Постанова № 127750679, 28.05.2025, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/206/25

Справа № 356/253/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Мелещенко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Березанського міського суду Київської області перебуває вказана вище цивільна справа.

21.05.2025 на електронну пошту суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про зупиненняпровадження у справі, обґрунтована тим, що з 02.05.2024 останній перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою форми 5 від 19.05.2025 за вих. № 1/826. За таких обставин, просив суд зупинити провадження у справі до припинення перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (а.с.115-117).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, при зверненні до суду в позові просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника (а.с.7).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, в поданій до суду заяві від 21.05.2025 просив судове засідання, призначене на 28.05.2025, проводити без його участі (а.с.114,115-117).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутності вказаних учасників справи відповідно до положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд,розглянувшиподанузаяву про зупинення провадження у справі,проаналізувавшинаведені в ній доводи та додані до неї документи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно статті4ЦПКУкраїникожна особамаєправов порядку,встановленомуцимКодексом,звернутисядосуду зазахистомсвоїхпорушених,невизнанихабооспорюваних прав,свободчизаконних інтересів.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.251ЦПК України суд зупиняє провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 645/331/17, від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21).

Конструкція пункту 2 частини першоїстатті 251ЦПКУкраїнивказує, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Аналіз наведених вище положень в сукупності дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормамиЦПК України, зокрема, на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Вказані висновки за змістом відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.08.2023 у справі № 174/760/21.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023№ 3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024№ 3564-IX, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024№ 3684-IX, Указом Президента від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, та Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжений до теперішнього часу.

За приписами статей1,3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII(далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Частиною 4 статті 1 Закону №1934-XII визначено, що з`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій тощо

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульовано Положенням, затвердженимУказом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення).

З аналізу пункту 12 Положення випливає, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Верховний Суд у своїх постановах від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, від 21.12.2022 у справі№ 456/2541/19, в ухвалах від 11.10.2023 у справі № 127/1407/22, від 09.11.2023 у справі № 402/540/19, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 14.12.2022 у справі № 757/52540/16-ц, сформував сталу позицію та дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, якщо такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань або беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути не лише належні докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань або беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002, п. 3).

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України» від 30.11.2006, заява №23786/02, п. 51).

Частиною третьоюстатті 2 ЦПКУкраїнидо основних засад (принципів)цивільногосудочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що не відповідає як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України, а також суперечить частині другійстатті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно вимог статтей 12,81ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч наведеному вище, відповідачем при зверненні до суду з заявою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що останній перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, зокрема, що відповідач приймає участь у виконанні бойових завдань чи бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, або що відповідач перебуває у зоні бойових дій, у зв`язку з чим не має об`єктивної можливості брати участь у судових засіданнях чи в інший спосіб реалізувати передбачені законом права.

Надана представником позивача довідка від 19.05.2025 за № 1/826 за підписом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не є належним та достатнім доказом на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває ускладі ЗбройнихСил Україниабо іншихутворених відповіднодо законувійськових формувань,що переведеніна воєннийстан,про щонеодноразово вказував ВерховнийСуд упостановах від14.02.2024у справі№ 466/8799/22,від 09.11.2022у справі № 753/19628/17, від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20.

Окрім того, вказана довідка не містить жодних відомостей про характер проходження військової служби відповідачем, зокрема, про коло та місце виконання ним обов`язків військової служби, в тому числі, але не виключно участь у виконанні бойових завдань чи проведенні безпосередніх заходів із забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Сама по собі обставина перебування на військовій службі не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі з огляду на викладені вище обставини.

Крім того, суд також враховує, що відповідач отримує поштову кореспонденцію за адресою місця свого проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи, активно комунікує через електронну пошту, отже, не позбавлений можливості реалізувати надані йомуцивільним процесуальним законодавством права, зокрема, шляхом надсилання до суду заяв по суті справи в письмовому, в тому числі, електронному вигляді, в яких викласти свої міркування чи заперечення, надати суду докази чи викласти свою позицію по суті спору, приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі, з використанням власних технічних засобів, або залучити до участі у справі представника, який буде здійснювати представництво його інтересів у суді (а.с.98,114).

В цьому контексті в обґрунтування поданої заяви про зупинення провадження відповідачем не зазначено, у чому саме полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період перебування відповідача на військовій службі, враховуючи, що його особиста явка в судове засідання не є обов`язковою та він не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав.

Будь-яких інших належних та достатніх доказів, які б вказували на наявність підстав для зупинення провадження у справі згідно п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суду не надано.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Враховуючи викладене, зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, враховуючи відсутність обставин відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, які унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку, що заява про зупинення провадження є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 2, 12-13, 76-77, 89, 251, 253 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволеннізаяви представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І. О. Капшученко