Ухвала суду № 127807853, 30.05.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

30.05.2025 Справа №607/7273/25 Провадження №2/607/2759/2025

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Романів К. Ю.

представника відповідача Николишин І. І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суду із позовом до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 26 січня 2011 року він є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і отримує пенсію за вислугу років. Позивач постійно потерпає від персональних умисних неправомірних утисків з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, і змушений регулярно судитися з приводу їхніх незаконних дій. Зокрема, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №500/6813/21 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру його пенсії та зобов`язано здійснити належний перерахунок і виплату.

Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській області виконуючи вказане рішення суду №500/6813/21, провів перерахунок його пенсії, проте знайшов інший спосіб порушити його права, а саме спеціально незаконно припинив виплату щомісячної доплати до його пенсії у розмірі 2 000,00 грн. 12 травня 2023 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/1044/23 його позов було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.04.2022 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та зобов`язано здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати. Рішення суду вступило в законну сили, однак відповідач спеціально затягує його виконання.

За його неодноразовими зверненнями й наполяганнями, нарешті було відновлено зарахування щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 гривень, однак спеціально протиправно чомусь не було здійснено йому виплату заборгованості в розмірі 34000 грн. Тому недоотримана позивачем унаслідок неправомірних дій сума пенсії є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Закріплені за відповідачем обов`язки дають йому і всі законні підстави розраховувати на порядне та правомірне ставлення до нього з боку відповідача, а також на грошову компенсацію негативних наслідків, що наступили у зв`язку з його протиправною поведінкою.

Невиплачена заборгованість за період з 01.04.2022 року по 31.08.2023 року є основним джерелом його доходу пенсіонера, в якого на утриманні дві малолітні дитини, а це є також достатньою та самостійною підставою для висновку про те, по завдано йому значних втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, тривоги за подальшу долю вказаних пенсійних виплат.

У зв`язку з не досягненням згоди, щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові просить суд: встановити, що протиправна поведінка відповідача, скривдила позивача, чим було завдано йому глибокої моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, погіршення стану його здоров`я та спричиненні шкоди його честі, гідності та діловій репутації; встановити, що протиправна поведінка відповідача призвела до зменшення його пенсії щомісячно на 2000 гривень протягом з 01.04.2022 року по 31.08.2023 року, що недоотримана ним вказана доплата до пенсії унаслідок неправомірних дій є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який він реально міг би одержати за правомірної поведінки відповідача за звичайних обставин, якби його законне право не було грубо порушено; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100 548 грн. глибокої моральної шкоди; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 42 756,88 грн. матеріальної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просив його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що сума заборгованості по пенсії ОСОБА_2 внесена в автоматизовану базу даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України та буде виплачена в порядку черговості. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виконує усі рішення суду на підставі та в межах, встановлених законодавством України. До суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості. Тривале невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є достатньою підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, які саме витрати ним було понесено, не надано пояснень, яким чином пенсійний орган пов`язаний із вказаними витратами, та не надано належних доказів на підтвердження витрат. Вказані позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душевних страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача-Державної казначейськоїслужби Україниподав відзивна позовнузаяву,в якомувказав,що казначействожодних правта інтересівпозивача непорушувало,не вступалоу правовідносиниз нимі жодноїшкоди позивачевіне завдало(дотого жсам позивачне вказуєна Казначействояк напорушника своїхправ).Відповідно довимог КонституціїУкраїни,ЦК Українита іншихактів законодавства,й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у встановленому ЦПК України порядку, наявність правових підстав відшкодування заявленої до стягнення матеріальної та моральної шкоди. А заявлені вимоги є необґрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чи чинного законодавства та не підлягають до задоволення.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Позивач не подала відповідь на відзиви.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

З 01.07.2021 позивачу нараховувалася та виплачувалася доплата до пенсії відповідно до Постанови №713.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №500/6813/21, яке набрало законної сили 14.01.2022, зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області від 26.08.2021 №2021/1537, з урахуванням зазначених у ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції.

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №500/6813/21 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. При цьому, після проведеного перерахунку, у складі пенсійної виплати не передбачено доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 у розмірі 2000,00 грн.

Листом від 13.03.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області у відповідь на заяву позивача повідомило, що станом на 01.06.2021 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 3691,37 грн.

З 01.07.2021 встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно Постанови №713. Пенсійна виплата з 01.07.2021 склала 5691,37 грн.

У березні 2022 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019. Розмір пенсії після перерахунку склав 10078,38 грн. Оскільки, після проведеного перерахунку підвищення основного розміру пенсії перевищило суму щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, тому зазначена доплата з 01.04.2022 не виплачується.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячної доплати до пенсії, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №500/1044/23, яке набрало законної сили 07.08.2023, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.04.2022 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.04.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Перевіривши та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що слід закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установленихКонституцієюта законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першоюстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У частині першій статті 1ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства та справи, що виникають із приватноправових відносин.

Частина першастатті 4 КАС Українивизначає, що публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2); а суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

За змістом частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одногоз рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Адміністративним судам як справи незначної складності підсудні також спори прооскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини шостоїстатті 12 КАС України).

У пункті 1 частини першоїстатті 19 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що: «суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що заявлені вимоги про стягнення з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитківу вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади є публічно-правовим спором, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588цс19)».

У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин».

Відповідно до частини п`ятоїстатті 21 КАС Українивимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).

Предметом спору, у справі, що переглядається, є майнова шкода у вигляді невиплаченої позивачу щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбаченапостановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, ідорівнює саме розміру такої недоплати за кожний місяць протягом періоду з 01.04.2022 по 31.08.2023, який включений до позовних вимог, що всього становить 34 000 грн.

Відповідачем за такими вимогами є держава Україна в особіГоловного управління Пенсійного фондуУкраїни в Тернопільській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.

Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд зазначає, що позивач просить стягнути не тільки моральну шкоду, а й майнову шкоду у вигляді невиплаченої позивачу щомісячноїдоплати, яка передбаченапостановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, а тому визначення позивачем спору в площину деліктних правовідносин та обрання способу захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди, з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстав їх виникнення, а отже не є спором про відшкодування шкоди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд вважає, що слід закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору відноситься до компетенції адміністративного суду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Пунктом 13 частини 2статті 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 рокусудовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з частинами 1, 7 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 255, 259, 260, 261, 352-354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду складена та підписана 02 червня 2025 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко