи наступні документи: докази направлення Акту звіряння взаємних розрахунків та Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.10.2010р. підписаний з боку Позивача.

Позивач в судовому засіданні 11.11.2010р. надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з можливістю врегулювання спору у позасудовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2010р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 02.12.2010р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просив стягнути з Відповідача 95 376,68 грн. основного боргу та 1934,83 грн. пені.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судове засідання 02.12.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу Позивач не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання, що підтверджується відмітками про вручення кореспонденції на повідомленнях про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Август-Кий»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(Покупець) був укладений Договір №ПР-40403 від 01.06.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставити товар у строки, передбачені даним Договором, відповідно до Замовлення Покупця, яке є невід’ємною частиною Договору (далі в Договорі –додаток № 3 «Замовлення Товару»), а Покупець –прийняти його то оплатити на умовах, погоджених в Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», який є невід’ємною частиною Договору (далі в Договорі –додаток № 4 «Додаткові умови»).

Згідно п. 1.2.Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Відповідно до п.7.1. Договору, загальна сума Договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

Як вбачається з п.7.2. Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у строк, встановлений сторонами у п.6 додатку № до даного Договору «Додаткові умови».

Відповідно до додатку № 4 «Додаткові умови»до Договору №ПР-40403 від 01.06.2010р., Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 8.9.Договору, у випадку прострочення оплати товару Постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Строк дії даного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31.12.2009р.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 159 984,78 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними підписаними з боку обох сторін, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на суму 64 608,10 грн., таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 95 376,68 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Довідкою з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір поставки №ПР-40403 від 01.06.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 159 984,78 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними підписаними з боку обох сторін, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на суму 64 608,10 грн., таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 95 376,68 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 95 376,68 грн.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи складність розрахунку пені, ухвалами суду Позивача зобов’язано надати до матеріалів справи докладний розрахунок по пені з визначенням періоду заборгованості.

Згідно наданому до матеріалів справи в судовому засіданні 02.12.2010р. розрахунку пені за прострочення строків оплати товару, суд не може перевірити правильність розрахунку пені.

В зв’язку з вищевикладеним позовні вимоги про стягнення з Відповідача нарахованої пені за прострочення строків оплати поставленого товару у сумі 1934,83грн., залишаються судом без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду, Позивач має право знову звернутися з цими вимогами до суду в загальному порядку.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Київ, ідентифікаційний код 24582550 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд», м.Київ, ідентифікаційний код 35250305 основний борг у розмірі 95 376,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. Позивні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі –1934,83 грн. залишити без розгляду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий», м.Київ, ідентифікаційний код 24582550 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд», м.Київ, ідентифікаційний код 35250305 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 953,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 141,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 06.12.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева