Рішення № 127650147, 22.05.2025, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/15/25

Провадження № 2/669/76/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Орендарчук В.О.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Кучерук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м., який був придбаний ними під час перебування в шлюбі, окрім того, просила поділити між ними телевізор «Ozone» вартістю 2500 грн, телевізор «Sharp» вартістю 2000 грн, холодильник «Bossa» вартістю 2000 грн, міксер «А-плюс» вартістю 600 грн, газову плитку «Amica» вартістю 2000 грн, праску вартістю 500 грн, бойлер вартістю 2500 грн, мультиварку «Surtera» вартістю 1000 грн та електром`ясорубку «Arita» вартістю 1600 грн та корову вартістю 10000 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачка посилалась на те, що вона та відповідач ОСОБА_2 з 30 травня 2007 року по 17 квітня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі і за час подружнього життя за спільні кошти 27 лютого 2007 року ними було придбано житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , який є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Ухвалою судді Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду.

Позивачка та її представник адвокат Орендарчук В.О. в судовому засіданні від частини позовних вимог відмовились та просили вирішити лише долю нерухомого майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Просили позов в частині поділу спільного житлового будинку задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти поділу спільно нажитого майна, а саме житлового будинку заперечив, зазначивши, що кошти на прибання спірного будинку в сумі 25 000 грн. були надані його батьками. Його дружина, відповідачка по справі на момент придбання будинку ніде не працювала. Крім того зазначив, що після розірвання шлюбу з відповідачкою їх неповнолітній син проживає разом з ним у спірному будинку.

Представник відповідача адвокат Кучерук Т.М. в письмових поясненнях, які він також підтвердив в судовому засіданні, зазначив, що позивачкою в позовній заяві не підтвержено, яким чином нею та відповідачем в період шлюбу за рахунок спільної праці та спільних коштів було придбано спірний будинок, не вказано джерело походження коштів на його придбання .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 30 травня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року було розірвано.

Крім того, з договору купівлі-продажу будинку з надвірними булівлями від 20 серпня 2008 року, який зареєстрований в реєстрі власності на нерухоме майно за № 2111, слідує, що сторонами за час перебування в зареєстрованому шлюбі було придбано житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м., який зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області від 21 серпня 2008 року за № 2112, витягом Білогірського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 серпня 2008 року № 19968886, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 березня 2023 року № 326652745, а також відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд, де власником вказаний ОСОБА_2 .

Відповідно довідки, виданої Білогірською селищною радою Хмельницької області від 05 липня 2024 року № 3924, вбачається, що позивачка та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно довідки, виданої тією ж селищною радою від 16 серпня 2024 року № 4553, слідує, що за господарством ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,4133 га.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , зазначила, що вона являється рідною сестрою позивачки. Її сестра прожила в шлюбі зі своїм чоловіком 17 років. Під час шлюбу ними було придбано спірний житловий будинок. Вважає, що даний будинок було придбано за спільні кошти, оскільки на момент його придбання її сестра займалась домашнім господарством, допомагала своєму чоловіку, здавала молоко, кошти спрямовувала на сім`ю. Крім того вона доглядала і виховувала їх спільну дитину.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 зазначила, що вона являється матір`ю відповідача. Спірний житловий будинок вона разом чоловіком придбали за 25 000 гривень для свого сина та його сім`ї за їх спільні з чоловіком кошти. Крім того зазначила, що позивачка неналежно виконувала свої обов`язки як дружина і як мати дитини, під час перебування у шлюбі з її сином.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтями 60 СК України та статтею 369 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 368 ЦК України- спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1ст. 70 СК України).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Показання свідка ОСОБА_4 , про те, що спірний будинок було придбано для відповідача за її з чоловіком рахунок, суд не приймає до уваги, як доказ придбання спірного майна за рахунок особистих коштів одного з подружжя, позаяк будь-яких доказів на підтвердження зазначеного, суду не було надано. Крім того, договором купівлі-продажу будинку від 20 серпня 2008 року, підтверджується, що спірний будинок зареєстрований на їм`я відповідача і був придбаний під час шлюбу з позивачкою.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на рівну частку в майні, яким є житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що зареєстрований на відповідача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, які належним чином підтверджуються квитанцією від 24 грудня 2024 року № 0.0.4091137188.1.

Керуючись ст. ст. 60-61, 69-71 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя, залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В задоволення рещти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ