Рішення № 127639055, 27.05.2025, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/121/25

Провадження № 2/644/1603/25

27.05.2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання Лєпілової В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Шумейко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовомсправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати відповідачів ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому він проживає за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що 29.12.2000 ОСОБА_1 із сім`єю у складі дружини ОСОБА_4 , 1962 року народження, сина ОСОБА_5 , 1982 року народження, і доньки ОСОБА_6 , 1986 року народження, Харківською КЕЧ району Київського військового округу був виданий ордер № 324 на право зайняття двох кімнат площею 29,4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 . Після отримання ордеру позивач разом із сім`єю зареєстрували місце проживання в цій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

20 вересня 2003 року син позивача ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народилася спільна дитина донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . І дружина, і донька ОСОБА_5 були зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 з дозволу основного наймача ОСОБА_1 . В подальшому, 28.05.2013 шлюб було розірвано, але і колишня дружина ОСОБА_2 і його донька залишились зареєстрованими в квартирі, основним наймачем якої є позивач, однак фактично там не проживали.

Позивач просить визнати відповідачок таким, що втратили право користування житловим приміщенням із посиланням на ст. 71 та 72 ЖК України, оскільки відповідачки більше 6 місяців не проживають у житловому приміщенні.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.01.2025 було відкрито провадження у справі у загальному позовному провадження.

Відповідачі відзив на позов, будь яких пояснень не надали, в судові засідання не з`являлись.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання з`явився позивач та його представник, надали пояснення, підтвердили заявлені позовні вимоги. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відтак, суд постановив 27.05.2025 проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, заслухавши позивача встановив такі обставини справи.

Згідно з ордером №324 від 29.12.2000, виданому ОСОБА_1 Харківською КЕЧ району Київського військового округу позивач та члени його родини вселились до квартири площею 29,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Після отримання ордеру позивач разом із сім`єю зареєстрували місце проживання в зазначеній квартирі.

Відповідно до інформації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 12.11.2024 № 8205, про яку зазначено в довідці Юридичного департаменту Харківської міської ради №2698/9-24 від 14.11.2024, Рішенням 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.2006 №101/06 «Про комунальну власність м. Харкова» було затверджено перелік майна, яке прийнято до комунальної власності міста від військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у тому числі, житловий будинок АДРЕСА_4 . Вказаний об`єкт нерухомого майна (квартира за адресою АДРЕСА_1 ) перебуває на балансі та в господарському віданні КП «Житлокомсервіс». За даними Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 12.11.2024 № 7783/0/90-24 з урахуванням інформації КП «Житлокомсервіс» на квартиру АДРЕСА_2 відкрито один особовий рахунок № НОМЕР_2 для оплати за послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 02.06.2023, яка надана позивачем в матеріали справи, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 є колишньою дружиною сина позивача, що підтверджується Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28.05.2013 у справі 644/2916/13-ц.

Як вбачається із доказів, наданих позивачем в матеріали справи, наразі, з всіх членів сім`ї, які були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 відразу після вселення, наразі залишається зареєстрованим місце проживання позивача, ОСОБА_1 . Також, зареєстрованими в зазначеній квартирі залишаються колишня дружина сина позивача та онука позивача.

Щодо фактичного проживання відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як зазначено позивачем, підтверджено показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані в судовому засіданні, вже більше 10 років відповідачки в квартирі за адресою АДРЕСА_1 не проживають, комунальні платежі не сплачують, будь-яких стосунків з позивачем не підтримують. Свідок ОСОБА_7 повідомив, що бачив ОСОБА_2 на весіллі сина позивача, і після цього не бачив ніколи, хоча буває в гостях у ОСОБА_1 .

Фактичне місце проживання їх позивачу невідомо.

З відповіді Адміністрації Державної прикордонної служби України вбачається, що інформації про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з січня 2014 року по теперішній час немає.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зазначені конституційні приписи відображені і на рівні житлового законодавства, зокрема статтею 9 Житлового кодексу УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («Kryvitska and Kryvitskyy v.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentner v.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).

При цьому визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно статті 72 Житлового кодексу УРСР).

Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Згідно з цивільним процесуальним законодавством кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Тож у правових спорах щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Згідно зі ст.71 ЖК Української PCP, жиле приміщення за наймачем або членами його сім`ї зберігається протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК Української PCP встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, що по суті буде мати наслідком виселення, необхідно брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі N 447/455/17 (провадження N 14-64цс20).

Отже, розглядаючи по суті позов ОСОБА_1 судом було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є колишнім членом сім`ї наймача цієї квартири, який надав дозвіл на її вселення та реєстрацію в квартирі, як дружини сини. Однак, після 2013 року, після розлучення сина вона перестала бути членом сім`ї позивача, не проживає в житловому приміщенні, не підтримує зв`язків з позивачем. Донька ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 28.05.2013 у справі 644/2916/13-ц після розлучення ОСОБА_2 та сина позивача ОСОБА_5 залишилась проживати з матір`ю, після набуття повноліття також в спірному житлі не проживала, родинних зв`язків з позивачем не підтримує.

Таким чином, відповідно до зазначених вимог закону відповідачі є особами, які втратила право на користування спірним житлом.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме слід визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним житлом.

Питання про розподіл судових витрат буде вирішено за окремою заявою позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263265, 268, 280282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщеннямквартирою за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),

Відповідачі: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Харківська міська рада (адреса майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003 ЄДРПОУ 04059243).

Повне рішення складено 27 травня 2025 року.

Суддя Марина МАРКОСЯН