Рішення № 127797842, 30.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 рокуСправа №160/4280/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

10.02.2025 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024р. на суму 76963,32 грн. за 2021 рік;

№1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024р. на суму 83376,93 грн. за 2022 рік;

№1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024р. на суму 85 942,37 грн. за 2023 рік.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 25.04.2024, за якими визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 2023 роки. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем під час обчислення бази оподаткування нежитлової нерухомості не прийнято до уваги, що згідно витяту з Державного реєстру речових прав позивачу належить 65/2000, а саме частка нежилих приміщень загальною площею 2617,8 кв.м., які розташовані в 68/100 частинах виробничого комплексу літ. «А-1»: нежилі приміщення площею 717,6 кв.м, розташовані в підвалі «п/д» №№I-XXVIII, нежилі приміщення площею 658,2 кв.м, розташовані в підвалі «п/д1» №№XXIX-XXVIII, нежилі приміщення площею 378,0 кв.м, розташовані на 1 поверсі №№ II-VI, №9, частина приміщення №22 площею 864,0 кв.м, які складають 68/1000 (шістдесят вісім тисячних) частин від 68/100 частин виробничого корпусу літ. «A-1». Таким чином, позивачу належить нежитлове приміщення загальною площею 1308,9 кв.м., тобто, з урахуванням відомостей зазначених в Державному реєстрі речових прав, база оподаткування належного позивачу об`єкта житлової нерухомості становить 1308,9 кв.м.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 14.03.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.02.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з адміністративним позовом в межах шести місячного строку, визначеного КАС України, починаючи з 25.07.2015 - моменту як позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст. 123 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що процедура адміністративного оскарження позивачем не використовувалася.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас, норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.

Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення п. 56.18 ст. 56 ПК України є спеціальними щодо приписів ст. 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Також, Верховний Суд зробив висновок, що п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Водночас, правового висновку про те, що п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.

У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати вважає за необхідне змінити попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту п. 56.18 ст. 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці 1 п. 102.1 цієї статті.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у п. 102.1 ст. 102 ПК України строк, є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу, однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто контролюючому органу з відміткою про невручення, а саме: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Позивач зазначає, що фактично обізнана з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями 29.01.2025, після отримання відповіді податкового органу на адвокатський запит.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд не знаходить правових підстав для перегляду висновку про відсутність порушень строків звернення до суду, викладеного в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання відповідача є необґрунтоване та не підлягає задоволенню.

03.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач є власником об`єкту нерухомого майна: комплексу, загальною площею 2 617,80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 2023 роки. Щодо проведення звірки позивач до податкового органу не зверталась. Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими відповідно до вимог діючого законодавства. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити.

Ухвалою суду від 22.04.2025 продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/4820/25 на 30 днів.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нерухомого майна, а саме:

- 1/2 частка нежилих приміщень, загальною площею 2617,8 кв.м., які розташовані в 68/100 частинах виробничого комплексу літ. «А-1»: нежилі приміщення площею 717,6 кв.м, розташовані в підвалі «п/д» №№I-XXVIII, нежилі приміщення площею 658,2 кв.м, розташовані в підвалі «п/д1» №№XXIX-XXVIII, нежилі приміщення площею 378,0 кв.м, розташовані на 1 поверсі №№ II-VI, №9, частина приміщення №22 площею 864,0 кв.м, які складають 68/1000 (шістдесят вісім тисячних) частин від 68/100 частин виробничого корпусу літ. «A-1», комплексу будівель загальною площею 2 617,80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За висновками податкового органу такі об`єкти нерухомості, відповідно до вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно податкових повідомлень-рішень форми «Ф», а саме:

- податкове повідомлення-рішення №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024 на суму 76963,32 грн за 2021 рік - за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 2 617,80 кв.м.;

- податкове повідомлення-рішення №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024 на суму 83376,93 грн за 2022 рік - за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 2 617,80 кв.м.;

- податкове повідомлення-рішення №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 від 25.04.2024 на суму 85 942,37 грн. за 2023 рік - за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель загальною площею 2 617,80 кв.м.;

Податкові повідомлення-рішення від 25.04.2024 надіслано Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто контролюючому органу з відміткою про невручення, а саме: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості нарахування відповідачем суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 - 2023 роки.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормамиПодатковим кодексом України(далі -ПК України).

Підпунктом16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК Українивизначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 36.1 - 36.3 ст.36 ПК Україниподатковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом п.10.1 ст. 10, п. 265.1 ст. 265 ПК Україниподаток на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю є податком на майно та належать до місцевих податків.

Стаття 266 ПК Українирегулює питання, пов`язані з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, згідно із пп.266.1.1п.266.1ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п.266.1 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК Україниоб`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

В силу положень пп.266.3.1 ст. 266цього жкодексубазою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до положення пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК Українибаза оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Згідно із пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК Україниобчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК Україниподаткове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК Українивизначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУкраїниподаткове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у позивача обліковується інформація про перебування у власності об`єкта нерухомого майна: 1/2 частка нежилих приміщень, загальною площею 2617,8 кв.м., які розташовані в 68/100 частинах виробничого комплексу літ. «А-1»: нежилі приміщення площею 717,6 кв.м, розташовані в підвалі «п/д» №№I-XXVIII, нежилі приміщення площею 658,2 кв.м, розташовані в підвалі «п/д1» №№XXIX-XXVIII, нежилі приміщення площею 378,0 кв.м, розташовані на 1 поверсі №№ II-VI, №9, частина приміщення №22 площею 864,0 кв.м, які складають 68/1000 (шістдесят вісім тисячних) частин від 68/100 частин виробничого корпусу літ. «A-1», комплексу будівель загальною площею 2 617,80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивач є власником нежилих приміщень комплексу будівель площею 1308,9 кв.м.

З оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 25.04.2024 вбачається, що останні прийняті відповідачем за 2021-2023 роки на загальну площу комплексу будівель 2617,8 кв.м., тоді як позивач є власником лише ? їх частини, тобто 1308,9 кв.м.

Рішенням Криворізької міської ради №4609 від 22.04.2020 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Кривому Розі на 2021 рік» встановлено ставку податку у розмірі 0,49% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового) року (за 2021 рік - 6000* 0,49 %= 29,40 грн./м.кв.).

Отже, за об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, площею 1308,9 кв.м., позивач за 2021 рік мала сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 38 481,66 грн (29,40 грн./м.кв. * 1308,9 кв.м. = 38 481,66 грн.).

За таких обставин, нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2024 №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 за 2021 рік у сумі 76963,32 грн, є не правомірним, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню в частині нарахування 38 481,66 грн.

Рішенням Криворізької міської ради №553 від 30.06.2021 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Кривому Розі» встановлено ставку податку у розмірі 0,49% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового) року (за 2022 рік - 6500* 0,49 %= 31,85 грн./м.кв. та за 2023 рік - 6700* 0,49 % = 32,83 грн./м.кв.

Отже, за об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, площею 1308,9 кв.м., позивач за 2022 рік мала сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 41 688,47 грн (31,85 грн./м.кв. * 1308,9 кв.м. = 41 688,47 грн.), та за 2023 рік у сумі 42 971,19 грн (33,83 грн./м.кв. * 1308,9 кв.м. = 42 971,19 грн.).

За таких обставин, нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2024 №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 за 2022 рік у сумі 41 688,47 грн, та №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 за 2023 рік у сумі 42 971,19 грн, є не правомірним, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню в частині нарахування 41 688,47 грн та 42 971,19 грн відповідно.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, а за змістомст. 90 цього Кодексусуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2460,13 грн, що документально підтверджується квитанцією від 04.02.2025.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в сумі 1230,07 грн, пропорційно задоволеній частині позовних вимог .

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопільська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.04.2024 №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 38 481,66 грн, за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 2617,80 кв.м.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.04.2024 №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на суму 41 688,47 грн, за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 2617,80 кв.м.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.04.2024 №1547622-2417-0414 - USA12060010439451 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік на суму 42 971,19 грн, за об`єкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 2617,80 кв.м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (40005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1230,07 (одна тисяча двісті тридцять гривень 07 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець