Рішення № 127672754, 28.05.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/1286/23

Провадження № 2/513/16/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретарів судового засідання Филипчук Л.В., Русавської Н.В.,

представника позивача Земщук О.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Сарата Одеської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

В провадженні Саратського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 2021/ОВР/427-000057 від 26 квітня 2021 року в розмірі 26 373,08 грн, посилаючись на ухилення відповідача від виконання договірного зобов`язання та судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 2864,00 грн.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощенного позовного провадження.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 листопада 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області. Справа надійшла до Саратського районного суду 20 грудня 2023 року.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21 грудня 2023 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, ОСОБА_1 , про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову.

Представник позивача просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому. У рамках цивільної справи, наразі будь-яких експертиз не проводилось, відомості відсутні. Неможливо надати пояснення щодо ідентичності кодів.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечив факт укладання ним договору із банком. Також зазначив, що в матеріалах справи два різних коди взагалі. Він не губив паспорт, йому не зрозуміло як підробили паспорт. Ідентифікаційні коди видані різними інспекціями, один його, а інший ні. Він ніколи не брав кредит, шукайте людину яка брала кредит, чому йому вміняють це. Йому сказали в поліції про цей факт, і він поїхав до банку, йому навіть не показали людину, яка брала кредит, в письмовому вигляді не надавали відповідь.

Судом встановлено, що 26 квітня 2021 року між ПАТ "УКРГАЗБАНК Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №2021/1 С/427-000151 приєднання до правил відкриття та обслуговування платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК Банк» відкрито договір споживчого кредиту.

Відповідно до Договору Банк встановив основні параметри кредитування: Орієнтовна сума кредиту 10000,00 грн; щомісячний платіж по кредиту 7,00% мінімум 50,00 грн, пільговий період 30 днів, процентна ставка 42,00 % річних, процентна ставка на прострочену заборгованість 42,00% річних, процентна ставка пільговий період 0,00001% річних. Комісія за видачу/встановлення кредиту 2,99%. Комісії платежі за додаткові та сукупні послуги 299,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього Договору утворилась заборгованість, яка станом 26 травня 2023 року становить 26373,08 грн, з яких:

- заборгованість по кредиту (поточна) 0,00 грн.;

- заборгованість по кредиту (прострочена) 19980,06 грн.;

- заборгованість по процентах (поточна) 0,00 грн.;

- заборгованість по процентах (прострочена) 6393,02 грн.

03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до начальника ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального проступку.

Відомості про кримінальне правопорушення 04 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023168240000065 за ч.1 ст.358 КК України.

Короткий виклад обставин кримінальне правопорушення, згідно заяви: 03 жовтня 2023 року до відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 про те, що його офіційні документи були підроблені у 2021 році невідомою особою з метою подальшого використання.

Відповідно до листа №15631/44139/2023 від 25 грудня 2023 року банку ОСОБА_2 повідомлено про звернення за підозрою можливого вчинення шахрайських дій невстановленою особою під час отримання кредитних карток, про що банком надано звернення до Київського ВП ГУНП в Одеській області, на підставі якого внесено відомості в ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №12020166480000248 за ознаками злочину передбаченого ст.358 ч.4 КК України.

Також в матеріалах справи маються запити АТ «Укргазбанк» від 21 грудня 2023 року та 12 серпня 2021 року щодо поданих заяв за фактом використання завідомо підроблених документів на ім`я ОСОБА_1 , постанова про закриття кримінального провадження від 30 березня 2024 року, яка в подальшому ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеса Щербіна А.В. була скасована, та листом від 09 грудня 2024 року №60.4-7001 позивача повідомлено, що на даний час матеріали кримінального провадження мають статус «у провадженні».

Крім того, судом також було дослідженого витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024167480000028 від 16 лютого 2024 року.

Отже, наявні по справі правовідносини виникли у зв`язку з укладенням договору №2021/I_ С/427-000151 від 26 квітня 2021 року з відповідачем, при цьому останній категорично заперечує факт такого укладення договору саме з ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 щодо правовідносин за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, «Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 вказав, що: «Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»».

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023168240000065, дата реєстрації провадження 04 жовтня 2023) та наданих довідок розслідується кримінальне правопорушення ч.4 ст.358 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався із відповідною заявою до правоохоронних органів щодо вчинення відносно нього шахрайських дій після того, як йому стало відомо про це, а також звертався до відділення банку.

Судом досліджені копія паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого 04 листопада 1996 року Татарбунарським РВУМВС України в Одеській області та картка фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_1 , які надані як стороною позивача, так і відповідача.

Суд враховує посилання представника позивача на відсутність у даній справі почеркознавчої експертизи, яка б спростувала факт укладеного договору, як стверджує представник, однак відповідачем на спростування доводів позивача надано копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого 04 листопада 1996 року Татарбунарським РВУМВС України в Одеській області та картка фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_1 , які відмінні від тих, які надані безпосередньо самим позивачем на підтвердження позовних вимог, їх не належність відповідачу позивачем не спростована.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей його паспортних даних та коду для отримання споживчого кредиту, що в подальшому дало змогу ініціювати платіжні операції.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Суд зазначає, що сама по собі відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом незаконної підробки офіційних документів відповідача та шахрайських дій невстановленої особи під час отримання кредитних коштів, не є підставою для задоволення позову позивача як позичальника про стягнення спірної суми коштів, оскільки в межах розгляду даної цивільної справи судом не встановлено та позивачем не доведено, що під час укладення кредитного договору відповідач дійсно був учасником цього правочину, ознайомився з умовами договору та погодився з ними, отримав кредитні кошти на визначених договором умовах і зобов`язався їх повернути.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Так як у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗБАНК», ЄДРПОУ 23697280, адреса для листування: м.Одеса, вул. Пушкінська, 7, 65026.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 28 травня 2025 року.

Суддя К. Ю. Рязанова