Постанова № 12773412, 06.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 17/19-22/17

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю:

прокурора Супрун О.М., посв. №241 від 16.12.09 року

представників сторін:

позивача - Панченко О.М., дов. №241 від 16.12.09 року

відповідача - Теймуразян Л.Ф., дов. №юр-582/д від 07.12.09 року

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № вх.№4022 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.10 року у справі № 17/19-22/17

за позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Глинська сільська рада, с. Глинськ Роменського району Сумської області,

до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава,

про стягнення 25259,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, позивача, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Глинська сільська рада Роменського району Сумської області, звернувся до господарського суду Полтавської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", відповідача, на користь Глинської сільської ради, 25259 грн. шкоди, заподіяної незаконним забрудненням навколишнього природного середовища. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року у справі № 17/19 (суддя О.Ю. Коршенко) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.-14.08.2009 року у справі №17/19 рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 року у справі № 17/19 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»на користь Глинської сільської ради Роменського району Сумської області 25259,00 грн. шкоди, заподіяної незаконним забрудненням навколишнього природного середовища; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»в доход Державного бюджету України 378,89 грн. державного мита.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 року у справі №17/19 судові рішення попередніх інстанцій було скасовано, а справу №17/19 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Скасовуючи судові акти першої та другої інстанцій, Вищий господарський суд України посилався на те, що прокурором подано позов, що стосується прав та обов"язків саме третьої особи - Глинської сільської ради Роменського району Сумської області, на користь якої просить стягнути шкоду прокурор, на що господарські суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не надали даним обставинам правової оцінки, що призвело до порушень як матеріального, так і процесуального права.

При новому розгляді справи справи №17/19 в господарському суді Полтавської області їй було присвоєно №17/19-22/17.

Заявою №05/1 від 14.04.2010 року, поданою заступником прокурора Сумської області, прокурор просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області (р/р 33118331700315, код 24062100, код платежу ОКПО 23635184, банк платежу ГУДКУ у Сумській області) 25259,00 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Також, при новому розгляді цієї справи заступником прокурора Сумської області було подано заяву №05/1-879вих10 від 24.06.2010 року про уточнення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом Полтавської області до провадження, і відповідно до якої прокурор просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до спеціального фонду Державного бюджету 30% (75577,7 грн.) коштів за шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (р/р 33118331700315, отримувач Глинська сільська рада, код 0448879, код платежу -24062100, ОКПО 23635184, банк ГУДКУ у Сумській області), а також задовольнити позов Глинської сільської ради Роменського району Сумської області в частині стягнення з відповідача 70% (17681,3 грн.) грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до спеціального фонду місцевого бюджету (р/р 33118331700315, отримувач Глинська сільська рада, код 0448879, код платежу 24062100, ОКПО 23635184, банк ГУДКУ у Сумській області).

Позивачем - Державною екологічною інспекцією в Сумській області при новому розгляді справи в місцевому господарському суді також було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на рахунок місцевого бюджету Глинської сільської ради завдану державі шкоду в сумі 25259,00 грн. (одержувач коштів - місцевий бюджетГлинської сільської ради, р/р 31519921700315(код -24062100 грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), ОКПО 236351, код МФО 837013, УДК у Роменському районі) для їх подальшого перерозподілу між бюджетами.

Крім того, при новому розгляді даної справи Глинською сільською радою Роменського району Сумської області було подано самостійну позовну заяву про стягнення з відповідача на користь держави на спеціальний рахунок місцевого бюджету (р/р 31519921700315, отримувач ГУДКУ у Сумській області) 25259,00 грн. шкоди, заподіяної незаконним забрудненням навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.10.2010р. у справі № 17/19-22/17 (суддя Георгіївський В.Д.) уточнені позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, - Глинської сільської ради задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до спеціального фонду Державного бюджету 30% (7577,7 грн.) коштів за шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до спеціального місцевого бюджету 70% (17681,30 грн.) коштів за шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Державного бюджету України стягнуто 259,59 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, вважає, що суд при прийнятті його грубо порушив норми процесуального права –частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що господарський суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності не порушений, оскільки перебіг позовної давності розпочався у вересні 2007 року, з моменту складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Сумській області від 26.-27.09.2007 року, на підставі якого було визначено розмір заподіяної шкоди.

Разом з тим, як вважає відповідач, суд першої інстанції не наводить мотивації, на підставі якої зроблено такий висновок. Відсутні також і посилання на нормативно-правові акти, якими б підтверджувався висновок суду про те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту визначення розміру заподіяної шкоди.

При цьому, зазначає, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що факт забруднення землі був виявлений у вересні 2007 року, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, і протирічить самому акту перевірки Державної екологічної інспекції в Сумській області від 26.-27.09.2007 року.

Відповідач вважає, що порушення ним природоохоронного законодавства було зафіксоване в акті перевірки Державної екологічної інспекції в Сумській області від 15.06.2004 року, і саме з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності. З огляду на це та беручи до уваги час звернення до суду з позовом - грудень 2008р. та заяву відповідача про необхідність застосування позовної давності до спірних правовідносин, місцевому господарському суду належало відмовити в позові, зважаючи на сплив строку позовної давності.

Також вказує на те, що в порушення вимог пунктів З.2 та 4.1 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725, чинної на момент складання акту перевірки від 15.06.2004 року (надалі - Методика від 27.10.1997р.), та пункту 3.3. „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №149 від 04.04.2007р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за №422/13689 (надалі - Методика від 04.04.2007р.), чинної на момент складання акту перевірки від 26.-27.09.2007 року протокол про адміністративне правопорушення не було складено, про що свідчать матеріали справи, а розмір шкоди обчислено лише на підставі акта перевірки та звіту про виконання науково-дослідної роботи по визначенню об'ємів забруднення.

Окрім цього, звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням не було вирішено по суті позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.12.2010 року на 12:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2010 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач - Державна екологічна інспекція в Сумській області у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач - Державна екологічна інспекція довідався про порушення природоохоронного законодавства в період проведення перевірки, а саме : з 26.09.2007 року по 27.09.2007 року, А тому, на думку позивача - Державної екологічної інспекції, прокуратурою Сумської області 25.12.2008 року був пред"явлений до відповідача позов в межах строків позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України.

При цьому, вказує на те, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що Державній екологічній інспекції в Сумській області було відомо про факт забруднення земельної ділянки ще 15.06.2004 року, не відповідають дійсності, оскільки Державна екологічна інспекція в Сумській області була створена та зареєстрована в ЄДРПОУ 01.03.2007 року.

Прокурор у судовому засіданні 02.12.2010 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, - Глинської сільської ради судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить відбиток штампу на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача,- Глинської сільської ради за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі Мінприроди), затвердженого Указом Президента України від 27.12.2005 року №1842/2005, дане міністерство є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності, є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади у зазначеній сфері.

Державна екологічна інспекція в Сумській області є органом влади, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Мінінстерство охорони навколишнього природнього середовища здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є позивач.

Крім того, згідно з частиною 1 та частиною 2 преамбули ЗаконуУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Згідно зі статтею 4 ЗаконуУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки. У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через республіканські органи державної влади відповідно до законодавства України. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.

Відповідно до статті 5 ЗаконуУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища встановлені розділом ІV ЗаконуУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до підпункту "з" частини 1 статті 20 якого до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктом «б»статті 47 ЗаконуУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено наявність права на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, у органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 15, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»до компетенції місцевих рад також віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних, спеціально уповноважених, державних органів управляння в галузі охорони навколишнього природного середовища на їх території. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України. Таким чином, сільська рада є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 7 статті 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності надходить до спеціального фонду державного бюджету, 70% зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Всі кошти надходять на один спеціальний рахунок місцевого бюджету, після чого розподіляються згідно рівнів бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обгрунтовують свої позовні вимоги наступним.

У вересні 2007 року Державною екологічною інспекцією в Сумській областіпроведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства на дільницях НГВУ "Полтаванафтогаз", які розташовані на території Роменського району.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 26-27.09.2007 року, в якому зазначено, що НГВУ "Полтаванафтогаз" на території Роменського району веде експлуатацію Андріяшівського, Кампанського та Василівського родовищ.

Також, зазначено про те, що в ході перевірки виявлено забруднення земель сільськогосподарського призначення нафтопродуктами на території Глинської сільської ради біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсатного родовища НГВУ "Полтаванафтогаз”.

Харківським державним гідроекологічним відділенням “ГІДРОЕК” Інституту “УкрНДІІНТВ” станом на грудень 2007 року було виготовлено звіт про виконання науково-дослідної роботи за темою "Виконання інженерно-екологічних вишукувань на проммайданчику УППГК-1 Андріяшівського родовища (с. Глинск Роменського району Сумської області) та обладнання свердловини для визначення об'ємів забруднення підземних вод і дослідного зниження рівня рідких вуглеводів у ґрунтових водах", у якому було визначено ступінь та об’єм забрудненості ґрунтів нафтопродуктами на спірній земельній ділянці.

На підставі акту перевірки від 26.-27.09.2007 року, вищеназваного звіту та "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої в Міністерстві юстиції України № 422/13689 від 25.04.07 року (далі - Методика) Державною екологічною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища, позивачем було здійснено розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земель сільськогосподарського призначення нафтопродуктами на території Глинської сільської ради Роменського району біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсаторного родовища НГВУ “Полтаванафтогаз” та обраховано шкоду завдану навколишньому середовищу у розмірі 25259 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, - Глинської сільської ради.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдану шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому зменшенні чи втраті особистого чи майнового блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю, закономірністю та невідворотністю спричинила збитки.

При цьому, причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що :1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі шкодою. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою означає лише те, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значущого зв'язку.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

В позовній заяві прокурор як на підставу позову вказував на те, що у вересні 2007 року Державною екологічною інспекцією в Сумській області проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства на дільницях НГВУ "Полтаванафтогаз", які розташовані на території Роменського району, в ході якої виявлено забруднення земель сільськогосподарського призначення нафтопродуктами на території Глинської сільської ради біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсатного родовища НГВУ "Полтаванафтогаз”.

Такі ж самі підстави позову були зазначені в позовних заявах (з урахуванням змін та уточнень) позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Отже прокурор, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просили суд стягнути шкоду за порушення вимог природоохоронного законодавства саме на території Андріяшівського газоконденсатного родовища НГВУ "Полтаванафтогаз”. На порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства на території інших родовищ, в підставах позову зазначених учасників спору вказано не було.

При цьому, прокурор, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, при розрахунку розміру шкоди посилалися на акт від 26-27.09.2007 року.

В акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 26-27.09.2007 року стосовно земельних ресурсів зазначено на те, що при перевірці було виявлено незначне забруднення нафтопродуктами земельних ресурсів на експлуатаційних свердловинах №51, №53 та свердловини №8 Васильвського родовища біля факельних амбарів. За це порушення до адміністративної відповідальності притягнутий заступник начальника ЦВНГ-1. На Компанському родовищі були обстежені свердловини №50, №52 та № 1. При проведенні капітального ремонту свердловини №1 було допущено незначне забруднення земельної ділянки нафтопродуктами.

На Андріяшівському родовищі були перевірені технологічні установки УППГ-1, УППГ-2. При цьому жодних порушень природоохоронного законодавства на території цього родовища виявлено не було.

Таким чином, у вказаному акті не було виявлено порушень природоохоронного законодавства біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсатного родовища НГВУ "Полтаванафтогаз”, які зазначені в позовах і на які вказував прокурор, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, як на підставу їхніх позовних вимог.

Разом з цим, розмір шкоди було розраховано за порушення природоохоронного законодавства на території тих родовищ, які не зазначені в акті перевірки від 26-27.09.2007 року.

В судовому засіданні 02.12.2010 року представник позивача визнав факт того, що згідно з актом перевірки від 26-27.09.2007 року біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсатного родовища НГВУ "Полтаванафтогаз” вимоги природоохоронного законодавства відповідачем порушені не були.

Отже, прокурор, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, не довели такого невід"ємного елементу складу господарського правопорушення, як наявність прямого причинного зв"язку між діями (бездіяльністю) відповідача та шкодою, яку вони просили суд з нього стягнути.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову прокурора та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на те, що оскаржуваним рішенням не було вирішено по суті позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, що є порушенням вимог частини 7 статті 84 ГПК України та не враховано вимоги пункту 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" №01-08/163 від 12.03.2009 року, яким передбачено, що якщо у позовній заяві зазначено двох (чи більше) позивачів і справу розглянуто господарським судом по суті, то з огляду на вимоги частини 7 статті 84 ГПК України у рішенні має бути зазначено, як вирішено спір щодо кожного з них.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи та порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовів слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2010 року у справі № 17/19-22/17 скасувати.

В задоволенні позову Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області відмовити.

В задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Глинської сільської ради Роменського району Сумської області відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Повний текст постанови складено 07.12.2010 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Мухіна Н.Ю.

08.12.10