Рішення № 127713455, 27.05.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2157/25

Провадження № 2/175/493/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року с. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойко О.М.

із секретарем судового засідання Кальченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

В позовних вимогах позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс», заборгованість у розмірі 15 608,13 грн., а також судові витрати.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 22.06.2018 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100-702-850-2-18-Г.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Кредит надається на споживчі цілі шляхом: видачі грошових коштів з каси Банку готівкою (пункт 1.2. Кредитного договору).

Пунктом 2.3. Кредитного договору передбачено, що загальний розмір Кредиту становить 15 560,17. Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 15% (пункт 2.4. Кредитного договору).

Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов`язання Позичальником заборгованість його повністю погашається.

Відповідно до умов Кредитного договору, 22.06.2018 року Банк надав кредитні кошти, що підтверджується Випискою/особовим рахунком з 22.06.2018 по 02.12.2022.

Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти, а Відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти та інші платежі за Кредитним договором.

Станом на 17.07.2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р. перед Банком у розмірі 15 608,13 грн., яка складається з: 12 921,93 грн. заборгованість за кредитом; 741,20 грн. заборгованість за відсотками; 1 945,00 грн. заборгованість за комісіями.

25.06.2024р. відбувся електронний аукціон з продажу право вимоги за кредитними договорами в кількості 95 угод, що укладені з фізичними особами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-33264 від 25.06.2024р. переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», код ЄДРПОУ: 43556600.

Згідно з платіжною інструкцією №2 від 02.07.2024 року, призначення платежу: «373981351629, оплата за лот GL1N426093, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», ЄДРПОУ:43556600, протокол GFD001-UA-20240618- 33264 від 25.06.2024 року, ціна продажу: 302 805,24 грн. без ПДВ».

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна АТ «МЕГАБАНК».

17.07.2024 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» керуючись статтями 6, 512-519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом GFD001- UA-20240618-33264 від 25.06.2024 року, уклали Договір №GL1N426093 про вiдступлення (купiвлi-продажу) прав вимоги.

Відповідно до Додатка №1 до Договору №GL1N42609З про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2024 року, Банк відступив Позивачу право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р. у розмірі 15 608,13 грн.

Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення (Вих. №46 від 17.07.2024р.) з проханням здійснити погашення заборгованості у розмірі 15 608,13 грн. на банківський рахунок ТОВ «СКС ТРАНС», але Відповідач не здійснив погашення заборгованості.

Таким чином, станом на 09.12.2024 року, заборгованість Відповідача перед Позивачем, як правонаступника АТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018 року, становить 15 608,13 грн., яка складається з 12 921,93 грн. заборгованість за кредитом; 741,20 грн. заборгованість за відсотками; 1 945,00 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідач ознайомившись із позовною заявою надав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує позовні вимоги та просить суд застосувати строки позовної давності.

Вказав, що до суду не надано жодного належного доказу отримання відповідачем коштів за кредитним договором.

Докази наданні позивачем, на думку відповідача, не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ознайомившись із відзивом на позовну заяву позивач надав до суду заперечення на відзив я в яких підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Вказали, що відповідач фактично, з відзиву на позовну заяву, не заперечує факту укладення кредитного договору.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, через його необґрунтованість та безпідставність.

У судове засідання сторони не з`явились. Про час та місце були належним чином повідомленні. Позивач через свого представника надав клопотання в якому підтримав позовні вимоги та просив суд слухати справу без його участі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що 22.06.2018 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100-702-850-2-18-Г.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Кредит надається на споживчі цілі шляхом: видачі грошових коштів з каси Банку готівкою (пункт 1.2. Кредитного договору).

Пунктом 2.3. Кредитного договору передбачено, що загальний розмір Кредиту становить 15 560,17. Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 15% (пункт 2.4. Кредитного договору).

Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, у відсотках від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, та становить 2,50% (пункт 2.8. Кредитного договору).

Як встановлено пунктом 2.9. Кредитного договору розмір щомісячного платежу, грн., який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, становить 1 799,41 (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять гривень 41 копійок).

Підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. пункту 3.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитодавець зобов`язується для обліку Кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 для обліку нарахованих процентів за Кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

У свою чергу, підпунктами 3.2.1., 3.2.3. пункту 3.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16:00 годин 21 червня 2019 року; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі за Договором на передбачених Договором умовах.

Пунктом 3.3.5. Кредитного договору зазначено, що Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання Позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Пунктом 4.1. Кредитного договору визначено, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором.

Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов`язання Позичальником заборгованість його повністю погашається.

Відповідно до умов Кредитного договору, 22.06.2018 року Банк надав кредитні кошти, що підтверджується Випискою/особовим рахунком з 22.06.2018 по 02.12.2022.

Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти, а Відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти та інші платежі за Кредитним договором.

Станом на 17.07.2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р. перед Банком у розмірі 15 608,13 грн., яка складається з: 12 921,93 грн. заборгованість за кредитом; 741,20 грн. заборгованість за відсотками; 1 945,00 грн. заборгованість за комісіями.

25.06.2024р. відбувся електронний аукціон з продажу право вимоги за кредитними договорами в кількості 95 угод, що укладені з фізичними особами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-33264 від 25.06.2024р. переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», код ЄДРПОУ: 43556600.

Згідно з платіжною інструкцією №2 від 02.07.2024 року, призначення платежу: «373981351629, оплата за лот GL1N426093, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», ЄДРПОУ:43556600, протокол GFD001-UA-20240618- 33264 від 25.06.2024 року, ціна продажу: 302 805,24 грн. без ПДВ».

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна АТ «МЕГАБАНК».

17.07.2024 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» керуючись статтями 6, 512-519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом GFD001- UA-20240618-33264 від 25.06.2024 року, уклали Договір №GL1N426093 про вiдступлення (купiвлi-продажу) прав вимоги.

Відповідно до Додатка №1 до Договору №GL1N42609З про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2024 року, Банк відступив Позивачу право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018р. у розмірі 15 608,13 грн.

Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення (Вих. №46 від 17.07.2024р.) з проханням здійснити погашення заборгованості у розмірі 15 608,13 грн. на банківський рахунок ТОВ «СКС ТРАНС», але Відповідач не здійснив погашення заборгованості.

Таким чином, станом на 09.12.2024 року, заборгованість Відповідача перед Позивачем, як правонаступника АТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 22.06.2018 року, становить 15 608,13 грн., яка складається з 12 921,93 грн. заборгованість за кредитом; 741,20 грн. заборгованість за відсотками; 1 945,00 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до положень частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Тож, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Згідно з положеннями чинного законодавства України, зокрема, відповідно до норм Цивільного кодексу України, передача права вимоги може здійснюватися шляхом відступлення права вимоги.

У даному випадку ТОВ «СКС ТРАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 15 608,13 грн., в результаті викупу права вимоги за кредитними договорами в кількості 95 угод, що укладені з фізичними особами. Придбавши це майно на аукціоні, ТОВ «СКС ТРАНС» отримало право вимоги, яке раніше належало АТ «МЕГАБАНК», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.

Таким чином, ТОВ «СКС ТРАНС» є новим кредитором щодо Відповідача на підставі договору №GL1N426093 про вiдступлення (купiвлi-продажу) прав вимоги від 17.07.2024 року.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання.

За правилом частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору №100-702-850-2-18-Г від 22.06.2018 року та його умови.

Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи Позивача про порушення Відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за користування кредитними коштами.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Враховуючи викладене, наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку ОСОБА_1 містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням.

Таким чином, Позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками Позичальника), та надані Позивачем розрахунки кредитної заборгованості підтверджені належними доказами. Факт отримання кредитних коштів Відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Відповідно до виписок, а також до розрахунку за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г від 22.06.2018р., здійсненого Позивачем, у період з 02.07.2018 року до 03.09.2018 року Позичальник здійснював погашення заборгованості за кредитним договором. Це свідчить про наявність кредитних зобов`язань та підтверджує, що Позичальник отримав відповідні грошові кошти.

В іншому випадку відсутні підстави для виконання зобов`язань за кредитним договором №100-702-850-2-18-Г від 22.06.2018р.. Позичальник розпочав виконання своїх зобов`язань, що фактично підтверджує факт отримання кредитних коштів. Подальше припинення погашення заборгованості не спростовує сам факт отримання кредиту, а лише свідчить про порушення ним договірних зобов`язань.

Отже, здійснення платежів на виконання кредитного договору у зазначений період є належним доказом отримання Позичальником кредитних коштів, тому твердження про відсутність доказів отримання кредиту є безпідставними.

Щодо застосування строків позовної давності слід вказати наступне.

Виходячи з ст. 267ЦК Україниособа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267ЦК України).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Згідно з нормою статті 526ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611ЦК України).

Відповідно до статті 610ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1050ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 Кодексу.

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору, це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідност.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК Українивизначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» (код ЄДРПОУ 43556600) суму заборгованості у розмірі 15608,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» (код ЄДРПОУ 43556600) судові витрати у вигляді судового збору 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн., що загалом складає 8422,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.