Постанова № 127707303, 23.05.2025, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1186/25

Провадження № 3/694/405/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.05.2025 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

зач. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 серії ЕПР1 № 303832, 18.04.2025 о 00:26 год в м. Звенигородка по вул. Б. Хмельницького, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21061, НОМЕР_1 , маючи технічну несправність, а саме: на передній осі транспортного засобу встановлені шини з різним протектором малюнка, а також ліве колесо мало пошкодження - оголений корд, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, порушив п.31 ПДР України повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 3 ст. 121, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом роз`яснено.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, щиро розкаявся та зазначив, що транспортний засіб належить не йому, а гр. ОСОБА_2 . Того дня його попросили відвезти знайомих, оскільки вони перебували в стані алкогольного сп`яніння. Транспортний засіб перед рухом не оглянув, однак правил дорожнього руху не порушував, обирав при русі безпечну швидкість. Додав, що проживає в одному населеному пункті, а працює в іншому, наявна певна відстань і позбавлення права керування дуже вплине на його життя, оскільки автобусів між даним сполученням населених пунктів не має. За все життя притягується вперше, має хвору матір, якій потрібний догляд, просив суд суворо його не карати.

Представник адвокат Терещенко Р.В. в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 є добросовісним громадянином, притягується вперше, має хвору матір, яка потребує допомоги та додав довідку Гончариського старостинського округу. Просив застосувати мінімальне покарання, врахувавши щире каяття особи, що притягується.

Санкція ч. 4 ст. 121 КУпАП передбачає накладення на порушника штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Відтак, захисник просить суд індивідуалізувати покарання, обмежившись накладенням штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів, без позбавлення права керування терміном на строк від 3 до 6 місяців.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність це передбачено ст. 33 КУпАП.

Як зазначив у судовому засіданні захисник, ОСОБА_1 , отримавши посвідчення водія, не допустив скоєння жодного адміністративного правопорушення (за виключенням правопорушення, що є кваліфікуючим відносно інкримінованого - ч. 1 ст. 121 КУпАП). Його дії не спричинили жодної шкоди громадським або державним інтересам.

ОСОБА_1 проживає у с. Гончариха, доглядає за матір`ю, при цьому працює у смт Єрки. Позбавлення права керування для нього є рівноцінним втраті засобів до існування.

Щодо законодавчого обґрунтування слід зазначити наступне.

Згідно приписів статей 1, 8 Конституції України, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Чинна редакція ч. 4 ст. 121 КУпАП встановлює безальтернативний вид покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування чи адміністративний арешт.

У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності.

Аналогічним чином, в даному випадку, є заборона застосування нижче від передбаченого, санкцією закону КУпАП, стягнення відносно осіб, які притягаються до відповідальності в разі визнання винним.

Захисник просить суд індивідуалізувати покарання, обмежившись призначенням покарання, що є меншим, ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність, призначивши штраф у межах санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП без позбавлення права керування.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-третьою цієї статті, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Частинами ж 1-3 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за: керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів ч. 1 ст. 121 КУпАП; керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації ч. 2 ст. 121 КУпАП; керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 303832 від 18.04.2025; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3044647 від 13.09.2024, згідно з якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4526487 від 18.04.2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень; долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського; фотокопіями документів та т/з.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Згідно з п. 31.3 б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Так, матеріали справи містять копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3044647 від 13.09.2024, згідно з якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, що підтверджує факт вчинення ним повторно протягом року будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-третьою ст. 121 КУпАП.

Судом встановлено, що 18.04.2025 о 00:26 год в м. Звенигородка по вул. Б. Хмельницького, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21061, НОМЕР_1 , маючи технічну несправність, а саме: на передній осі транспортного засобу були встановлені шини з різним протектором малюнка, а також ліве колесо мало місце пошкодження, а саме оголений корд, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, порушив п.31 ПДР України повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 3 ст. 121, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначав, що: адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (перше речення абзацу першого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010); суспільна користь адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи [перше речення абзацу першого підпункту 2.5 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21 липня 2021 року № 3-р(II)/2021].

За частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 Кримінального кодексу України у справі про призначення судом більш м`якого покарання, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить пункт 3 частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину. Встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що визначені в Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) поняття „кримінальне звинувачення, „кримінальне правопорушення мають „автономне значення. У зв`язку із цим Європейський суд з прав людини відповідно до сформованих ним критеріїв самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення. Критеріями, на підставі яких Європейський суд з прав людини встановлює, чи застосовувати кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві [тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо]; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи [рішення у справі Engel and others v. The Netherlandsвід 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), § 82, § 83]. Перший критерій є лише початковим і не має визначального значення. Водночас другий і третій критерії є вирішальними для з`ясування того, чи підпадає діяння під визначення „кримінальне правопорушення у розумінні Конвенції. Для застосування статті 6 Конвенції в аспекті розуміння поняття „кримінальне звинувачення достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось „кримінальним згідно з Конвенцією або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до „кримінальної сфери [рішення у справі Lutz v. Germany від 25 серпня 1987 року (заява № 9912/82), § 55].

Таким чином, за сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як значні адміністративні штрафи, позбавлення права керування транспортними засобами є співмірними з кримінальним покаранням.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини та враховуючи санкцію ч. 4 ст. 121 КУпАП, суд дійшов висновку, що покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами є співмірною з кримінальним покаранням.

Відтак, принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 24 КУпАП).

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд бере до уваги твердження, викладені захисником, про індивідуалізацію покарання, та те, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам.

Як обставину, що пом`якшує відповідальність останнього суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена. В його діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, і вважає за необхідне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбаченим санкцією ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Вирішуючи питання позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує вимоги закону, що свідчать про необхідність застосування до правопорушника такого виду стягнення одночасно з накладенням стягнення у вигляді штрафу, однак вважає за необхідне застосувати принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП, врахувавши те, що ОСОБА_1 повністю визнав вину, щиро розкаявся, його дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, те, що керування транспортним засобом для ОСОБА_1 як особи, що працює та проживає на значній відстані, позбавить його заробітку.

Отже, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Отже, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року, що становить 605,60 грн.

Керуючись ст.33,40-1, ст.121,283,284,294 КУпАП, суддя

постановила:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винниму скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 121 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

Рахунок для оплати штрафу

(Отримувач коштів ГУК у Черкаській області/ 21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37930566, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA918999980313030149000023001, Код класифікації доходівбюджету 2108130).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рахунок для оплати судового збору

(Отримувач коштів, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача, Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача, UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету, 22030106).

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 місяці.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області.

Суддя О.Ю. Смовж