Ухвала суду № 127648769, 27.05.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.05.2025

Справа № 334/4230/25

Провадження № 2/334/2573/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, третя особа: Департамент реєстраційних послуг ЗМР про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мітіна Ірина Вікторівна, звернулась до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, третя особа: Департамент реєстраційних послуг ЗМР про зняття арешту з нерухомого майна.

В своїй позовній заяві просить суд зняти арешт, що зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01.08.2012 року, реєстраційний номер обтяження 12814957 з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Скасувати реєстрацію обтяження з нерухомого майна, зареєстрованого 01.08.2012 15:40:27 за №12814957 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: Постанова про накладення арешту на нерухоме майно, б/н, 31.07.2012, ст. слідчий прокуратури Нестеренко С.О., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник ОСОБА_1 , обтяжував: Прокуратура Заводського району м. Запоріжжя.

Ознайомившись з поданою позовною заявою та доданими до неї матеріалами суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 19ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У вказаній справі позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правиламиКПК України 1960 року.

Згідно з п.9Перехідних положень КПК України(2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першоїстатті 5 КПК України2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правиламиКПК України 1960 року.

Порядок щодо скасування арешту на майно було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядкустатті 253 КПК України1960 року, під час ухвалення вироку в порядкустатті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей409,411 КПК України 1960 року.

Згідно зістаттею 126 КПК України 1960 рокузабезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно з пунктами 7 та 8 частини першоїстатті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

У порядку, передбаченомустаттею 411 КПК України1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.

Статтею 124 Конституції Українипередбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правиламиКПК України1960 року та завершено у порядку, передбаченомуКПК України 1960 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) абоКПК України 2012 року(постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої заКПК України 1960 рокубула порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правиламиКПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правиламиКПК України2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченомустаттею 174 цього Кодексу(пункти 51, 52).

У цій же справі вбачається, що вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2012 року ОСОБА_1 було визнано винною за ч.3 ст. 368 КК України. Застосовано статтю75, та звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням одного року іспитового строку .

Судом не вирішувалось питання щодо накладеного постановою слідчого прокуратури від 31.07.2012 року арешту на майно засудженої в межах кримінальної справи.

Разом з тим, відповідно до частини першоїстатті 409 КПК України 1960 рокупитання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Тобто, зняття арешту має здійснювати суд, який постановив вирок по цій справі.

З огляду на вказане вище у сукупності, суд приходить до висновку, що питання про скасування арешту, за встановлених обставин цієї справи, який був накладений за правилами кримінального судочинства 1960 року, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки арешт було накладено на майно позивача (обвинуваченого) під час досудового слідства у кримінальній справі, за результатами розгляду якої було ухвалено вирок.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 272/469/21, провадження № 61-14219св21.

Оскільки арешт на нерухоме майно позивачки був накладений в межах кримінального провадження, та беручи до уваги те, що при ухваленні вироку судом не було вирішено питання про зняття арешту з майна, питання про зняття арешту з майна має вирішуватись в порядку, передбаченомуКПК України, який діяв на час розгляду кримінального провадження.

На підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.19,186,259 - 261 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, третя особа: Департамент реєстраційних послуг ЗМР про зняття арешту з нерухомого майна.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.