Постанова № 12773027, 12.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2010 р. № 13/384

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:І. Воліка (доповідача),

Н. Капацин,

О. Кролевець,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на постанову від 21.06.2010

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 13/384

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"

простягнення 20 319 247,77 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаКолесніков А.К. (дов. від 15.04.2010 № 33-21/5826);

відповідачаЛарьков В.І. (дов. від 14.09.2010 № 926);

Лакуста О.І. (дов. від 11.10.2010 № 1087);

третьої особине з’явились;

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.10.2010, у зв’язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі –ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (надалі –ПАТ "Родовід Банк") про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1 від 23.07.2008 у сумі 20 552 611,09 дол. США, яка складається з: 20000 000,00 дол. США –заборгованість за кредитом, 319 277,77 дол. США –заборгованість по процентам, 4722 964,11 грн. –заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, 24 746,67 грн. заборгованість за сумою процентів по кредиту.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, згідно яких позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 21 727 055,55 доларів США, що за курсом НБУ на 12.03.2010 складає 173 390 594,11 грн., з яких: прострочена сума основного боргу –20000 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ на 12.03.2010 становить 159 608 000, 00 грн.; суму прострочених процентів - 1 727 055,55 доларів США, що за курсом НБУ на 12.03.2010 складає 13 782 594,11 грн.; пеню за порушення термінів повернення кредиту та плати за кредит у сумі 21 944 828,81 грн.(з урахуванням заяви від 16.03.2010 № 33-32/3863).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов’язання за Кредитним договором № 1 від 23.07.2008 щодо повернення суми кредиту, а тому відповідно до ст. ст. 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума кредиту з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо" (надалі –ТОВ "Сан Ремо").

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 13/384 (судді Курдельчук І.Д.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 20000 000, 00 доларів США погашення кредиту, 1 727 055,55 доларів США оплату процентів за кредитом, 2853,93 доларів США витрати по сплаті державного мита, 209,32 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 (колегія суддів: Корсак В.А. –головуючий, судді –Коршун Н.М., Авдєєв П.В.) рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 13/384 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, відповідач - ПАТ "Родовід Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 скасувати, а прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "УкрСиббанк" у стягнення пені за порушення термінів повернення кредиту та плати за користування кредитними коштами у сумі 21944828,81 грн., а також відмовити у задоволенні до стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 1727055,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема, 549, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 218, 230 Господарського кодексу України, оскільки збільшення процентної ставки у 2 рази з 14 % річних до 28 % річних, у разі порушення зобов’язання є відповідальністю за неналежне виконання зобов’язання, а не платою за користування кредитними коштами. Крім цього скаржник зазначає, що оскільки судами невірно визначено правову природу річних, збільшення яких у два рази є штрафною санкцією, то невірно застосовано положення ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою забороняється під час дії мораторію нарахування штрафних санкцій; також судами допущено порушення процесуальних норм, оскільки справу розглянуто без участі третьої особи. Вказані порушення, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Позивач –ПАТ "УкрСиббанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів відповідача, у з в’язку з їх не обґрунтованістю та безпідставністю, та просив залишити оскаржувані рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23.07.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 1, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит, а останній, в свою чергу, зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 20000000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному Договорі (надалі –Кредитний договір).

          Відповідно до пункту 1.2.1 Кредитного договору, для отримання кредиту Позичальник кожного разу з посланням на цей договір надсилає Банку лист-заявку на отримання кредиту. Лист-заява повинен містити суму траншу та термін його повернення, при цьому термін повернення не може перевищувати термін повернення кредиту, що вказаний в пункті 1.2.3 Договору, а саме, не пізніше 22.07.2009.

24.07.2008 позивач отримав Лист-заявку, на підставі якого перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 000,00 доларів США на кореспондентський рахунок відповідача № 36248294 в CITIBANK N.A., New York Уогk, SWIFT-CITIUS33, що підтверджується відповідними SWIFT повідомленнями формату МТ202 про перерахування коштів. Виконання позивачем своїх зобов’язань за Кредитним договором підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до Листа-заявки від 24.07.2008, відповідач зобов’язався повернути наданні кредитні кошти у наступному порядку: 7000 000,00 доларів США не пізніше 20.07.2009, 7000 000,00 доларів США не пізніше 21.07.2009, 6000 000,00 доларів США не пізніше 22.07.2009.

Під час дії Кредитного договору, в період з 31.07.2009 по 31.09.2009, відповідачем сплачено відсотки за ставкою 14% річних у сумі 558055,57 доларів США, що підтверджується довідкою Банку від 20.10.2009, меморіальними валютними ордерами та SWIFT повідомленнями.

Разом з тим, відповідачем не було повернуто суму кредиту у встановлений договором строк до 22.07.2009.

Таким чином, між сторонами склалися кредитні правовідносини, які регулюються положеннями Глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 цієї Статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач, не повернувши кредитні кошти у строк до 22.07.2009, допустив порушення приписів ст. ст. 526, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, а тому судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 20 000 000,00 доларів США суми кредиту.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Положеннями частини 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсотки. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків перед, передбачених законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно пункту 1.3.1 Кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо невстановлена інша ставка згідно умов цього договору.

В пункті 1.3.2 Кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 28 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується в до всієї заборгованості клієнта по основній сумі боргу незалежно від розміру простроченої заборгованості.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов’язання по Кредитному договору виконав неналежним чином, обов’язок щодо сплати процентної ставки у розмірі 14% річних виконав частково на зазначену вище суму.

В пунктах 1.3.3, 1.3.4 та 1.3.5 Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів на суму кредитних коштів фактично наданих банком позичальнику згідно з умовами кредитного договору за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку (відповідачу). Нарахування процентів здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом "факт/360", відповідно до Постанови Правління НБУ від 18.06.03 № 255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається останнім днем.

Враховуючи те, що відповідачем не у повному обсязі сплачено проценти за користування кредитом, суди перевіривши розрахунок несплачених процентів дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 1 727 055,55 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно частини 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, згідно пункту 7.1 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню у розмірі 0,2 відсотка від суми існуючої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісії), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості але у будь-якому разі не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, суди дійшли висновку, що розмір пені за період прострочення становить 4 647 142,21грн. - за основною сумою кредиту та 24 575, 54 грн. - за сумою процентів по кредиту, але відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з того, що постановою Правління НБУ від 13.03.2009 № 139 у ВАТ "Родовід Банк" введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, що в силу ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", зупиняє нарахування штрафних санкцій на час дії мораторію та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Судами правомірно не прийнято посилання відповідача на введення мораторію, як на підставу відмови у позові виходячи з наступного.

Постановою Правління НБУ № 138 від 13.03.2009 в АТ "Родовід Банк" призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 по 15.09.2009, який в подальшому Постановами НБУ від 15.09.2009 № 551, від 15.10.09 № 616 та від 15.12.09 № 743 було продовжено до 15.03.2010.

На момент введення в АТ "Родовід Банк" мораторію Закон України "Про банки та банківську діяльність" діяв у редакції від 12.12.2008, і стаття 2 цього Закону визначала мораторій як зупинення виконання банком майнових зобов’язань в зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно частини 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 12.12.2008 мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Разом з тим, термін виконання зобов’язання відповідача по поверненню кредитних коштів настав 22.07.2009, тобто після введення мораторію. Таким чином, на момент виникнення прострочення зі сторони відповідача, на виконання зобов’язань за кредитним договором дія мораторію не розповсюджувалась.

При цьому судами правомірно не застосовано Закон України "Про банки та банківську діяльність" в редакції Закону від 24.07.2009 № 1617-VІ, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Касаційної інстанцією не приймається до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що судами з порушення Закону України "Про банки та банківську діяльність" стягнуто штрафні санкції у розмірі 1 727 055,55 доларів США, виходячи з того, що в силу ст. 1048 Цивільного кодексу України, кредитний договір (договір позики) є оплатним договором. Оплата по договору позики встановлюється у вигляді відсотків, які будуть нараховуватись в залежності від строку користування майном або грошовими коштами. При цьому розмір відсотків законодавцем не встановлюється та не обмежується, а отже, сторони мають право самостійно встановити розмір відсотків за користування позикою.

Таким чином, чинне законодавство під процентами розуміє плату за користування грошовими/коштами, розмір якої залежить від багатьох факторів, але головними з них є рівень кредитного ризику та строк користування кредитом.

При укладенні кредитного договору сторонами був узгоджений наступний розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, зокрема, за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка у розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (п. 1.3.1 кредитного договору); за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін їх повернення встановлюється процентна ставка у розмірі 28 % річних (п.1.3.2 кредитного договору).

Зміна розміру процентної ставки у зазначених випадках обумовлена саме тими факторами, перелік яких передбачений нормами Цивільного кодексу України, зокрема збільшенням ризику кредитної операції та строком користування кредитними коштами. Зміна розміру процентної ставки є зміною умов зобов’язання контрагента, настання якої зумовлене певними обставинами, встановленими сторонами у договорі. Зазначене вище кореспондує також з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна умов зобов’язання (зокрема збільшення плати за користування коштами) та сплата неустойки є окремими видами наслідків порушення зобов’язання.

Таким чином, зміна розміру процентів за користування кредитними коштами, обумовлена кредитним договором, не приводить ні до зміни їх правової природи, тобто вони залишаються платою за користування наданими коштами, ні до зміни правових підстав їх сплати, оскільки у всіх, передбачених кредитним договором випадках, підставою сплати процентів є отримання та користування кредитними коштами. Уклавши кредитний договір, відповідач погодився не тільки з видом та обсягом свого зобов’язання за цим договором, але і з умовами його зміни.

За наведеного, твердження відповідача, що проценти, передбачені п.1.3.2 Кредитного договору, є штрафними санкціями безпідставні.

Також, колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника щодо порушення судами при вирішенні спору норм процесуального права, у зв’язку з розглядом справи за відсутності третьої особи ТОВ "Сан Ремо", оскільки з матеріалів справи вбачається, що третя особа належним чином повідомлялась про місце та час розгляду справи, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, про що свідчить факт ознайомлення третьої особи з матеріалами справи, а її неявка у судові засідання та вирішення справи по суті за її відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових актів.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вис новки господарських судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Родовід Банк", оскільки судами попередніх інстанцій було всебічно та повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 у справі № 13/384 залишити без змін.

Головуючий, суддя І. Волік

Судді : Н. Капацин

О. Кролевець