Рішення № 127747389, 20.05.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/42/25

2/368/370/25

Рішення

Іменем України

"20" травня 2025 р. Кагарлицький районного суду Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ОТП БАНК», (м.Київ, вул. Жилянська, 43), третя особо Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (м.Обухів, вул. Київська, 5) про зняття арешту з майна, -

встановив :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 був батьком позивачки. Після смерті батька відкрилася спадщина на його нерухоме майно, яке складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого батька.

У встановлений законом термін позивачка звернулася до нотаріальної контори, для отримання свідоцтва про право на спадщину, внаслідок чого Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою Черкаської області було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі; 70066363, номер у нотаріуса: 160/2022.

Проте, Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, позивачка отримати не може.

Згідно інформації з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12780912, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 33512056, 25.07.2012 року, обтяжував Відділ державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції, об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

Позивач через свого представника звернулася до Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке є правонаступником Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою.

25.11. 2024 року листом за № 134825 Обухівський відділ ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь, що в Кагарлицькому районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження 33512056 з виконання виконавчого листа від 10.09.2010 № 2-2944 Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» богу, проте в Обухівському відділі ДВС в Обухівському районі Київської області станом на 25.11.2024 року відомості про виконання та про накладення арешту на майно ОСОБА_2 відсутні, так, як відповідно до ч. 1,2 розділу IX правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватним виконавцям від 07.062017 року № 1829/5 виконавчі провадження перебувають еВ зберіганні три роки після чого знищуються.

Оскільки позивачка не може оформити спадщину, то просить суд зняти арешт із спадкового майна.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивачки дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 був батьком позивачки. Після смерті батька відкрилася спадщина на його нерухоме майно, яке складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого батька.

У встановлений законом термін ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори, для отримання свідоцтва про право на спадщину, внаслідок чого Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою Черкаської області було заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі; 70066363, номер у нотаріуса: 160/2022.

Проте, Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, ОСОБА_1 отримати не може.

Згідно інформації з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12780912, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 33512056, 25.07.2012 року, обтяжував Відділ державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції, об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

ОСОБА_1 звернулася до Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке є правонаступником Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою.

25.11. 2024 року листом за № 134825 Обухівський відділ ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь, що в Кагарлицькому районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало виконавче провадження 33512056 з виконання виконавчого листа від 10.09.2010 № 2-2944 Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» богу, проте в Обухівському відділі ДВС в Обухівському районі Київської області станом на 25.11.2024 року відомості про виконання та про накладення арешту на майно ОСОБА_2 відсутні, так, як відповідно до ч. 1,2 розділу IX правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватним виконавцям від 07.062017 року № 1829/5 виконавчі провадження перебувають на зберіганні три роки після чого знищуються.

Згідно листа АТ «ОТП Банк» від 20.09.2013 року заборгованість ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину, і змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Частиною першої статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно доч.іст.56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з пп. 4.17. пункту 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт ... видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Виконавчі дії, в тому числі і зняття арешту з майна боржника, проводяться виключно по відкритому виконавчому провадженню та на підставі статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч. 1ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному порядку як спадкоємець за законом, позивачка набула права на спадщину, до складу якої входить вищевказана домогосподарство.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що позивачка, яка не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт та не може оскаржити з цих підстав дії або бездіяльність державного виконавця, фактично набула у власність належний спадкодавцю будинок, проте не може його оформити в зв`язку з накладенням арешту, який підлягає зняттю, проте не може бути знятим державним виконавцем у межах виконавчого провадження з підстави закінчення строку зберігання та знищення матеріалів виконавчого провадження, а тому вказаний арешт підлягає зняттю в судовому порядку.

Відповідно до п.2 стаття 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Подання позову про зняття арешту з нерухомого майна обумовлено тим, що такий арешт перешкоджає ОСОБА_1 , як спадкоємиці (власнику) в процедурі оформлення спадкових прав.

Згідно з п.п.1, 3 Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок №296/5) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За приписами п.п. 4.14, 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 4.17 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження (постанова Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №570/6046/14-ц).

Отже, виходячи з наведеного, основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, яке останній успадкував в порядку ст. 1268 ЦК України після смерті свого батька та стало підставою затримки у видачі свідоцтва про право на спадщину до його зняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Закон передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках, такий арешт знімається судом.

З правового висновку, який викладено в постанові Касаційного цивільного суду Верхового суду від 28 серпня 2024 року по справі 947/36027/21, вбачається, що наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умов відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, накладений арешт на майно Боржника порушує права ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого Спадкодавця на можливість отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, що суттєво обмежує права останнього, як спадкоємця на оформлення спадщини та розпорядження майном.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Давне встановлено на підставі свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтва про реєстрацію в Спадковому реєстрі, про укладення шлюбу, свідоцтва про право власності, про реєстрацію права власності, листа ДВС, листа АТ «ОТП Банк».

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно спадкове майно позивачки, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.41Конституції України, 316,317,319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 11, 59, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Зняти арешт з належного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Воронової І.О. ВДВС Кагарлицького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 33512056 від 25.07.2012 року, реєстраційний номер обтяження 2780912 від 25.07.2012 року зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна..

Повний текст рішення виготовлено 30.05.2025 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.