Рішення № 127757701, 30.05.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1601/25

н\п 2/490/2097/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2025 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.12.2024 року о 13 годині 40 хвилин в місті Миколаєві по вул. Аркасівській в бік вул. Марка Кропивницького на перетині із вул. Великою Морською сталася дорожньо-транспортна пригода за участі позивача та відповідача.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва №490/11305/24 від 09 січня 2024 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до рахунка-фактури №КА-000168 від 23.12.2024 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Tucson» реєстраційний документ серія НОМЕР_1 (який належить позивачу), становить 106102,60 грн. (включаючи ПДВ).

ПАТ «СК Уніка» перерахувала позивачу в якості виплати страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 103341,74 грн. Розмір франшизи 3200,00 грн. ПАТ «СК Уніка» відшкодувала не всю суму завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди, зазначеним у рахунку-фактурі №КА-000168 від 23.12.2024 року, і страховою виплатою, яка складає 2760,86 грн. = 106102,60 грн. (сума відновлювального ремонту) 103341,74 грн (виплачена сума страхового відшкодування).

Крім того,відповідач ОСОБА_2 завдав позивачуморальної шкоди,яку останнійоцінює врозмірі 20000грн. оскількисаме звини відповідачасталася дорожньо-транспортнапригода.Ця ситуаціянегативно впливаєна станпозивача тайого моральнездоров`я,що впідсумку позначаєтьсяна йогоособистому здоров`їта погіршуємікроклімат всім`ї.У зв`язкуз тим,що безвідновлювального ремонтунеможливо експлуатуватипошкоджений автомобіль,звичний ритмжиття Позивачата йогосім їзмінився (щоденновиникали труднощідістатися допотрібної адреси).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

06.03.2025 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 10.03.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

17.03.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Бондаренко І.О. надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 10.04.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 10.04.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

12.05.2025 представниця відповідача ОСОБА_2 адвокат Дідняк І.А., подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує обов`язок відшкодування Позивачу розміру франшизи 3200,00 грн. Також відповідач не заперечує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача був пошкоджений та не експлуатувався. Проте, розмір моральної шкоди, визначений позивачем не обґрунтований та не підтверджений будь-якими документами та доказами. Окрім того, відповідач самостійно намагався вирішити питання з позивачем по відшкодуванню розміру франшизи 3200,00 грн. та мав намір вирішити питання моральної шкоди, проте позивач не йшов на спілкування, посилаючись на той факт що всі вимоги будуть вирішуватись у судовому порядку.

Таким чином, представниця відповідача просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача грошові кошти у відшкодування розміру франшизи 3200,00 грн, а в задоволені інших вимог відмовити.

19.05.2025 року до суду надішла відповідь на відзив в якій представниця позивача зазначила, що відповідач у відзиві не заперечує щодо обов`язку відшкодування позивачу франшизи у розмірі 3200,00 грн, проте відповідач нічого не зазначив щодо різниці між фактичним розміром шкоди, зазначеним у рахунку-фактурі №КА-000168 від 23.12.2024 року і страховою виплатою, яка складає 2 760,86.

На думку представниці позивача, оскільки відповідач не надав обгрунтувань стосовно непогодження з різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 2 760,86, вважає таким, що визнав та не заперечує щодо обов`язку відшкодування зазначеної суми.

Також представниця позивача наголосила, що позивач оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн оскільки саме з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «HYUNDAI TUCSON» державний номерний знак

НОМЕР_2 , що належить позивачу. Ця ситуація негативно впливає на стан позивача та його моральне здоров`я, що в підсумку позначається на його особистому здоров`ї та погіршує мікроклімат в сім`ї. У зв`язку з тим, що без відновлювального ремонту неможливо експлуатувати пошкоджений автомобіль, звичний ритм життя позивача та його сім ї змінився (щоденно виникали труднощі дістатися до потрібної адреси). Вважає, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, а розмір, заявлений позивачем є обгрунтованим та достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.12.2024 року о 13 годині 40 хвилин в місті Миколаєві по вул. Аркасівській в бік вул. Марка Кропивницького на перетині із вул. Великою Морською рухався водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_2 . Зупинившись на забороняючий червоний сигнал світлофору, останній відчув удар в задню частину автомобіля. Вийшовши з авто, позивач побачив, що в нього в`їхав транспортний засіб «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва №490/11305/24 від 09 січня 2024 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Власником автомобіля «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до рахунка-фактури №КА-000168 від 23.12.2024 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Tucson» реєстраційний документ серія НОМЕР_1 становить 106102,60 грн. (включаючи ПДВ).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача - власника автомобіля «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_3 була застрахована у ПАТ «СК Уніка», що підтверджується страховим полісом №225062754.

ПАТ «СК Уніка» перерахувала в якості виплати страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 100141,74 грн. Розмір франшизи складає 3200,00 грн.

ПАТ «СК Уніка» відшкодувала не всю суму завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди, зазначеним у рахунку-фактурі №КА-000168 від 23.12.2024 року, і страховою виплатою складає 5960,86 грн. (2760,86 грн - різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою + 3200,00 грн - франшиза).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошових коштів у розмірі 5960,86 грн., які складаються з: різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 2760,86 грн. та франшизи у розмірі 3200,00 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Згідно з частиною третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.

З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

В обґрунтування позовних вимог в частинівідшкодування моральної шкоди в позові позивач зазначає, що оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., оскільки саме з вини Відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить Позивачу. Ця ситуація негативно впливає на його стан та його моральне здоров`я, що в підсумку позначається на його особистому здоров`ї та погіршує мікроклімат в сім`ї. У зв`язку з тим, що без відновлювального ремонту неможливо експлуатувати пошкоджений автомобіль, звичний ритм життя Позивача та його сім ї змінився (щоденно виникали труднощі дістатися до потрібної адреси). До того ж, варто заначити, що Позивач в той день їхав до своєї дитини в лікарню, проте через дорожньо-транспортну пригоду не зміг дістатися до лікарні вчасно, через що дуже переймався і змусив свою дитину хвилюватися, що вплинуло на її стан. Через те, що автомобіль не підлягав експлуатації, у Позивача виникали труднощі у відвезенні ліків дитині.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування такої шкоди, оскільки вони є обґрунтованими, однак визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивача, який в результаті пошкодження власного майна внаслідок ДТП отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , що встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2024 року, позивач дійсно зазнав моральних страждань, які суд визначає в розмірі 5000,00 гривень та які вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Суд вважає, що компенсація моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. відповідатиме принципу розумності і справедливості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір сплата якого підтверджується квитанцією №78AL-KQ29-1KYE від 04.03.2025 року та квитанцією №6BZM-33KR-K8BE від 17.03.2025 року, пропорційно сумі задоволених позовних вимог у розмірі 1574,56 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 5960 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) грн. 56 коп.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін