Рішення № 127795715, 28.05.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/603/25

2/134/294/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 травня 2025 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 18155-04/2024 від 14 квітня 2024 року в розмірі 17 250, 00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18155-04/2024, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://starfin.com.ua/, ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» 14.04.2024 року направило відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання фінансового кредиту №18155-04/2024 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» здійснило ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «порядку ідентифікації, верифікації клієнта», тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікації з використанням системи BankID НБУ, таким чином особу, що вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, особистому кабінеті https://starfin.com.ua/, було встановлено як ОСОБА_1 .

14.04.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП», після ознайомлення укласти електронний договір про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитись від підписання договору, натиснув кнопку «З умовами договору (оферту) згоден». Зі своєї сторони ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W0656 на номер телефону НОМЕР_1 , який було зазначено ОСОБА_1 , тим самим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору про надання кредиту № 18155-04/2024.

Відповідно до договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» надало кредит відповідачу ОСОБА_1 в сумі 6 000,00 грн. шляхом їх перерахування на картку відповідача НОМЕР_2 , строком на 100 днів, базова процентна ставка становить 2,5 % на день.

Відповідач ОСОБА_1 виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, здійснив часткові оплати в рахунок погашення заборгованості з Кредитним договором, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, сплативши останній платіж 08.05.2024 року у сумі 1750,00 грн.

29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-26/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Враховуючи викладене позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача суму заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1855-04/2024 від 14.04.2024 року а саме: заборгованість по тілу кредиту 6 000,00 грн., заборгованість по відсоткам 11 250, 00 грн., що разом становить 17 250,00 грн.

Ухвалою судді від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши разом з позовною заявою письмове клопотання про розгляд справи у їхню відсутність вказавши, що не заперечує проти заочного розгляду справи просить задоволити позов та провести судове засідання без їхньої участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав частково заявлені до нього позовні вимоги, просив зменшити розмір відсотків.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 18155-04/2024, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://starfin.com.ua/, ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» 14.04.2024 року направило відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання фінансового кредиту №18155-04/2024 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» здійснило ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «порядку ідентифікації, верифікації клієнта», тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікації з використанням системи BankID НБУ, таким чином особу, що вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, особистому кабінеті https://starfin.com.ua/, було встановлено як ОСОБА_1 .

14.04.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП», після ознайомлення укласти електронний договір про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитись від підписання договору, натиснув кнопку «З умовами договору (оферту) згоден». Зі своєї сторони ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W0656 на номер телефону НОМЕР_1 , який було зазначено ОСОБА_1 , тим самим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору про надання кредиту № 18155-04/2024.

Відповідно до п. 1 п.п.1.1 договору про надання фінансового кредиту товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах визначених цим договором.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн., строк кредитування 100 днів; тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка в день 2,50 %. Дата погашення кредиту 22.07.2024 року.

Відповідно до п.1 п.п.1.6 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4323-34хх-хххх-2302 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

П. 3.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2 Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Як вбачається з довідки № 3426_250318182600 від 18.0-03-2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 14.04.2024 20:05:00 на суму 6 000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в Pay.ua-373936898, призначення платежу: зараховано 6 000,00 грн. на карту НОМЕР_2 . Даний номер картки зазначений в п. 1.6 Договору. Відповідачем не заперечується в судовому засіданні про те, що він отримав суму кредиту в розмірі 6000 гривень.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-26/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Дані відомості підтверджуються самим договором факторингу № 01.02.-26/24 від 29 серпня 2024 року, платіжною інструкцією № 9731 від 30.08.2024 року - плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 01.02-26/24 від 09.08.2024 року, витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, де під № 4175 зазначений відповідач - ОСОБА_1 , номер кредитного договору 18155-04/2024, сума заборгованості за основною сумою боргу - 6000 гривень, сума заборгованості за відсотками - 11250 гривень, сума заборгованості разом - 17250, 00 гривень., кількість днів прострочення - 88.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач 14.04.2024 року підписав договір про надання фінансового кредиту № 18155-04/2024 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримав від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» суму позики в розмірі 6000,00 гривень на картковий рахунок. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості.

Однак, суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним договором позики.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1855-04/2024 був укладений 14 квітня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 1.4.1 Договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Так, 6 000,00 грн. (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00 % = 60,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).

Розрахунок заборгованості, згідно зі спірним кредитним договором, позивачем визначено за період з 14.04.2024 року (дату видачі кредиту) по 22.07.2024 року включно, що становить в сукупності 100 днів.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 1855-04/2024 від 14.04.2024 року, становить 2 250,00 грн. (60 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 100 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість - 3750 гривень (які відповідач сплатив відсотки, як вбачається із розрахунку заборгованості).

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним кредитного договору № 1855-04/2024 від 14.04.2024 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 2 250,00 грн. а всього 8 250,00 грн. необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 1349 від 08.04.2025 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1158, 63 грн. (2422,40 грн. х 47,83 %).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 285, 289 ЦПК України,

ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ЄДРПОУ 37616221) суму заборгованості за Кредитним договором № 18155-04/2024 від 14 квітня 2024 року в розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ЄДРПОУ 37616221) - судовий збір у сумі 1158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 63 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 02 червня 2025 року.

Суддя