Вирок № 127739114, 30.05.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11685/24

Провадження № 1-кп/463/256/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024141360002891 від 03.10.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше судженого: вироком Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2023 року за ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 08.11.2023 року за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт (покарання відбув), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним

ОСОБА_6 будучи засудженим за злочини проти власності, 02.10.2024 року приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку № 3 по вул.Тараса Бобанича у м.Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, шляхом обману (шахрайство), діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, повторно, за попередньою змовою у групі з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під виглядом пошуку загублених грошей, підійшов до потерпілої ОСОБА_4 , ввівши її в оману, заволодів її грошовими коштами у сумі 2000,0 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 02.10.2024 року становить 82495,0 гривень, обмінявши їх на сувенірні купюри, ззовні схожі на купюри долари США у сумі 3750,0 доларів США, в кількості 35 штук номіналом 50 доларів США та 20 штук номіналом 100 доларів США. Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 82495,0 гривень, що з урахуванням майнового становища потерпілої є значною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.190 КК України не визнав. Суду показав, що 02.10.2024 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_7 , попросив з ним зустрітися та взяти з собою сувенірні грошові кошти. Попередньо вони домовилися зустрітися на пл.Митній у м.Львові. Приїхавши на місце та очікуючи ОСОБА_7 , він зайшов до приміщення «ПриватБанк», що по вул.Личаківській, з метою отримати інформацію про переказ грошових коштів від матері. В цей час йому зателефонував ОСОБА_7 та сказав підійти на вул.Тараса Бобанича до автостоянки. Прийшовши на місце, ОСОБА_7 звернув його увагу на потерпілу, яка йшла по вулиці та сказав, щоб він «її зробив», тобто ошукав, підкинувши сувенірні грошові кошти. Він йому повідомив, що має проблеми із законом і не хоче цього робити. ОСОБА_7 забрав у нього сувенірні грошові кошти, побіг за потерпілою та кинув ці кошти біля неї. В цей час він підбіг до потерпілої, підняв сувенірні грошові кошти, при цьому, потерпіла сказала, що це не її кошти. Він їй повідомив, що її хочуть ошукати та вони разом направилися вище по вулиці до скверу. Через деякий час, знаходячись у сквері, до них підійшов ОСОБА_7 , забрав у нього сувенірні кошти та почав спілкуватися з потерпілою, повідомив їй, що загубив гроші і знає як вони виглядають. Він відійшов від них на відстань трьох метрів. Через кілька хвилин ОСОБА_7 втік у невідомому напрямку. Коли і як саме ОСОБА_7 забрав кошти у потерпілої він не бачив.Коли на місце події приїхали працівники поліції, він вину у вчиненні злочину взяв на себе, щоб не здавати ОСОБА_7 . В подальшому, його родичі повернули грошові кошти потерпілій. Себе звинувачує лише в тому, що не припинив вчинення злочину.

Оцінка суду

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невизнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами та показаннями потерпілої.

Так, будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_4 надала показання з яких вбачається, що 02.10.2024 року повертаючись після прогулянки додому, вона вирішила зайти в банк на вул.Личаківській, щоб зняти з рахунку пенсійні кошти та одночасно обміняти їх на долари США. Знаходячись у банку, вона в касі отримала 2000,0 доларів США, перерахувала їх та поклала у паперовий конверт, після чого направилася додому. Ідучи по вул.Тараса Бобанича на землі під ногами побачила кучу грошей. Почала думати, що з ними робити. Раптово ззаду підбіг обвинувачений і підняв ці гроші. Вона йому сказала, що це не її гроші. Після цього вони разом направилися в сторону до вул.Лисенка та зупинилися біля пам`ятника «Просвіти». В цей час до них підбіг чоловік високого росту, чорнявий, подібний на цигана. Він сказав, що вони забрали його гроші, вона відповіла, що гроші не брала, при цьому, гроші знаходилися в обвинуваченого. Цей чоловік обшукав обвинуваченого і сказав, що грошей не має, заліз їй у сумку, витягнув конверт з грошима і почав дивитися, що в ньому, після цього конверт повернув. Прийшовши додому, вона почала перераховувати гроші. Пам`ятає, що у банку їй видали 6 купюр номіналом 100 доларів США, всі інші купюри номіналом 50 доларів США. Однак, вдома побачила 10 купюр номіналом 100 доларів США. Передзвонила до знайомої порадитися, що робити, хотіла повернути зайві кошти, але виявила, що на грошових коштах не має серійних номерів та зрозуміла, що її обдурили. Після цього вона звернулася до поліції. 05.12.2024 року вона була запрошена до відділу поліції для проведення впізнання, та впізнала обвинуваченого серед пред`явлених осіб. На її переконання обвинувачений та інший чоловік діяли спільно. Також зазначила, що у грудні 2024 року до неї прийшла невідома жінка, яка представилася дружиною ОСОБА_6 та передала грошові кошти у сумі 2000 доларів США. Після чого попросила її написати заяву, що претензій до обвинуваченого вона не має. Просить обвинуваченого суворо не карати.

Так, надані письмові докази стороною обвинувачення цілком підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а саме:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.10.2024 року, згідно якого ОСОБА_4 просить вжити заходів до невідомої особи, яка 02.10.2024 року близько 16 год. 00 хв. - 16 год. 30 хв. за адресою: м.Львів, вул.Лисенка - вул.Просвіти (сквер), шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами у сумі 2000,0 доларів США, а саме замінила справжні грошові кошти на сувенірні купюри;

- заява ОСОБА_4 від 03.10.2024 року, відповідно до якої остання надала слідчому 35 підроблених купюр номіналом 50 доларів США, 10 підроблених купюр номіналом 100 доларів США та виписку з АТ КБ «ПриватБанк» на 3 арк.;

- виписка АТ КБ «ПриватБанк», якою підтверджується знаття ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 83000,0 гривень;

- протокол огляду предметів від 03.10.2024 року, відповідно до якого слідчим оглянуто паперовий конверт, в якому знаходяться предмети візуально схожі на грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом» номіналом 50 доларів США; предмети візуально схожі на грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом» номіналом 100 доларів США;

- протокол огляду предмету від 05.11.2024 року з доданим до нього DVD-R диском (записи з камер відеоспостереження), на якому відображено події за 02.10.2024 року; 16:10:15 год. - потерпіла ОСОБА_4 з іншою особою прямують зі сторони вул.Тараса Бобанича в сторону пам`ятника «Просвіти»; 16:10:52 год. - невідома особа намагалась щось взяти з сумки ОСОБА_4 , після чого вони відійшли в сторону; 16:11:28 год. - вищезазначені особи відійшли в сторону; 16:11:32 год. - невідома особа повертає голову та дає знак іншій особі; 16:11:48 год. - особа, яка візуальна схожа на ОСОБА_6 прямує до вищевказаних осіб; 16:11:58 год. - особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 підходить до вищевказаних осіб; 16:12:51 год. - особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 перевіряє кошти невідомої особи; 16:13:46 год. - особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 перевіряє, що знаходиться у сумці ОСОБА_4 та здійснює заміну грошових коштів; 16:14:35 год. - особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 та інша особа починають швидко втікати у різні сторони;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 12.11.2024 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 28.10.2024 року, у приміщенні АТ КБ «ПриватБанк» отримано DVD-R диск із записами камер відеоспостереження;

- протокол огляду предмету від 15.11.2024 року з доданим до нього DVD-R диском (записи з камер відеоспостереження), на якому відображено події за 02.10.2024 року з 15 год. 30 хв. до 15 год. 53 хв., а саме потерпіла ОСОБА_4 підходить до каси відділення АТ КБ «ПриватБанк», ставить електронний підпис та отримує грошові кошти. В подальшому, ОСОБА_4 сідає за стіл та перераховує кошти. У відділенні банку також знаходиться особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 , останній спостерігає за ОСОБА_4 , яка перераховує грошові кошти. Через деякий час потерпіла ОСОБА_4 та особа, яка візуально схожа на ОСОБА_6 залишають приміщення банку;

- протокол обшуку від 04.12.2024 року, згідно якого зазначено, що об`ктом обшуку є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 . Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: кепку синього кольору з логотипом лисиці та надписом «Fox», з внутрішньої сторони; куртку чорного кольору з металевим замком, срібного кольору, з емблемою «Addidas»; кофту темно-синього кольору, з надписом «Hugo Boss»; рюкзак чорного кольору, марки «Аsics»; взуття чорного кольору, марки «Skechers»; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 доларів США, в кількості 128 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 500 гривень, в кількості 120 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 1000 гривень, в кількості 58 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 200 гривень, в кількості 171 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 Євро, в кількості 74 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 50 Євро, в кількості 37 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 50 доларів США, в кількості 10 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 доларів США, в кількості 6 штук;

- протокол огляду предметів від 04.12.2024 року, відповідно до якого слідчим були оглянуті речі та предмети, що були вилучені під час проведення обшуку;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 05.12.2024 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала особу під № 3 ОСОБА_6 , який шахрайським способом заволодів її грошовими коштами;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 05.12.2024 року з фототаблицею, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала кепку, в якій був одягнутий чоловік, який вчинив відносно неї шахрайській дії;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 05.12.2024 року з фототаблицею, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала кофту, в якій був одягнутий чоловік, який вчинив відносно неї шахрайській дії;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 05.12.2024 року з фототаблицею, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала кросівки, в яких був одягнутий чоловік, який вчинив відносно неї шахрайській дії;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 05.12.2024 року з фототаблицею, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала куртку чорного кольору, в якій був одягнутий чоловік, який вчинив відносно неї шахрайській дії.

При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141360002891 від 03.10.2024 року; постанови про визнання предметів речовими доказами від 03.10.2024 року, 04.10.2024 року, 15.11.2024 року та 04.12.2024 року, оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, суд всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України поза розумним сумнівом з огляду на наступне.

Згідно зі ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст.94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

Призначення покарання

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Так, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, бере до уваги матеріали досудової доповіді, які свідчать про високу ймовірність вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким, конкретні обставини кримінального провадження, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, зокрема, ОСОБА_6 офіційно не працює, раніше суджений, вчинив злочин під час іспитового строку.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Таким чином, суд беззастережно вважає, що покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі, оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд переконаний, що таке покарання є справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 . Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, попередження нових кримінальних правопорушень та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.

Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2023 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки. А тому, на підставі ст.ст.71, 72 КК України ОСОБА_6 слід приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2023 року та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку

На момент ухвалення вироку обвинуваченому у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2023 року та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт на майно (речові докази), накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 06.12.2024 року, оскільки відпала потреба у подальшому його застосуванні.

Речові докази по справі:

- предмети візуально схожі на грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом» номіналом 50 доларів США; предмети візуально схожі на грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом» номіналом 100 доларів США - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диски із записами камер відеоспостереження - зберігати при матеріалах справи;

- кепку синього кольору з логотипом лисиці та надписом «Fox», з внутрішньої сторони; куртку чорного кольору з металевим замком, срібного кольору, з емблемою «Addidas»; кофту темно-синього кольору, з надписом «Hugo Boss»; рюкзак чорного кольору, марки «Аsics»; взуття чорного кольору, марки «Skechers» - повернути ОСОБА_6 ;

- грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 доларів США, в кількості 128 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 500 гривень, в кількості 120 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 1000 гривень, в кількості 58 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 200 гривень, в кількості 171 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 Євро, в кількості 74 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 50 Євро, в кількості 37 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 50 доларів США, в кількості 10 штук; грошові кошти з надписом «Сувенір» та «Не являються платіжним засобом», номіналом 100 доларів США, в кількості 6 штук - зберігати при матеріалах справи.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1