Ухвала суду № 127660762, 27.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4273/25

У Х В А Л А

27 травня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 12 травня 2025 року зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків з дня отримання копії ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

Від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків і поновлення строків звернення до суду, в якій представник позивача вказує, що відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року, наданої на адвокатський запит представника позивача, командуванням військової частини НОМЕР_1 не повідомляло солдата ОСОБА_1 про розміри складових щомісячних нарахувань і виплати йому грошового забезпечення. Позивач виключений зі списків особового складу відповідача 13 червня 2024 року (не звільнений з військової служби, а переведений в іншу військову частину), а тому в силу приписів ст. 233 КЗпП України в редакції після 19 липня 2022 року і не міг бути письмово повідомлений про суми, які йому підлягали виплаті в минулому (понад за рік до виключення зі списків особового складу відповідача), оскільки законодавчий обов`язок роботодавця письмово повідомляти саме про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Лише 22 січня 2025 року командуванням військової частини НОМЕР_1 надало відомості про нараховане і сплачене позивачу грошове забезпечення за 2022-2023 роки, а тому тільки з 22 січня 2025 року позивач та його представник дізнались і могли дізнатись про порушення прав і законних інтересів при нарахуванні і виплати позивачу грошового забезпечення, а тому звернення до суду позивачем відбулось в межах тримісячного строку, визначеного ст. 233 ч. 1 КЗпП України, оскільки за даними розділу Стан розгляду справ веб-порталу Судова влада України позов зареєстрований в адміністративному суді 11 лютого 2025 року. Також, представник позивача вказує, що оскільки спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) у належному розмірі за період 2022-2023 років, слід прийти до висновку, що строк звернення до суду з таким позовом має визначатись за правилами частини другої статті 233 КЗпП, в редакції, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку. Тобто, частина 2 статті 233 КЗпП, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, конкретизувала предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлювала, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком. Тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Разом з цим, не можуть прийматись до уваги правова позиція з посиланням на положення ч. 1 ст. 233 КЗпП, в редакції, яка набрала чинності 19.07.2022 року, оскільки ці вимоги щодо строків звернення до суду не можуть розповсюджуватись на правовідносини, що виникли у березні 2022 року. Представник позивача також вказує, що відповідачем у справі є військова частина, в якій позивач проходив службу, а тому він виходив з принципу «належного врядування», з презумпції, що нарахування і виплата йому грошового забезпечення будуть здійснені відповідно до чинного законодавства. Крім того, позивач ніколи не мав бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, а відтак він зміг зробити висновок про порушення його прав і законних інтересів на належне і достатнє грошове забезпечення лише після отримання 22 січня 2025 року розгорнутих відомостей про нараховане йому грошове забезпечення з військової частини НОМЕР_1 . Позивач при визначенні строку звернення до суду орієнтувався на правові висновки Верховного Суду від 19 січня 2023 року по справі № 460/17052/21, які прийняті вже після прийняття Закону України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», відповідно до яких тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку відповідного строку. Водночас, позивач не міг передбачити, що 21 березня 2025 року Верховний Суд у справі № 460/21394/23 змінить свою правову позицію щодо строку звернення до суду у спорах шляхом обмеження строку звернення до суду ,у спорах що виникли, чи тривають після 19 липня 2022 року. Позивач наголошує, що в м. Одесі постійно відбувається бомбардування об`єктів цивільної і критичної інфраструктури, постійно здійснюється відключення електричної енергії, що безпосередньо завадило позивачу своєчасно подати позовну заяву. Крім того, позивач до цього часу продовжує проходити військову службу, 13 червня 2024 року він був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і переведений для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 , яка переведена на воєнний стан та безпосередньо залучається до бойових дій на Сході країни. Також, позивач внаслідок фізичного і емоційного вигорання через проходження військової служби в надзвичайно складних умовах страждає на низку тяжких захворювань, свідченням чого є те, що протягом травня-червня 2024 року він перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб Запорізької обласної ради. Таким чином, з урахуванням різних визначених вище факторів наявні підстави вважати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Також представником позивача до суду надано додаткові пояснення, в яких представник позивача вказує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказував про неможливість встановити телефонний зв`язок зі своїм довірителем протягом 4 днів через ймовірне перебування його в зоні бойових дій. 16 травня 2025 року представнику позивача вдалось встановити телефонний зв`язок зі солдатом ОСОБА_1 , який засобами зв`язку надав наявні в нього документи, які підтверджують обставини, що викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, а саме: довідка військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року № 4342 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; виписний епікриз в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» про перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 16 травня по 10 червня 2024 року; грамота військової частини НОМЕР_1 про нагородження солдата ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду та просить визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX).

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі № 380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Тобто, оскільки спірні правовідносини стосуються в тому числі періоду з 26.02.2022 року по 18.07.2022 року, тому застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

В той же час, до спірних правовідносин в частині з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується 3 місяцями з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року по справі № 990/156/23.

При цьому, з доданої до позовної заяви копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 року № 166 вбачається, що позивач виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення 13.06.2024 року.

Тобто, з позовними вимогами про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи з прожитого мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року включно позивач повинен був звернутися до суду у строк до 13.09.2024 року включно.

Однак, позовну заяву було подано до суду лише 11.02.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що з моменту виключення позивача зі списків особового складу, існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.

Суд вважає неспроможними посилання представника позивача на те, що строк звернення до суду є необмеженим, оскільки на момент звільнення позивача зі служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується тримісячним строком.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що лише 22 січня 2025 року командуванням військової частини НОМЕР_1 надано відомості про нараховане і сплачене позивачу грошове забезпечення за 2022-2023 роки, а тому тільки з 22 січня 2025 року позивач та його представник дізнались і могли дізнатись про порушення прав і законних інтересів при нарахуванні і виплати позивачу грошового забезпечення, оскільки після отримання копії наказу від 13.06.2024 року № 166 позивачу повинно було бути відомо про суми та види грошового забезпечення, які підлягають виплаті. При цьому, після виключення зі списків особового складу позивач не був позбавлений можливості звернутися до військової частини НОМЕР_1 та отримати повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу.

Тобто, отримання листа 22.01.2025 року щодо розміру грошового забезпечення, яким надано відповідь на запит представника позивача від 14.01.2025 року, що уповноважений на представництво інтересів позивача з 11.01.2025 року (дата укладення договору, на який міститься посилання в ордері), не змінює момент, з якого безпосередньо позивач, а не його представник, повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

В постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Разом з тим, надаючи до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначаються підстави для поновлення строку звернення до суду, представник позивача не надає доказів того, що введення на території України воєнного стану позбавило позивача можливості звернутись до суду за захистом порушеного права, в межах строків, визначених КАС України.

В постанові від 16 жовтня 2024 року по справі № 320/9567/23 Верховний Суд зазначив, що ракетні обстріли критичної енергетичної інфраструктури та відключення світла не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду, враховуючи те, що зазначені обставини щодо відключення світла та ракетних обстрілів не носили постійного, безперервного характеру у спірний період.

Верховний Суд в постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. 2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. 3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. 4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. 5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

Тобто, проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 після виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 13.06.2024 року № 166 не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він проходив лікування та страждає на низку тяжких захворювань, оскільки наданий до суду епікриз свідчить про перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 16.05.2024 року до 10.06.2024 року. Тобто, станом на дату перебування позивача на лікуванні строк звернення до суду закінчився.

При цьому належних доказів того, що після виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та протягом всього іншого часу існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду, в позовній заяві позивач не зазначає та до суду не надає.

Крім того, посилання представника позивача на те, що позивач ніколи не мав бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, також є неспроможними, оскільки ці обставини не є такими, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.

Суд відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц.

В той же час, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 380/14933/22.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.

Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

За таких підстав, з урахуванням встановлених обставин у справі, відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частинні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум, слід залишити без розгляду. В іншій частині позовні вимоги підлягають продовженню розгляду.

Керуючись ст. ст. 122-123, 240, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частинні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум, - залишити без розгляду.

Продовжити розгляд справи № 420/4273/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частинні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 18.07.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Суддя О.А. Левчук