Вирок № 127727892, 29.05.2025, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/73/2025

Справа № 557/285/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

секретар судового засідання ОСОБА_7

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023180000000397 від 24.01.2023, щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українець, громадянин України, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Водій ОСОБА_3 20.10.2023 о 13 год 17 хв керуючи автомобілем марки «AUDI A8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі «Київ - Чоп» зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівного, в порушення вимог пунктів 12.6 «г» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі швидкістю не менше ніж 139,2...148,8 км/год, що перевищує максимальну допустиму швидкість руху для транспортних засобів на даній ділянці дороги, що становить 110 км/год, в межах 298 км + 370 м автодороги «Київ - Чоп», поблизу селища Гоща Рівненської області, та в порушення вимог пунктів 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні небезпеки для руху, яку він об?єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та на правій смузі призначеній для руху зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівного, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «ЗАЗ ТF698К», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який виконуючи маневр розвороту ліворуч, дозволеному для цього місці, виїхав на смуги призначені для руху зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівного.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ЗАЗ TF698K», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинув на місці події, а пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до медичного закладу де цього ж дня померла.

Порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожного руху, а саме:

- п. 10.1, що вимагає від водія перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.3, що вимагає від водія у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об?єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу;

- п. 12.9 б), що забороняє водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пункті 12.6 г) - на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, - перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків - смертю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями потерпілої, обвинуваченого, матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого та постановами про визнання речовими доказами.

3.Позиції сторін кримінального провадження.

3.1.Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 14 лютого 2025 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_10 та затверджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів НПУ Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_11 .

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 286 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, зазначила, що наявні обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та обставини, що обтяжують покарання відсутні. Прокурор просила призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286 КК України у виді п`яти років позбавлення волі та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнути з обвинуваченого суму витрат на залучення експертів.

3.2. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, надав показання, не оспорював правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи.

Захисник не заперечував достатності доказів щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, просив призначити покарання ОСОБА_3 з мінімальним строком позбавлення волі, який визначений у санкції відповідної статті, із застосуванням ст. 75 КК України, з огляду на його щире каяття, відшкодування шкоди та характеризуючі матеріали.

3.3. Позиція потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання, правову кваліфікацію дій обвинуваченого не оспорювала, при призначенні покарання обвинуваченому просила призначити йому покарання з випробуванням.

Представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив при призначенні покарання звільнити обвинуваченого від покарання з випробуванням на піставі ст. 75 КК України.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

4.1.Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінальних правопорушень, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення.

Зокрема, показав, що того дня рухаючись по трасі Київ-Чоп в строну Рівного наближаючись до розвороту трапилася дорожньо транспортна-пригода, внаслідок якої загинуло двоє людей. Точної швидкості руху він не пам`ятає, мабуть рухався з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху; намагався мінімалізувати наслідки, спробувавши уникнути зіткнення, взявши праворуч, однак не вдалося. Разом із ним в авто був ще один пасажир. Автомобіль належить дружині підприємця, на якого він працює. Зазначив, що допомагав слідству, завжди з`являючись за викликом. Був на похоронах загиблих, там просив пробачення у дітей загиблих. Зазначив, що на момент зіткнення асфальтове покриття було вологим і слизьким.

В судовому засідання ще кілька разів просив пробачення у потерпілої, заявляв що шкодує про вчинене і щиро в ньому розкаюється.

4.2.Показання потерпілої.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що була донькою загиблих. Вона востаннє бачила батьків у день їх смерті, вони заїжджали до неї на роботу у відділення «Укрпошти», після чого поїхали. Приблизно за 40 хвилин їй зателефонував брат, якому, в свою чергу зателефонували свідки пригоди, і повідомив їй про загибель батьків. Коли вона приїхала на місце пригоди матір уже забрали у лікарню, а тіло батька лежало на дорозі, прикрите тканиною. Заявила, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, він вибачався перед нею, а також заплатив значну суму грошей у якості відшкодування шкоди.

4.3. Показання свідків.

Свідки у цьому кримінальному провадженні судом не допитувалися з огляду на позицію сторін обвинувачення та захисту.

4.4. Письмові докази.

Судом досліджено документи, які характеризують ОСОБА_3 , а також постанови про визнання доказами.

5.Висновки суду.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду не заявляли клопотання про визнання наданих прокурором доказів недопустимими, відповідно до положень частини третьої статті 89 КПК України.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

6.Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає не зазначені стороною обвинувачення у обвинувальному вироку щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки обвинувачений дієво розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілій збитки, заподіяні злочинним діянням.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

7.Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обвинувачений ОСОБА_3 є таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив необережний тяжкий злочин, на обліках у лікаря-нарколога, у лікаря-психіатра не перебуває, має інвалідність, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований. Суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі, з мінімальним строком, що передбачений у санкції частини 3 статті 286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, визначений законом.

Разом з тим, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, тому вбачає підстави для звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 КК України, з покладенням на останнього відповідних обов`язків.

З огляду на наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, позицію потерпілої, суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі, строком, що дорівнює найменшій межі, вказаної в санкції частини 3 статті 286 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК України, буде співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченої додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходив з того, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків.

8.Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо вирішення цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 81271,65 грн, розмір яких підтверджений документально та які, відповідно до положень частини 2 статті 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

У даному кримінальному провадженні заходи забезпечення не застосовувались, цивільний позов не заявлений.

9. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень частини 9 статті 100 КПК України.

10. Мотиви ухвалення рішення щодо запобіжного заходу.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю у 3 (три) роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 час попереднього ув`язнення, а саме з моменту його затримання та тримання під вартою з 30 січня 2025 року по 10 лютого 2025 року включно, та на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання, його попереднє ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 81271 (вісімдесят одну тисячу двісті сімдесят одну) гривню 65 коп. витрат за залучення експертів.

Накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області арешт на автомобіль марки «AUDI A8», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_13 скасувати.

Накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області арешт на автомобіль марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав на праві власності ОСОБА_8 скасувати.

Після вступу вироку в законну силу речові докази:

- автомобіль марки «AUDI A8», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_13 , який передано власниці на відповідальне зберігання - повернути їй, як власниці, звільнивши від зобов`язань за передавальною розпискою;

- автомобіль марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав на праві власності померлому ОСОБА_8 , який знаходиться на території відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за адресою: вул. Застав`я, 11, селище Гоща Рівненського району Рівненської області повернути спадкоємцям ОСОБА_8 ;

- зразки букального епітелію ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , змиви з керма та внутрішньої ручки водійських дверей, подушку безпеки з місця водія, подушку безпеки з переднього пасажирського місця автомобіля марки «AUDI A8», реєстраційний номер НОМЕР_3 , які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області знищити;

- модуль керування системою безпеки AIR BAG SENSOR 4HO 959 655 H з автомобіля марки «AUDI A8», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області повернути власниці ОСОБА_13 ;

- оптичні диски № 1 та № 2, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.

Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1