Рішення № 127663, 30.08.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2006 р.

Справа № 1/263-06-7710

за позовом ТОВ Виробничо-комерційне підприємство „Колібрі”

до відповідача: ТОВ „Автозбірне підприємство”

про стягнення 172,28 грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Борносус С.Ф., на підставі довіреності;

від відповідача: Слепньов В.Я., на підставі довіреності.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ТОВ Виробничо-комерційне підприємство „Колібрі”, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - ТОВ „Автозбірне підприємство”, про стягнення 2 734,60 грн., в тому числі 2 182,30 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період прострочення, 424,80 грн. пені, 127,51 3 % річних, на підставі договору від 05.03.2003р. № 6/2003.

30.08.2006р. відповідною заявою позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути 172,28 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

На підставі укладеного сторонами договору від 05.03.2003р. № 6/2003, додаткового погодження до цього договору від 16.01.2004р. № 6/2003, згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-здачі від 03.02.2004р. № 6/2003-3 ТОВ Виробничо-комерційне підприємство „Колібрі” на замовлення ТОВ „Автозбірне підприємство” виконало роботи вартістю 1 728,00 грн.

З огляду на викладене й ту обставину, що відповідач своєчасно не виконав зобов’язання щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, ТОВ Виробничо-комерційне підприємство „Колібрі” в судовому порядку вимагає стягнути нараховану на залишок наявної заборгованості пеню в розмірі 172,28 грн.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об’єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що всупереч умов від 05.03.2003р. № 6/2003, додаткового погодження до цього договору від 16.01.2004р. № 6/2003 відповідач не оплатив вартість прийнятих робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 182,30 грн. з урахуванням індексу інфляції за період прострочення, яку на дату звернення з позовом ліквідовано не було, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору оплата товару здійснюється не пізніше 10 днів від дати підписання акту приймання виконаних робіт.

Наявні матеріали справи свідчать про додержання позивачем наведених норм чинного законодавства та положень договору. Поряд із цим, відповідач не надав доказів належного виконання зобов’язань, позовні вимоги не оспорив.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.2 укладеного сторонами договору встановлений обов’язок замовника у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку оплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше 10 %.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ „Автозбірне підприємство” /65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 31622135, ІПН ПДВ 313221315452, свід. № 23186988, р/р 26003315891 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209/ на користь ТОВ Виробничо-комерційне підприємство „Колібрі” /65058, м. Одеса, пр-т Шевченко, 19, кв. 5, код ЄДРПОУ 20938091, ІПН ПДВ 209380915424, свід. № 22770812, р/р 2600901634730 у філії Укрексімбанку в м. Одесі, МФО 328618/

172,28 грн. /сто сімдесят дві грн. 28 коп./ заборгованості,

102,00 грн. /сто дві грн. 00 коп./ витрат з оплати державного мита,

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Усього 392,28 грн. /триста дев’яносто дві грн. 28 коп./.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Гарник Л.Л.