Рішення № 127794975, 24.04.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2335/25

пр. № 2/759/2738/25

24 квітня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Хвостенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 502220-КС-002 про надання кредиту від 20.06.2024 року в загальному розмірі 126884, 81 грн. та сплаченого судового збору.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 20.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 502220-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти в розмірі 75000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності та платності. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,50000000 процентів за кожен день користування кредитом. Позичальник в свою чергу зобов`язалася повернути кредит на умовах, встановлених договором та графіком платежів.

Даний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». В особистому кабінеті відповідач подав заявку на кредит, прийняв оферту, після чого прийняв пропозицію шляхом підписання її одноразовим ідентифікатором UA-0162, який отримав в смс-повідомленні на вказаний ним у заявці номер телефону.

Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором виконало та надало кредит відповідачу шляхом перерахування коштів на вказану ним банківську картку, проте відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим станом на 14.01.2025 року виникла заборгованість у розмірі 126884, 81 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 46659, 88 грн; суми прострочених платежів по процентах - 72285, 93 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939, 00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.02.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне. По-перше, на обгрунтування заявленого позову позивачем не надано суду доказів наявності такої заборгованості та її розміру. По-друге, відповідач вважає, що розмір відсотків, що визначені при укладенні кредитного договору та підлягають до стягнення з відповідача, є завищеними та не відповідають передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627 ЦК Укрїни засадам справедливості, добросовісності, розумності, є неправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправдених додаткових прибутків, що також є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» По-третє, в даному випадку позивачем в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена одноразова комісія за видачу кредиту. В четверте, Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір було укладено 11.08.2024 року, тобто після наюрання чинності цим Законом, та наразування процентної ставки у відповідності до чинного законодавства повинно проводитись у розмірі 1%.

21.02.2025 року від представника позивача Виноградова Ю.Е. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просив задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у ньому.

24.02.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення позивача, в яких останній просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснює діяльність з надання фінансових послуг, зокрема кредитування.

20.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 502220-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-комунікаційних систем в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов пункту 2 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 750000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається кредит - 24 тижні; процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000 фіксована; комісія за надання кредиту - 11250, 00 грн; термін дії Договору до 05.12.2024 року; орієнтовна загальна вартість Кредиту - 223309, 10 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 19672, 38 процентів.

Пунктом 3.2.3 Договору встановлено Графік платежів у виді таблиці, відповідно до якого всі виплати за кредитом розраховувалися на дванадцять платежів по 16250, 00 грн. кожен.

Відповідачем було акцептовано Пропозицію (оферту) укласти Договір №502220-КС-002 про надання кредиту від 20.06.2024 року та підписано Паспорт споживчого кредиту.

20.06.2024 року позивачем через ТОВ «Платежі Олнайн», як технологічним оператором платіжних послуг на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» було перераховано відповідачу за кредитним договором №502220-КС-002 від 20.06.2024 року -75000, 00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 отримаа кредитні кошти на картковий рахунок та користувався ними, періодично поповнюючи рахунок та знімаючи з нього кошти.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №502220-КС-002 від 20.06.2024 року вбачається, що станом на 14.01.2025 року загальний розмір заборгованості, нарахованої позивачем, становить 126884, 81 , з яких: 46659, 88 грн - заборгованість за тілом за кредиту, 72285, 93 грн - заборгованість за процентами, 7939, 00 грн - заборгованість по комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, які оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Окрім того, за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи Договір № 502220-КС-002 про надання кредиту в п. 8 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0162», який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Судом встановлено, що заборгованість за Договором № 502220-КС-002 про надання кредиту від 20.06.2024 року по тілу кредиту складає 46659, 88 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом, інших доказів щодо відсутності заборгованості відповідачем суду надано не було.

При цьому, позивач, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник) просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками та комісію, що відображено у вказаному вище розрахунку.

Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 1, 3 Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитом надано Договір про надання кредиту, оферта та акцепт, Паспорт споживчого кредиту, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та комісії, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування не нараховувались, відповідні нарахування здійснювалось в межах дії Договору про надання кредиту, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.03.2018 року, 04.07.2018 року та 31.10.2018 року у контексті нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Стосовно заперечень сторони відповідача, висловлених у відзиві з приводу встановлення позивачем комісії суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що за умовами кредитного договору № 502220-КС-002 від 20.06.2024, а саме п.2.5 передбачено комісію за надання Кредиту -11250, 00 грн.

Пунктом 7.4.4. вище зазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливи та погоджується неухильно дотримуватись їх, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 №16 затвердило ПРАВИЛА розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Аналізуючи умови кредитного договору № 502220-КС002 від 20.06.2024 та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», суд приходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19

З огляду на викладене, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість за договором про надання кредиту в добровільному порядку не погасив в повному обсязі, що свідчить про порушення прав позивача, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки 26, оф. 411) заборгованість за договором №502220-КС-002 про надання кредиту від 20.06.2024 року у розмірі 126884 (сто двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки 26, оф. 411) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда