Рішення № 12768743, 19.10.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-8741/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми, зустрічному позову ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, про відшкодування збитків, визнання договорів поруки та іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся з позовом, в якому просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором № 11342451000 від 14 травня 2008 року на користь АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі: 87 687,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.12.2009 року становить 700 663,11 грн., з яких:

76 890,54 доларів США, що дорівнює 614 393,86 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;

9 768,02 доларів США, що дорівнює 78 051,36 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

81,61 доларів США. що дорівнює 652,07 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

946,85 доларів США, що дорівнює 7 565,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом;

судові витрати у розмірі 1820 грн. в тому числі 1700 грн. суми сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засідання представник АКІБ «УкрСиббанк» позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на його необгрунтованість.

Відповідач ОСОБА_1 предявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та у свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд:

- визнати кредитний договір, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком „Укрсиббанк" №072-В/52 від 14.05.2008 року недійсним, як вчинений внаслідок обману та прояву нечесної підприємницької практики;

- стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку „Укрсиббанк" на його користь 87 597,9 дол.США у відшкодування збитків, спричинених згаданим вище недійсним правочином;

- визнати договір іпотеки №11330448000/1 від 14.05.2008 року та договір поруки № 1/072-В/52 від 14.05.2008 року недійсними.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом просив суд у задоволенні основного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день та час його проведення повідомлялася належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає основний позов таким, що підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

14 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11342451000.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 77200 дол.США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувані і повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14 травня 2029 року згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток № 2 до Кредитною договору) та сплатити за користування кредитом процентну ставку в розмірі 13,50 % річних.

Згідно з Додатком № 2 до Кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватись, не пізніше визначеного Графіком дати кожного календарного місяця протягом всього строку дії Кредитного договору.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Попри взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені Кредитним договором терміни.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредит) (всієї суми або його частини) та /або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, наступають наслідки передбачені пунктом 8.1. Кредитного договору.

Таким чином, станом на 03.12.2009 року розмір заборгованості позичальника по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені зa договором про надання споживчого кредиту № 11342451000 становить 87 687,02 дол.США, що за курсом НБУ станом на 03.12.2009 року становить 700663,11 грн. з яких:

76 890.54 доларів США, що дорівнює 614 393.86 грн. заборгованість за простроченим кредитом;

9 768.02 доларів США, що дорівнює 78 051,36 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

81,61 доларів США. що дорівнює 652,07 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

946,85 доларів США, що дорівнює 7 565,82 грн. - неня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Розрахунок додається.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором №11342451000 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11342451000/2 від 14 травня 2008 року.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає мере кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до Розділу 1 договору поруки від 14 травня 2008 року №11342451000/2 поручитель зобов'язується перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Кредитного договору 1 1342451000. в повному обсязі як існуючих на момент укладання договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Відповідальність Поручителя і Боржника за основним зобовязанням є солідарною.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 11342451000 від 14 травня 2008 року на користь АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі: 87 687,02 доларів США (вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят сім доларів США, 02 центи), що за курсом НБУ станом на 03.12.2009 року становить 700 663,11 гривень (сімсот тисяч шістсот шістдесят три гривні, 11 коп.), з яких:

76 890,54 доларів США, що дорівнює 614 393,86 грн. - заборгованість за простроченим кредитом;

9 768,02 доларів США, що дорівнює 78 051,36 грн. - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

81,61 доларів США. що дорівнює 652,07 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

946,85 доларів США, що дорівнює 7 565,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

- судові витрати у розмірі 1820 грн. в тому числі 1700 грн. суми сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, про відшкодування збитків, визнання договорів поруки та іпотеки недійсними суд вважає можливим відмовити, з викладених нижче підстав.

Умовою Договору про надання споживчого кредиту №11342451000 від 14 травня 2008 року є надання Банком позичальнику (позивачу за зустрічним позовом) кредитних коштів у розмірі 77 200 дол.США. Зазначений обов'язок Банк виконав в повному обсязі, факт чого підтверджується Позичальником у своїй зустрічній позовній заяві.

Зі свого боку Позивач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених у Договорі, а також сплатити можливі штрафні санкції за порушення його умов (п.п.1.1, 4.1, 4.2, розділ 8 Договору).

Відповідно до ст.626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Підписання обома сторонами оспорюваного Договору підтверджує той факт, що між такими сторонами було досягнуто згоди по усіх істотних умовах цього Договору, а, отже, Договір був укладений.

Слід зазначити, що протягом строку чинності Договору Позивач вчиняв дії, спрямовані на його виконання, зокрема здійснював платежі за Договором у валюті кредиту - доларах США, що також засвідчує згоду Позивача з умовами оспорюваного Договору.

Обґрунтовуючи висновок про неправомірність вираження зобов'язання у договорі в іноземній валюті, Позивач послався на положення ст. 524 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Зазначений висновок Позивача спростовується наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 19 листопада 2002 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч.3 ст.14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Таким чином, Банк (відповідач) має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Договором відповідає вимогам законодавства.

Висновок Позивача про обов'язковість отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій:

а) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміні суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

б) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, є безпідставним та спростовується наступним.

Відповідно до ст.5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст. 5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок Позивача про обов'язковість отримання Банком або Позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до ст.44 ЗУ «Про Національний банк України» діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Так у Положенні про порядок діяльності "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонду" (США) та його кредитно-фінансової установи в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ №269 від 01.11.1995р. зазначається, що кредити в іноземній валюті господарюючим суб'єктам приватної форми власності України Установа надає на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (п. 6 зазначеного Положення). За наявністю в Установи генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку України Установа має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України - господарюючим суб'єктам приватної форми власності, (п.10 зазначеного Положення).

Таким чином, Банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Щодо висновку Позивача про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами Договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, зазначаємо наступне.

Аналіз положень ст.47 та ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення ,про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу,затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією.

Як зазначено вище, АКІБ «УкрСиббанк» отримав від банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 19 листопада 2002р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за Договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів України дозволяє зробити висновок, що надання Банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Банку Національним банком України, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Необхідно зазначити, що, укладаючи договір, позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані банком проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені Договором.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики). Обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти, передбачений також ст.1054 ЦК України. Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Підстави, на які посилається позивач ніяким чином не пов'язані з умовами Договору. Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, надав кредитні кошти згідно з умовами договору, позивач в свою чергу власноручно підписав Договір та отримав те, на що розраховував.

Крім того, на спростування слів позивача щодо невиконання банком при укладенні Договору умов ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» надаємо в якості додатку до цих заперечень копію Додатку № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11263910000 від 06.12.2007 року - Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту та копію Додатку № 3 до Договору - «Тарифи Банку».

Відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику (позивачеві), як це виходить зі змісту положень ст. 1046, 1054 Цивільного кодексу України. Кошти в обов'язковому порядку мають бути повернуті в тій самі валюті, в якій одержані та в кількості, що відповідає умовам договору з нарахованими процентами та іншими платежами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Позивач вказує на те, що правочин між ним і Банком було укладено під впливом обману. Однак це спростовується наступним.

Позивач, посилаючись на норми ч.2 ст. 230 ЦК України в обґрунтування вимоги про відшкодування йому збитків та моральної шкоди, не звертає уваги на норми абзацу другого ч. 1 вказаної статті, яка встановлює, що «обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування».

Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, Позичальник приймав на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мав будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Крім того, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», «Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним».

Також Позивачем не доведено і факт обману його при укладенні Договору, тоді як відповідно до п.20 вищезгаданої Постанови ПВС України, «Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману».

Позивачем не наведено доказів в підтвердження того, що його введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо природи правочину або ж прав та обов'язків сторін. При цьому, ч. 2 ст. 230 ЦК України передбачено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, однак в цій частині суду не надано належних та допустимих доказів для підтвердження обґрунтування позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, у п. 10.13 Договору Позивач підтвердив свою згоду з умовами Договору, свої права та обов'язку за Договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови Договору, а також те, що всі умови Договору йому зрозумілі та є справедливими по відношенню до нього, а також, що перед його укладанням отримав від Відповідача інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, підстави, передбачені ст.ст.229-233 ЦПК України для визнання правочину недійсним (зокрема, укладення договору під впливом помилки чи обману), - в даному випадку - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 11342451000 від 14 травня 2008 року на користь АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі: 87 687,02 доларів США (вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят сім доларів США, 02 центи), що за курсом НБУ станом на 03.12.2009 року становить 700 663,11 гривень (сімсот тисяч шістсот шістдесят три гривні, 11 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк». п/рах.№29092000001400 в філії АКІБ «УкрСиббанк» «Київське регіональне управління», МФО 300733, код ЄДРПОУ 21665979) судові витрати у розмірі 1820 грн. в тому числі 1700 грн. суми сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, про відшкодування збитків, визнання договорів поруки та іпотеки недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя: