Постанова № 127680049, 27.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44113/24

Провадження № 3/761/189/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керівника ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Київська, будинок 6В), паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий Відділом оформлення документів № 3 Управління оформлення документів, що підтверджують громадянство України ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, 06.11.2023, за ст. 483 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до тексту протоколу про порушення митних правил №0137/126000/24 від 21.08.2024 року, 02.03.2024 на митну територію України через пункт пропуску «Чоп- Захонь» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці у транспортному засобі з р.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на адресу ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309, Україна, 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6В) ввезено партію товару «котли побутові газові навісні сталеві для побутових систем опалення потужністю не більше ніж 100 КВт в комплекті кріплення до стіни та труба для відводу газів в асортименті» (далі - котли навісні) всього 1 позиція 1 товару, загальною вагою брутто - 9 211,80 кг, нетто - 8 923,80 кг та заявленою фактурною вартістю 36 944,16 євро.

Підставою для переміщення товару «котли навісні» через митний кордон України були наступні документи: попередня митна декларація одержувача ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309) від 28.02.2024 № 24UA100000751232U0, а також товаросупровідні документи: інвойс від 26.02.2024 № 24 22/Е, згідно якого фактурна вартість товару складає 36 944,16 євро та міжнародна автомобільна накладна CMR від 26.02.2024 № б/н.

У відповідності до вказаних товаросупровідних документів продавцем та відправником товарів виступає компанія «BSG Caldaie a Gas S.p.A.» (33170 Italy Poedenone Via Pravolton 1/b), одержувачем та покупцем - ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309), відправлення товару здійснено з території Італії.

Вказаний товар транспортним засобом з р.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 доставлено у зону діяльності Київської митниці до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний» (08623, Київська обл., смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 5).

04.03.2024 товар було заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 24UA100230504035U4 декларантом (митним брокером) ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 01.05.2021 № 010521, укладеного з ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309).

Разом із митною декларацією № 24UA100230504035U4 Київській митниці були надані такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 14.07.2022 №DUS 04- 072022, укладений між компанією «BSG Caldaie a Gas S.p.A.» (Італія) та ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309), Книжку МДП № АХ.85524491, інвойс №24 22/Е від 26.02.2024, накладну CMR від 26.02.2024 № б/н, договір про надання митно- брокерських послуг від 01.05.2021 №010521 та інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в графі 44 вказаних митних декларацій.

21.06.2024 з метою перевірки законності ввезення компанією ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309) товарів «побутові котли та запчастини до них» на митну територію України, Координаційно-моніторинговою митницею до Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби додатком до листа № 7.9-1/7.9-20-5/4/2316 направлено проект запиту до митних органів Італії.

16.07.2024 до Координаційно-моніторингової митниці надійшла відповідь від митних органів Італії (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 16.07.2024 №26/26-04/7/1631) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України товару «побутові котли та запчастини до них» на адресу ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309).

Від митних органів Італії отримано копію експортної декларації ЕХ А1№9421Е від 27.02.2024, виданої в Італії, за якою здійснено митне оформлення товару «котли навісні».

Згідно із відомостями з експортної декларації ЕХ А1№9421Е від 27.02.2024 відправником товарів у гр. 2 вказано компанію «BSG CALDAIE A GAS S.P.A.» (VIA PRAVOLTON, IB 33170 PORDENONE IT), одержувачем у гр. 8 зазначено «DUS TRADE LTD» (STR. KYIVSKA, BUILDING 6V, 08132 KYIV REGION - UCRAINA), вартість товару «котли навісні» вагою брутто - 9 211,80 кг, нетто - 8 923,80 кг вказана 106 434 євро.

Підставою для митного оформлення вказаного товару в митних органах Італії за експортною декларацією ЕХ А1№ 9421 Е від 27.02.2024 був інвойс № 24 22/Е.

Під час співставлення відомостей, зазначених у експортній декларації ЕХ А1№9421Е, отриманої від митних органів Італії (лист Департаменту міжнародної взаємодії від 16.07.2024 №26/26-04/7/1631), з даними, які містяться у документах, поданих до митного оформлення за митною декларацією від 04.03.2024 № 24UA100230504035U4, встановлено невідповідність інформації щодо вартості товару.

За митною декларацією від 04.03.2024 № 24UA100230504035U4, фактурна вартість товару «котли навісні» вагою брутто - 9 211,80 кг, заявлена відповідно до інвойсу від 26.02.2024 № 24 22/Е, виданого компанією «BSG CALDAIE A GAS S.P.A.» (Італія) для ТОВ «ДЮС ТРЕЙД», становить 36 944,16 євро. Відповідно до матеріалів відповіді митних органів Італії, а саме експортної декларації ЕХ А 1 № 9421 Е, вартість товару «котли навісні» вагою брутто 9 211,80 кг, становить 106 434 євро.

Отже, відомості щодо вартості товару з відповіді митних органів Італії не відповідають даним, вказаним у документах, поданим при переміщені товару через митний кордон України та їх митному оформленню представником ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34335309).

Таким чином, на думку Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, директор ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, таких, що містять неправдиві відомості, необхідні визначення їх митної вартості.

Відповідно до тверджень Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представник Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України Григораш Д.І. просив визнати ОСОБА_1 винуватим з підстав, зазначених у протоколі, та застосувати до нього адміністративне стягнення, встановлене санкцією ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Феделеш Е.М. заперечував винуватість ОСОБА_1 , як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у порушенні митних правил, зазначав, що митний орган при здійсненні своїх повноважень щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів в рамках ст. 54 МК України при здійсненні митного оформлення товарів за митною декларацією дійшов висновку в тому числі про вірність визначення митної вартості та випустив товари у вільний обіг. Такий факт в свою чергу підтверджує, що декларант належним чином виконав всі обов`язки в процедурі митного оформлення товарів, включаючи правильність визначення митної вартост і товару.

При цьому, висновки митного органу про переміщення вказаних товарів через митний кордон України ТОВ «ДЮС ТРЕЙД» з приховуванням від митного контролю базуються лише па співставленій митним органом інформації, зазначеної в отриманих експортних деклараціях та митних деклараціях. Розбіжність чи відповідність відомостей в даних документах жодним чином не може свідчити про недостовірність чи неправдивість відомостей, що внесені декларантом до митної декларації, пред`явленої до митного оформлення.

Крім того, наголошував, що ОСОБА_1 не має та не мав ніякого відношення оформлення експортної декларації та до осіб, що здійснювали митне оформлення товарів за такою експортною декларацією. Інформацію про вартість товарів, що була вказана у експортній декларації, ОСОБА_1 дізнався лише з протоколу, про те, за якою митною вартістю здійснювали митне оформлення товарів в країні експорту ОСОБА_1 на момент ввезення товарів не знав та не міг знати, та не мав обов`язку перевіряти такі відомості, адже придбав товари за ціною, визначеною згідно інвойсів, а тому у декларанта були всі підстави здійснити митне оформлення товарів саме за наявними в останнього інвойсом та іншими товаросупровідними документами.

Суд, заслухавши пояснення представників митниці, представника особи щодо якої складено протокол, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст.483 МК України, об`єктивна сторона складу даного правопорушення характеризується діями, що направлені на переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, правопорушення, передбачене частиною першою статті 483 Митного кодексу України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару - є підробленими, чи одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Правопорушення, передбачене частиною першою статті 483 МК України характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час подання органу доходів і зборів документів на митне оформлення товару, як підстави для переміщення таких товарів.

Так, склад правопорушення в даному випадку полягає саме в умисному переміщенні товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, що є підробленим, чи одержаним незаконним шляхом або містять неправдиві дані.

Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена статтею 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративно правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», судам необхідно враховувати (п. 6 Постанови), що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон.

Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Згідно роз`яснень в п. 4 цієї Постанови судам необхідно врахувати, що документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені, чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Водночас, представником Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України не надано жодних переконливих доказів на користь того, що при врахуванні вартості товарів перевага повинна надаватися інформації, отриманої від іноземних митних органів на підставі декларації, поданої експортером.

При цьому митний орган жодним чином не навів підстав та не довів, у зв`язку з чим італійська експортна декларація має переваги над митною декларацією від 04.03.2024 № 24UA100230504035U4.

З точки зору суду таку обставину (дійсну вартість товарів) можна було б встановити шляхом проведення відповідної оцінки задекларованого товару. У разі визначення його вартості у розмірі, більшому ніж було заявлено декларантом, у митного органу існували б підстави для висновку про заниження митної вартості товару з боку імпортера. В той же час жодної такої оцінки митним органом до матеріалів справи представлено не було. За таких умов наявність основоположної обставини, яка підлягає встановленню при притягненні особи до відповідальності за порушення митних правил в такого роду випадках, належним чином доведена не була.

З представлених до суду митним органом матеріалів не вбачається, що як до випуску товарів у вільний обіг, так і після їх випуску, митним органом приймалося б рішення про коригування митної вартості товарів, що свідчить про відсутність сумнівів в заявленій митній вартості товару, оформленого за спірною митною декларацією.

У той же час, в матеріалах справи наявний лист від постачальника товару в якому останній зазначає, що дійсною вартістю товару є 36 944,16 євро.

Щодо наданих представником Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України документів, складених іноземною мовою суд зазначає наступне.

Додатково подані документи складені італійською мовою та подані до суду без належного перекладу на державну мову.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою, якою відповідно до ст. 10 Конституції України є українська мова.

Відповідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю .

Згідно з правилами, викладеними ч. 1 ст. 492 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.

Отже, суддя може надати оцінку документам, які стали підставою складання відносно особи протоколу про порушення митних правил, і на які посилається митний орган, як на докази вини особи, лише за наявності належним чином оформленого перекладу з мови оригіналу на українську мову.

Долучені до справи документи, які отримані митним органом на запит від митних органів інших держав, не мають офіційного перекладу на українську мову, а також не засвідчені належним чином, що позбавляє вважати їх офіційними, а тому вони не можуть бути використані як належні докази в даній справі.

Матеріали справи містять лише неофіційний переклад листа митної агенції Італії від 17.04.2025 № 233466/RU/CV, який виконано якоюсь особою, однак такий переклад теж не можна вважати офіційним, оскільки вказані документи митного органу не прошиті та не посвідчені відповідним перекладачем, зокрема не зрозуміло чи має особа, що його здійснювала право та свідоцтво фахівця у галузі перекладу.

Відтак, суд наголошує, що надання складених іноземною мовою документів до суду без належного та достовірного перекладу таких документів позбавляє суд можливості досліджувати такі документи та брати їх до уваги.

Згідно статті 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст. 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Диспозиція ст. 483 МК України містить вичерпний перелік відомостей, за неправдивість яких передбачена відповідальність.

Проте митний орган передчасно та безпідставно прийшов до висновку про порушення, не надавши беззаперечних доказів вчинення дій ОСОБА_1 , що мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Так, суб`єктивна сторона для кваліфікації дій за ст. 483 МК України характеризується умисною формою вини. Проте достовірних даних про наявність суб`єктивної сторони в діях ОСОБА_1 як складової адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що одним з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року (справа N 760/10803/15-а; провадження N К/9901/19074/18).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «позарозумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Разом з тим, у рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Верховний Суд України у п.39 своєї постанови від 08 липня 2020р. у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Всупереч вимогам ст.486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил здійснено неповно та без об`єктивного з`ясування всіх обставин. Уповноваженою особою митного органу не встановлено достовірних беззаперечних фактичних даних в підтвердження ознак як об`єктивного, так і суб`єктивного складу адміністративного правопорушення: вчинення ОСОБА_1 умисних дій, спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, тобто порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України.

Так судом встановлено, що протокол про порушення митних правил, та інші докази, які містяться в матеріалах справи не дають підстави стверджувати, що митними органами досліджувалося питання наявності у ОСОБА_1 суб`єктивної сторони у формі прямого умислу на переміщення товару через митний кордон України товарів з використанням при цьому документів, які є підробленими чи одержані незаконним шляхом, або містять неправдиві дані.

Крім того, в даному випадку митним органом не доведено, що декларантом було подано документи, які він отримав незаконним шляхом або ж є підробленими.

При цьому митними органами не досліджувалося, чи було відомо ОСОБА_1 про вартість товарів, що була вказана у експортній декларації, чи міг він самостійно дізнатися дану інформацію з публічних джерел.

Будь-яких переконливих фактичних даних, які б свідчили про умисне надання особою митним органам відомостей, які містяться в товаросупровідних документах на переміщення товарів на територію України, тобто за дії, що були спрямовані на приховування від митного контролю та які б утворювали об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суду не надано.

Крім того, у даному випадку декларантом при здійсненні митного оформлення товару виступав не ОСОБА_1 , а митний брокер, а відтак ОСОБА_1 не міг особисто подати митному органу документи, які містять неправдиві дані.

Згідно зі статтею 527 МК України, у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з постанов, зокрема, про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ у справах «Малофаєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013р., та «Карелін проти Росії», рішення від 20 вересня 2016р., ЄСПЛ серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що в суді не доведена наявність в діях особи об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, умислу на порушення митних правил, передбачених законодавством. За таких обставин провадження у справі необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Керуючись ст.ст. 483, 519, 524, 526, 527, 528 Митного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 40-1, 251, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 травня 2025 року