Рішення № 127796032, 02.06.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1383/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"02" червня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

у березні2025року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Суперіум»звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 56056,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 грудня 2021 року між сторонами був укладений договір позики № 3940. За умовами договору позивач надав відповідачу позику в загальному розмірі 32550,00 грн (з яких 30000,00 грн сума позики, що була надана відповідачу на споживчі потреби, 2550,00 грн - комісія за юридичне оформленнядоговору), зі строком користування протягом 30 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати позику, повернувши її в термін до 14 червня 2024 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування нею в розмірі 0,23 % в день від загальної суми позики та комісію за управління (обслуговування) позикою в розмірі 0,1 % від загальної суми позики, яка нараховується за кожен день користування позикою, починаючи з сьомого місяця користування позикою.

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 24 січня 2025 року становить 56056,72 грн, у тому числі: заборгованість за позикоюв розмірі 7654,93 грн, заборгованість за процентами за користування позикоюв розмірі 18032,64 грн, заборгованість за комісією за управління (обслуговування) позикою в розмірі 30369,15 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Вишневська О.І. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 14 грудня 2021 року між сторонами був укладений договір позики № 3940. За умовами договору позивач надав відповідачу позику в загальному розмірі 32550,00 грн (з яких 30000,00 грн сума позики, що була надана відповідачу на споживчі потреби, 2550,00 грн - комісія за юридичне оформленнядоговору), зі строком користування протягом 30 місяців, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати позику, повернувши її в термін до 14 червня 2024 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування нею в розмірі 0,23 % в день від загальної суми позики та комісію за управління (обслуговування) позикою в розмірі 0,1 % від загальної суми кредиту, яка нараховується за кожен день користування позикою, починаючи з сьомого місяця користування позикою.

Згідно ч. 1ст.626ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїнипередбачає, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост. 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 207 ЦК України(у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний договір позики був укладений між сторонами в простій письмовій формі, останній підписаний відповідачем. Таким чином, сторони узгодили його умови, зокрема, валюту позики, порядок її надання, строк та порядок її повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування коштами, вид відповідальності за порушення умов договору.

Таким чином, на підставі вказаного договору відповідач набув відповідні права та обов`язки позичальника.

Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч.ч. 1, 3ст. 1049 ЦК Українипередбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач виконав умови договору щодо надання відповідачу коштів.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань на користь кредитора.

Разом з тим, згідно ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики№ 3940 від 14 грудня 2021 року, заборгованість відповідача станом на 24 січня 2025 року становить 56056,72 грн, у тому числі: заборгованість за позикоюв розмірі 7654,93 грн, заборгованість за процентами за користування позикоюв розмірі 18032,64 грн, заборгованість за комісією за управління (обслуговування) позикою в розмірі 30369,15 грн.

Однак суд не повністю погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Згідно викладеного Великою Палатою в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

В той же час, порядок виплат процентів за неправомірне користування чужими коштами, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, врегульований ч. 2ст. 625 ЦК України.

Проте, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2ст. 625 ЦК Українинаслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Таким чином, нараховані позивачем проценти за період з 15 червня 2024 року по 24 січня 2025 року стягненню не підлягають.

За встановленого, заборгованість за процентами становить 14489,58 грн (32550,00 грн х 0,23 % х 78 дн. (за період з 14.12.2021 по 01.03.2022) + 8863,59 грн (32550,00 грн 23686,41 грн (сплачена позика)) х 0,23 % х 13 дн. (за період з 02.03.2022 по 14.03.2022) + 7654,93 грн (8863,59 грн 1208,66 грн (сплачена позика)) х 823 дн. (за період з 15.03.2022 по 14.06.2024) 6104,93 грн (сплачені проценти)).

Що стосується нарахованої комісії.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»(в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої тадругої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як щомісячної плати за управління (обслуговування) позики. Тобто позивач фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 968,96 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнитичастково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення № 35А, ідентифікаційний код 42024152, заборгованість за договором позики № 3940 від 14 грудня 2021 року в розмірі 22144,51 грн, у тому числі заборгованість за позикою в розмірі 7654,93 грн, заборгованість за процентами в розмірі 14489,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення № 35А, ідентифікаційний код 42024152, судові витрати в розмірі 968,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан