Рішення № 12773359, 30.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2010Справа №2-7/5511-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, б. 27 «А», ідентифікаційний код 34636673)

До відповідача Фірми «Атлант» (95000, м. Сімферополь, вул. Менделєєва, 9/5, кв. 38, ідентифікаційний код 13793491)

Про стягнення 3373,97 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Данілічева Г. В., предст., дов. від 05.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Сутністьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Фірми «Атлант» 3373,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за видатковою накладною №КД-0001950 від 01.10.2009 р. був придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» товар на загальну суму 660,00 грн., а також отримані послуги з технічного обслуговування автомобіля на суму 2713,97 грн., однак оплата за отриманий товар та послуги здійснена не була, у зв’язку з чим заборгованість Фірми «Атлант» перед ТОВ «Кримський автомобільний дім» складає 3373,97 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

30.11.2010 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 24.11.2010 р. відповідачем була частково сплачена заборгованість в сумі 1576,00 грн., у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1797,97 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» на підставі видаткової накладної №КД-0001950 від 01.10.2009 р. був переданий у власність Фірми «Атлант» певний товар на суму 660,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис представника Фірми «Атлант» у зазначеній видатковій накладній. Повноваження представника відповідача підтверджуються відповідною довіреністю №185 від 01.10.2009 р. на одержання товарно-матеріальних цінностей, заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що 01.11.2009 р. та 26.02.2010 р. позивачем були надані Фірмі «Атлант» послуги з технічного обслуговування автомобілю на загальну суму 2713,97 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт №КД-0000424 від 01.11.2009 р. та №КД-0000068 від 26.02.2010 р.

Отже, загальна вартість переданого відповідачеві товару та наданих послуг складає 3373,97 грн., яка сплачена своєчасно не була, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі були укладені усні правочини, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обов’язок щодо оплати вартості отриманого товару та послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем були порушені зобов’язання по оплаті за укладеними усними правочинами. Так, з підписаного обома сторонами акта звірки взаємних розрахунків від 28.02.2010 р. вбачається, що заборгованість Фірми Атлант» перед ТОВ «Кримський автомобільний дім» складає 3373,96 грн.

В той же час, після звернення позивача до суду відповідачем була частково сплачена заборгованість в сумі 1576,00 грн., про що свідчить відповідна банківська виписка, у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення цієї суми боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Так, в п. 3 Роз’яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Однак, відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 1797,96 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» про стягнення з Фірми «Атлант» боргу у загальній сумі 1797,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що частина заборгованості була погашена відповідачем після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фірми «Атлант» (95000, м. Сімферополь, вул. Менделєєва, 9/5, кв. 38, ідентифікаційний код 13793491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, б. 27 «А», ідентифікаційний код 34636673) заборгованість у розмірі 1797,96 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фірми «Атлант» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський автомобільний дім» заборгованості в сумі 1576,00 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим           (підпис)           І. І. Дворний

Рішення підписано 01.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.