Рішення № 127729223, 26.05.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3555/25

Провадження № 2/711/2267/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Кеденко Я.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» в особі свого представника адвоката Пархомчука С.В. через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2090253 від 01.07.2021 в загальній сумі 9840 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 01.07.2021 між ТОВ«Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2090253, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3 000 грн строком на 30 днів, які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому, між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» (фактором) 24.12.2021 укладено договір факторингу № 02-24122001, на підставі якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача. Натомість всупереч умов договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином своїх зобов`язань з повернення кредиту ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, внаслідок чого станом на 10.01.2025 розмір заборгованості відповідача складає 9840грн, із яких 3 000 грн- заборгованість за основним боргом, 6 840 грн заборгованість за процентами. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2025 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення вказаних у мотивувальній частині недоліків сім днів з дня її отримання.

На виконання ухвали суду від 24.03.2025 представником позивача ОСОБА_2 01.04.2025 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.04.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначивши, що просить проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, по день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка не була вручена останній з причин відсутності адресата за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст.128, ч. 10 ст.130ЦПК Українисуд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом направлення смс-повідомлення та опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Лінеура Україна» (товариством) та ОСОБА_1 (клієнтом) 01.07.2021 укладений в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2090253, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М522.

Згідно з умовами вищевказаного договору товариство надає клієнту кредит у сумі 3000грн, зі строком кредитування 30 днів (тобто до 30.07.2021 включно), стандартною процентною ставкою 1,9 % та зниженою процентною ставкою 1,9 %, яка застосовується, якщо клієнт до 30.07.2021 (включно) або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, здійснить повне погашення кредитної заборгованості, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку (абз. 2 п. 1.2, п. 1.3, 1.4.1, 1.4.2 договору).

За цим договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (абз. 1 п. 1.2 договору).

Клієнт зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 6.4.1 договору)

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом факт/факт (п.3.1 договору).

Укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (п. 1.1 договору).

Відповідачу ОСОБА_1 01.07.2021 надано кредит в сумі 3 000 грн шляхом його перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ«Універсальні платіжні рішення» № 33522-0403 від 04.03.2024.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» 24.12.2021 укладений договір факторингу № 02-24122001, на підставі якого право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту №2090253 від01.07.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу».

Позивачем на виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України 13.01.2025 на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 2090253 від 01.07.2021, однак на момент подачі позову до суду така вимога залишена відповідачем без виконання.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2090253 від 01.07.2021, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами ЦК України та Закону України№1734-VIIIвід 15.11.2016«Про споживчекредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦКУкраїни).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст.3Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст.1054ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 2090253 від 01.07.2021,який підписанийвідповідачем звикористанням електронногопідпису одноразовимідентифікатором М522.На підставітакого договорувідповідачем 01.07.2021отримані кредитнікошти врозмірі 3000грн,які воназобов`язуваласьповернути зісплатою процентівза кожендень користуваннякредитом,однак впорушення умовдоговору незробила цього.В такомукредитному договорі,зокрема уп.11містятьсявсі ідентифікуючі дані відповідача.

Статтею 509 ЦКУкраїни визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідност.1049ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями12,13,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2090253 від 01.07.2021 і вона користувався такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 6 840 грн, то слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони погодили, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (до 30.07.2021). До періоду розрахунку процентів включається включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана у графіку платежів.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що строк дії договору складає 30 днів, тобто з 01.07.2021 до 30.07.2021, а отже аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми процентів, обчислених за період з 01.07.2021 до 30.07.2021, ґрунтуються на приписах ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 3.1 договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунку станом з дати видачі кредиту (з 01.07.2021) до закінчення строку, на який він виданий (до 30.07.2021) загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 1710 грн, а тому правомірними є вимоги лише щодо стягнення суми процентів саме у такому розмірі.

Роблячи такі висновки, суд враховує те, шо право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Тому на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, та достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також, враховуючи, що відповідач грошові кошти від позивача отримала та користувалась ними, однак, свої зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.07.2021 належним чином та у визначені сторонами строки не виконала, порушивши умови договору, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 4 710 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3000 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період фактичного користування кредитом з 01.07.2021 до 30.07.2021 - 1710 грн.

У зв`язку з цим, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 4710 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.12,81 ЦПК Українивідповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп., а також з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2ст.141 ЦПК Українидо стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 160 грн 33 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 422 грн 40 коп. /сума плаченого судового збору/ х 47,9% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 160 грн 33 коп.)

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10500грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу», додатковою угодою № 1 до такого договору, акт про отримання правової допомоги від 28.04.2025 та платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги № 3 7974 від 28.04.2025.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПКУкраїни, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» (ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження за адресою: вул. Кирилівська 82, оф. 7, м. Київ) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2090253 від 01.07.2021 в сумі 4 170 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1160 грн 33 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, а всього 7330 грн 33 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2025.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження за адресою: вул. Кирилівська 82, оф. 7, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар