Рішення № 127720471, 29.05.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/13253/24

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати позивачу щомісячної доплати до його пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни. відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 із змінами, у розмірі 25% від основного розміру (18677,12 грн.) без урахування фактично нарахованих сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022-2024 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, без обмеження загальної суми пенсії граничною величиною;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, згідно з постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (18677,12 грн.), з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 та 2023 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168 без обмеження загальної суми пенсії граничною величиною, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу з 01.03.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, згідно з постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (18677,12 грн.) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2022, 2023 та 2024 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, без обмеження загальної суми пенсії граничною величиною, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії та всіх доплат за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2023 по день фактичної виплати пенсії;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати коштів за один місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ГУ ПФУ в Житомирській області відмовило йому у здійсненні нарахування і виплати щомісячної доплати до його пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, після її перерахунку в березні 2024 року за рішенням суду у справі № 240/32022/23, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 із змінами (далі за текстом - Постанова № 1381) у розмірі 25% від основного розміру пенсії (18677,12 гри.) з урахуванням сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022- 2024 роки, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 № 118, віл 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, без обмеження загальної суми пенсії граничною величиною. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказував, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами (державними органами, з яких особи були звільнені зі служби) довідок про розмір грошового забезпечення. На виконання вимог ч. 4 ст. 63 Закону та у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб» позивачу було здійснено перерахунок пенсії. На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Також представник відповідача зазначив, що позивач просить провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 % від основного розміру, дії ГУ ПФУ повністю відповідають вимогам законодавства, зазначена доплата до пенсії обраховується у розмірі 25% від основного розміру.

Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначенимистаттями 257 - 262 КАС України, а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 15.05.2018 року отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01.05.2024 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №240/32022/23, а саме:

Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі: 18677,12 грн. з урахуванням індексації: 24945,62 грн. з урахуванням доплати, зокрема Індексація базового ОСНП 2022(23346,4* 0,140), Індексація базового ОСНП 2023(26614,9* 0,1970), Індексація базового ОСНП 2024(28114,9* 0,0796)

Збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 18677,12 грн.

Підсумок пенсії (з надбавками) склав 31388,43 грн

З урахуванням максимального розміру пенсії, пенсія позивача склала 23610 грн.

ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою, в якій просив, зокрема здійснити дії з обчислення, нарахування та виплати мені щомісячної доплати до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 (в редакції Постанови КМ № 118 від 16.02.2022) у розмірі 25% від основного розміру пенсії (18677,12 грн.), з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022-2023 роки за період, починаючи з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року, та з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022-2024 роки з 01 березня 2024 року без будь-якого обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом від 22.03.2024 року № 8021-5587/П-02/8-0600/24 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/32022/23, з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 № 240/32022/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії з 01.02.2021 року. Сума доплати по перерахунку за рішенням суду становить 162295,73 грн. На даний час розрахунковий розмір пенсії, в обчисленому на виконання судових рішень розмірі, з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постанови Кабінету Міністрів України № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», становить 31388,43 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії, становить 23610,00 грн.

Листом від 01.07.2024 року №16776-14883/П-02/8-0600/24 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений з цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Розрахунковий розмір пенсії на виконання рішень судів з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» становить 26978,31 грн.

Вважаючи дії ГУ ПФУ в Житомирській області при здійснені перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюютьсяЗаконом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(надалі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до статті18,19 Закону № 2262-ХІІпенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цимЗаконом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Статтею 21 Закону №2262-ХІІпередбачено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗакономпризначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України упостанові №1381 від 28.12.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення"установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.

Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.

Отже, основний розмір пенсії з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, збільшується на 25 відсотків.

Пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118"Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієїпостанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієїпостанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"установлено, що з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118"Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" тапункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168"Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієїпостанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієїпостанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 на підставі Постанови КМУ №168,а з 01.03.2024 - на підставі Постанови КМУ №185.

01.03.2023 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із врахуванням: індексації базового ОСНП за 2023 рік в сумі 1500 грн, індексації базового ОСНП за 2022 рік в сумі 3268,50 грн та збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 18677,12 грн. (основного розміру пенсії) в сумі 4669,28 грн.

При цьому, розмір пенсії з урахування індексації становить 29692,79 грн.

Таким чином, із наведеного вище слідує, що починаючи з 01.03.2023 збільшення основного розміру пенсії позивача на 25% здійсненовід основного розміру пенсії 18677,12грн., внаслідок чого сума такого підвищення склала 4669,28грн.

Крім того, на виконанняпостанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024, за підсумком розмір пенсії становить 31388,43 грн.

Однак до виплати розмір пенсії обмежено та становить 23610,00грн.

Відповідно до інформації з розрахунку пенсії позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням індексації базового ОСНП за 2024 рік в сумі 1500 грн. та збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 18677,12 грн. (основного розміру пенсії) в сумі 4669,28 грн.

Разом із тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України упостанові №1381 від 28.12.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення"встановлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.

Отже, сума збільшення основного розміру пенсії (25%) при перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2023 повинна розраховуватися виходячи з суми отриманої з додавання суми основного розміру пенсії та індексацій за 2022 та 2023 роки.

Таким чином, розрахунок збільшення основного розміру пенсії (25%) у 2023 році має здійснюватись відповідно до п. 1 Постанови КМУ №1381, а саме: (18677,12 грн. (основний розмір пенсії) +3268,50 грн. (індексація базового ОСНП2022) +1500 грн. (індексація базового ОСНП2023)) = 23445,62 * 25% та становити 5861,41 грн.

Відтак, розрахунок збільшення основного розміру пенсії (25%) у 2023 роціта у 2024 році аналогічно має здійснюватись відповідно до п. 1 постанови КМУ № 1381 наступним чином: (основний розмір пенсії + індексація базового ОСНП2022 + індексація базового ОСНП2023+ індексація базового ОСНП2024 ) * 25% .

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду вказаних вище, суд вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення позивачу перерахунку і виплати пенсії по інвалідності з урахуванням підвищення до пенсії, відповідно до положень пункту 1постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381, у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022, 2023 та 2024 роки.

Суд також звертає увагу позивача на те, що право громадян, пенсія яким призначена у 2023-2024 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьоїстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентованістаттею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокремастатті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»тастатті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Суд звертає увагу на те, що легалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернувшись до суду з цим позовом 15.07.2024, позивач заявив позовні вимоги з 01 березня 2023 року, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 15.01.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другоїстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий правовий висновок стосовно строків звернення до суду про перерахунок пенсії сформульовано у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі №160/18021/24, від 30 квітня 2025 року у справі №520/16669/24 та він підлягає врахуванню судом у силу вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другоюстатті 245 КАС Україниповноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 15.01.2024 по 29.02.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно з постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (18 677,12 грн.) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії, визначених постановами Уряду від 16.02.2022 № 118, № 168, та з 01.03.2024, визначених постановами Кабінетом Міністрів України від 16.02.2022 № 118, № 168, № 185, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Щодо частини позовних вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Частиною сьомоюстатті 43 Закону №2262-XII(в редакціїЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIIIчинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом другим резолютивної частинирішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьомастатті 43 Закону №2262-XIIвтратила чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згодом відповідно доЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомійстатті 43 Закону №2262-XIIслова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесенихЗаконом №1774-VIIIз урахуваннямрішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що уЗаконі №2262-XIIвідсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

З огляду на вказане, слідує висновок, що протягом 2017-2020 роківстаття 43 Закону №2262-XIIне передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесеніЗаконом №1774-VІІІдо частини сьомої 43Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 21.12.2021 №120/3552/21-а, та від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.

Щодо доводів пенсійного органу про те, що правомірно здійснено виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, суд зазначає таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставіЗакону №2262-XII, десятьмапрожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в діюЗаконом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

ЦимЗаконом №3668-VIвнесено зміни устаттю 43 Закону №2262-XIIшляхом викладення її в редакціїЗакону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомоїстатті 43 Закону № 2262-XIIта положення частини першоїстатті 2 Закону № 3668-VІ(у частині поширення її дії наЗакон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно доЗакону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідаєстатті 17 Конституції Україниположення частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-XII.

Разом з тим, положеннястатті 2 Закону №3668-VI(у частині поширення її дії наЗакон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія міжЗаконом №2262-XII, з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, таЗаконом №3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають нормиЗакону №2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не нормиЗакону №3668-VI.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другоїстатті 19 Конституції України.

Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно ізЗаконом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятоюстатті 17 Конституції України.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положеньЗакону №3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.

Стосовно позовних вимог в частинінарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії та всіх доплат за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2023 по день фактичної виплати пенсії, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону №2050-ІІІ).

Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ).

Зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такого ж правового висновку дійшов Верховного Суду у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 у справі № 280/676/19 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17.

Оскільки наявний факт невчасної виплати позивачу сум підвищення пенсії з 15.01.2024, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно постанови Верховного Суду 15.10.2020 №240/11882/19, розглядаючи позовні вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу, одночасно з вимогами про зобов`язання нарахувати і виплатити такий дохід, в задоволенні яких суди першої та апеляційної інстанцій відмовили з огляду на їх передчасність, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення. Зауважила, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов`язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.

Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2 4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.

Вчинення активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії з 15.01.2024 до моменту його фактичної виплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід частково задовольнити.

Також відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 371 КАС Українисуд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

У цій справі заявлені позивачем позовні вимоги, про обґрунтованість яких суд дійшов висновку під час її розгляду, носять зобов`язальний характер та не стосуються присудження і виплати певних сум. Відтак, вимога позивача про негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць задоволенню не підлягає.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, тому суд не вирішує питання їх розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до його пенсії з 15.01.2024, з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 із змінами, у розмірі 25% від основного розміру пенсії (18677,12 грн.) без урахування фактично нарахованих сум підвищення (щорічної індексації) пенсії за 2022-2024 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, із застосуванням обмеження загальної суми пенсії граничною величиною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15.01.2024 по 29.02.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (18677,12 грн.) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 та 2023 роки, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2024 доплату (25%) підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни, згідно з постановою Кабунету Міністрів України № 1381 від 28.12.2011, виходячи з основного розміру його пенсії (18677,12 грн.) з урахуванням фактично нарахованих сум підвищення (індексації) пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2022, 2023 та 2024 роки, визначений постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої пенсії за весь час затримки виплати з 15.01.2024 по день фактичної виплати пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко