Рішення № 127621324, 23.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 рокусправа № 380/4879/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Командувача Сухопутних військ щодо нескерування документів для прийняття рішення уповноваженим органом в особі Міністра оборони України на продовження військової служби понад граничний вік терміном на 1 (один) рік;

-зобов`язати Командувача Сухопутних військ України ЄДРПОУ 22991037 скерувати підготовлені документи до уповноваженого органу в особі Міністра оборони України для прийняття рішення про продовження проходження військової служби понад граничний вік терміном 1 рік.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач перебуває на дійсній військовій службі з 1983 року (42 календарних років вислуги) на посаді начальника групи управління польотами в/ч НОМЕР_1 , учасник бойових дій з липня 2014 року. 31.10.2024 ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 з клопотанням про залишення на військовій службі понад граничний вік терміном на 1 рік. За результатами розгляду рапорту командир військової частини НОМЕР_1 скерував лист від 16.12.2024 за вих. № 704/1 звернення до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з пропозиціями клопотати перед Міністром оборони України про залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі строком на 1 (один) рік. Однак, листом від 05.02.2025 № 765/3/2244 за підписом Начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджено подальше проходження військової служби понад граничний вік.

Ухвалою від 18.03.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 02.04.2025 (вх. 27626 ел.), у якому зазначає, що 05.02.2025 начальник управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернув без реалізації клопотання про залишення Позивача на військовій службі понад граничний вік перебування. Зазначено, що командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 позитивного рішення по даному питанню не прийнято. Крім цього, звертає увагу суду на те, що командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами опрацювання доручення начальника адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 до юридичного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь за № 116/6/4909-в від 26.03.2025 стосовно надання інформації з питання продовження служби позивача понад граничний вік. Вказує, що питання про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік фактично було розглянуто у межах компетенції посадовими особами вищого рівня з урахуванням приписів Положення. Отже, зважаючи на досягнення позивачем граничного віку перебування на військовій службі та враховуючи те, що управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто без реалізації клопотання про залишення позивача на військовій службі понад граничний вік перебування, оскаржувана позивачем бездіяльність не знаходить свого підтвердження, оскільки питання стосовно продовження військової служби позивачем понад граничний вік було вирішено на етапі розгляду поданих документів та відповідними посадовими особами у межах визначених повноважень.

Також зазначає, що відповідачем у справі визначено командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у той час, як жодного рішення командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у спірних правовідносинах не приймалось, про що свідчать матеріали справи. Питання про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік було розглянуто командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 та надіслано до управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 10.04.2025 (вх. № 30382), у якій зазначає, що вказані відповідачем порушення законодавства допущені посадовими особами та заявлені відповідачем після подання позову, не впливає на право позивача на проходження служби понад граничний вік передбачене Законом, в тому числі, на право отримати рішення від уповноваженої на прийняття такого рішення особи, а саме Міністра оборони України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника групи управління польотами керівника польотами військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом від 31.10.2024, у якому зазначив, що маючи добрі професійні навички в якості льотчика і керівника прольотами, будучи придатним за станом здоров`я до льотної роботи, маючи високу вмотивованість до проходження військової служби, керуючись ч. 2 ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» просив залишити на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі терміном на 1 рік.

Командир Військової НОМЕР_2 звернувся до командувача Сухопутних військ Збройних Силах України щодо клопотання перед Міністром оборони України про прийняття рішення щодо залишення підполковника ОСОБА_1 на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі терміном на 1 рік.

Начальник управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 05.02.2025 № 765/3/2244 повернув Військовій частині НОМЕР_1 без реалізації клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 та додаткові матеріали щодо залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі підполковника ОСОБА_1 , начальника групи управління польотами - керівника польотами військової частини НОМЕР_1 , строком на 1 (один) з 10.04.2025 до 10.04.2026. Довідково: Командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання командира військової частини НОМЕР_1 щодо залишення підполковника ОСОБА_1 на військовій службі понад граничний вік не погоджено.

Позивач вважає що відповідачем допущено бездіяльність, тому звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за призовом осіб офіцерського складу (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII).

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення).

Згідно з пунктом 216 Розділу XI Положення «Залишення на військовій службі понад граничний вік» військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п`яти років.

Під час розгляду питання щодо залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік ураховуються: потреба Збройних Сил України; рівень командирської (професійної) підготовки; наукові ступені і вчені звання; досвід проходження військової служби у військових підрозділах, які направлялися за кордон; бойовий досвід; знання іноземної мови за стандартизованим мовним рівнем не нижче за "мінімально необхідний"; наявність освіти оперативно-тактичного або оперативно-стратегічного рівня (тільки для осіб офіцерського складу).

Відповідно до пункту 220 Положення питання про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік порушується посадовими особами, які мають право видавати накази по особовому складу, і вище.

Згідно з пунктом 222 Положення рішення про залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі приймається:

для осіб офіцерського складу - Міністром оборони України;

для осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу - посадовими особами, яким надано право їх звільнення з військової служби відповідно до пункту 225 цього Положення.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 22 Закону № 2232-ХІІ граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років.

На підставі абзацу п`ятого пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10.04.2009 № 170, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві, підлягають звільненню з військової служби за віком або продовжують проходження військової служби у порядку, визначеному частиною другою статті 22 Закону № 2232-ХІІ та розділом XI Положення № 1153.

Отже, питання про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік приймається відповідними посадовими особами з урахуванням приписів пункту 219 розділу XI Положення № 1153, а саме висока професійна підготовка, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, потреба Збройних Сил України; рівня командирської (професійної) підготовки; бойовий досвід тощо.

Позивач 31.10.2024 на ім`я командування в/ч НОМЕР_1 подав рапорт з проханням подовження терміну його служби понад граничний вік перебування на військовій службі терміном на 1 рік.

ОСОБА_1 09.10.2024 пройшов ВЛК, за висновком якої (довідка військово-лікарської комісії від 21.11.2024 № 1507/5) він визнаний придатним до військової служби.

У матеріалах справи міститься службова характеристика ОСОБА_1 , що надана у січні 2024 року безпосереднім командиром позивача, яка в цілому позитивно характеризує останнього. Вказано, що займаній посаді відповідає.

При цьому, суд зазначає, що військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільнення незалежно від їх бажання продовжувати військову службу, тобто бажання військовослужбовця не є вирішальним фактором при залишенні на військовій службі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.06.2021 у справі № 120/2472/19-а.

Суд звертає увагу, що 05.02.2025 начальник управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 та додаткові матеріали щодо залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі підполковника ОСОБА_1 , повернув без реалізації, оскільки Командувачем армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 вказаного клопотання не погоджено.

Також, листом від 25.03.2025 Командувач армійської авіації Командування Сухопутних Збройних Сил повідомив юридичне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у командуванні армійської авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах компетенції, опрацьовано доручення начальника адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання інформації (документів) з питання продовження служби понад граничний строк військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 . За результатами опрацювання інформовано, що згідно з частиною 1 статті 22 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців вищого офіцерського складу визначено до 60 років. Частиною 2 статті 26 цього закону визначено, що військовослужбовці, строк служби яких закінчився або які досягли граничного віку, підлягають звільненню із військової служби в порядку, визначеному законодавством. Враховуючи поважний вік підполковника ОСОБА_1 , продовження військової служби на відповідній посаді може привести до зниження безпеки під час виконання бойових завдань. Ураховуючи наведене вище та на підставі матеріалів наданих військовою частиною НОМЕР_1 , продовження служби понад граничний строк підполковником ОСОБА_1 , враховуючи вимоги до підтримання високої бойової готовності та ефективності виконання завдань підрозділу у період дії воєнного стану вважає недоцільним.

Таким чином, питання про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік фактично було прийняте посадовими особами вищого рівня з урахуванням приписів пункту 219 розділу XI та пункту 225 розділу XII Положення № 1153.

Отже, в даному випадку, відсутня протиправна бездіяльність з боку відповідача.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 11.5. Розділу ХІ Інструкції № 170, посадовій особі, яка приймає рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік, подаються такі документи: подання; рапорт військовослужбовця з проханням продовжити військову службу понад граничний вік; довідка військово-лікарської комісії з висновком про придатність військовослужбовця до військової служби за контрактом; два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані військовослужбовцем, про проходження військової служби понад граничний вік; копії останньої атестації військовослужбовця.

Відповідно до пункту 11.6. Інструкції № 170 документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.

Згідно з абзацом 2 пункту 11.7. Інструкції № 170 прийняття рішень та видання наказів по особовому складу про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік здійснюється до 1 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином датою досягнення граничного віку має бути 10 квітня 2025 року, отже позивач повинен був звернутися із рапортом, а військова частина надіслати документи до відповідної служби персоналу до 01 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 01.10.2024.

Однак, із рапортом про бажання залишитися на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 лише 31.10.2024.

Матеріали для продовження терміну військової служби 16.12.2024 були направлені військовою частиною НОМЕР_1 до начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, тобто з порушенням строків встановлених п. 11.6. Інструкції № 170, що унеможливлює виконання вимог абзацу 2 п. 11.7. Інструкції.

У подальшому наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.03.2025 № 433 підполковник ОСОБА_1 , начальник групи управління польотами військової частини НОМЕР_1 звільнений у відставку відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «а» пунктом 3 частини п`ятої статті 26 (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23.05.2025.

Суддя Кедик М.В.