Рішення № 127726618, 22.05.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4987/24

Провадження № 2/362/579/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючого - судді Мартинцової І.О.,

за участі секретаря - Жеребко Ю.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що він перебував з відповідачкою в близьких стосунках до укладення шлюбу. Познайомились вони в 2016 році під час його подорожі до України. Між ними виникли почуття, вони почали зустрічатись, перебували в близьких стосунках. Після певних непорозумінь між ними, вони припинили спілкування і відповідачка, яка на той час була вагітною, не повідомила позивача про даний факт і народивши сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , записала його батьком іншу особу. Після народження сина сторони примирились, продовжували підтримувати близькі стосунки, внаслідок чого відповідачка знову завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку ОСОБА_4 . Оскільки на момент народження дітей сторони по справі не перебували в зареєстрованому шлюбі запис про батьків дітей був вчинений зі слів матері в порядку ст.135 СК України. Позивач, вважаючи себе біологічним батьком дітей, просить визнати його батьком та з метою дотримання етнічної культури,етносу та культурно-мовної компетенції, бажає надати своїм дітям імена турецького походження, додавши їх до вже існуючих, звичних дітям імен, внісши відповідні зміни до актових записів про їх народження.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Від представника позивача - адвоката Стукалової І.В. до суду надійшла заява, в якій остання просить проводити розгляд справи без її участі та участі позивача та враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує права та інтереси інших осіб, просить, в силу вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, подавши заяву (а.с. 62,) в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також в судове засідання не з`явився, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі (а.с.70).

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 ЦПК України.

Положеннями частини 3 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про часткове задоволення позову в підготовчому судового засіданні, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статті5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 4 статті. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом достовірно встановлено, що 06.09.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується витягом з книги реєстрації шлюбів № 1093 ( а.с.13).

Відповідач є матір`ю двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження міститься в матеріалах справи а.с.17) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження міститься в матеріалах справи а.с.19). Запис про батьків дітей був вчинений в порядку статті 135 СК України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про їх народження (а.с.21-22).

Вважаючи себе біологічним батьком дітей, позивачем ініційоване питання призначення по справі судово-генетичної експертизи, проведення якої ухвалою суду від 19.09.2024 було доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с.42-43).

Відповідно до положень статті51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно змісту частин першої та другої статті121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Пленум Верховного Суду України, у Постанові від 15.06.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 5) роз`яснив, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року № 3 роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

У відповідності до вимог статтей 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно п. 3 Методичних рекомендацій, батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Відповідно до висновку експерта №103-209-2024, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складає величину 99,99% ( а.с.53-56)

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц і від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична, молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Отже, суд вважає повністю доведеним той факт, що ОСОБА_1 є біологічним батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За таких обставин, вимога позивача про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами (надалі-Правила), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

Відповідно до вимог п. 2.16.4 Правил - на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, з системного аналізу положень Правил вбачається, що при визнанні батьківства змінюються відомості лише про батька та пов`язані з цим зміни (прізвище, по-батькові), а тому підстав для внесення змін в зазначенні імен дітей суд не вбачає.

Разом з тим, враховуючи, що судом визнано позивача батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо внесення відомостей про позивача як батька до відповідних актових записів цивільного стану про народження дітей зі зміною їх прізвища та по батькові.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 197,200, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст. ст. 121, 122, 128, 129, 133, 134 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 (по батькові відсутнє), ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Туреччини, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Василькова Київської області.

Внести зміни до актового запису № 103 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який складено 21.02.2017 року Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме:

-у графі «відомості про батька» записати « ОСОБА_1 (по батькові відсутнє) ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Туреччини»,

-у графі «прізвище» дитини замість « ОСОБА_3 » вказати « ІНФОРМАЦІЯ_6 »,

-у графі «по батькові» дитини замість « ОСОБА_3 » вказати « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Визнати ОСОБА_1 (по батькові відсутнє), ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Туреччини, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Василькова Київської області.

Внести зміни до актового запису № 666 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який складено 07.12.2018 року Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме:

-у графі «відомості про батька» записати « ОСОБА_1 (по батькові відсутнє) ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Туреччини»,

-у графі «прізвище» дитини замість « ОСОБА_4 » вказати « ІНФОРМАЦІЯ_6 »,

-у графі «по батькові» дитини замість « ОСОБА_4 » вказати « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.05.2025.

Суддя Мартинцова І.О.